Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 88"

“Вдячний богові, що удостоїв мене перед смертю побаченням з твоєю святістю”. Він багато розмовляв з ним про різні предмети, і все, про що просив його наш патріарх, він покірно виконав. Воно так, що господар Валахії кир Костянтин і вельможі волоські були у великому страху перед гетьманом, чекаючи, що він ненароком з’явиться у них зі своїм військом з причини катування, полону та іншого, вчиненого господарем Матвієм, коли військо його розбило козаків{28}, вони дуже просили нашого владику патріарха поклопотатися за них перед гетьманом і надіслати їм від нього листа, котрий заспокоїв би їх. Гетьман виконав його прохання і послав їм бажане. Також і новий господар Молдавії Стефан дуже його боявся з причини вбивства сина його Тимофія та інших мерзенних убивств, що їх молдавани вчинили над козаками. Він їх також простив і надіслав їм листа у відповідь на їхні листи до нього.

Потім гетьман розпитував нашого патріарха про багато речей. Затим ми піднесли йому дарунки на тацях, укритих за їхнім звичаєм хустками: уламок з каменю з кров’ю господа нашого Ісуса Христа зі святої Голгофи, дзбан із святим миром, коробку мускусного мила, духмяне мило, мило аллепське, коробку льодяників, ладан, фініки, абрикоси, коштовні, великий і малий, килими, рис, посудину з кавовими бобами, тобто з кавою, оскільки він полюбляє її, і касію.

Навпроти нього сидів його візир і верховні з його наближених: писар-канцлер і десятеро з його полковників. Усі вони, за їхнім звичаєм, з голеними бородами. Таке пояснення імені “козак”, тобто той, хто має голену бороду і пишається вусами, а значення імені “полковник” те саме, що паша чи емір.

Цей Хміль — муж похилого віку, але немало наділений дарунками щастя: щирий, спокійний, мовчазний, не цурається людей; всіма справами займається особисто, помірний у їжі, питві та одежі, наслідуючи спосіб життя великого з царів Василя Македонянина{29}, як про нього оповідає історія. Усякий, хто побачить його, подивиться на нього й мовить: “Так ось він, цей Хміль, чия слава та ім’я рознеслись по всьому світу”. Як нам переказували, у франкських землях складали у хвалу йому поеми та оди на його походи, війни з ворогами віри й завоювання. Нехай його зовнішність непоказна, але з ним бог, а це велика річ. Молдавський господар Василь був зросту високого, суворого, статечного вигляду, слово його виконувалось беззаперечно, він славився у всьому світі й володів великим іменем і скарбом, та все це не допомогло йому, і як у перший свій похід, так і вдруге і втретє і багато разів він повертав назад. Який контраст, Хмелю, між твоїм гучним іменем та діяннями і твоїм зовнішнім виглядом! Воістину бог з тобою, він, котрий поставив тебе, щоб визволити свій обраний народ від поневолення язи?кам, як у давнину Мойсей визволив ізраїльтян від гноблення фараона; той потопив єгиптян у Червоному морі, а ти знищив і вибив ляхів, котрі гірші за єгиптян, своїм гострим мечем. Хвала богу, який здійснив через тебе всі ці великі діла!

Якщо, траплялося, хто-небудь приходив до нього із скаргою під час столу чи звертався до нього з промовою, то він говорив завжди тихенько, щоб ніхто не чув: такий повсякчасний їхній звичай. Що стосується того, як він сидів за столом, то він сів нижче, а нашого владику патріарха посадив на першому місці, відповідно шані, котра йому личить на зібраннях; не так, як господарі Валахії та Молдавії, котрі самі займали перші місця, а архієрея садили нижче себе.

Затим подали до столу миски з горілкою, котру пили ковшами ще гарячою. Гетьманові поставили вищого ґатунку горілку у срібному келиху. Він спочатку пропонував пити нашому владиці патріарху, а потім сам пив і частував кожного з нас так, як ми стояли перед ним. Воззри на цю душу з праху земного! Хай продовжить бог її існування! У нього немає виночерпіїв, ані особливих людей для подавання йому страв і питва, як це водиться у царів і правителів. Потому були подані до столу розписані череп’яні тарелі із солоною рибою у вареному вигляді та з іншим у малій кількості. Не було ні срібних таць і келихів, ні срібних ложок, ні чогось подібного, хоча в кожного із слуг його є подекілька скринь, наповнених тацями, келихами, ложками і скарбами ляхів із срібла та золота. Але всім цим нехтують, перебуваючи в поході; коли ж бувають удома, на батьківщині, тоді інша річ.

Перед заходом сонця гетьман розпрощався з нашим владикою патріархом, провівши його за фортечну браму, і сів у свій екіпаж, запряжений одним лише конем. Не було царських карет, оздоблених коштовними тканинами і запряжених великим числом чудових коней, хоча у гетьмана таких тисячі. Він тут-таки поїхав під зливою, подаючись до свого війська. На ньому був білий дощовий плащ. Він під’їхав, надіславши нам грошей на дорогу з вибаченням, а також дав листа в усі підвладні йому міста для одержання харчів і питва, дармових коней та повозів і ще листи до царя московського і до воєводи Путивля. Ось що сталося.

Знай, що держава ляхів складалась з трьох частин: одна частина — та, котру відібрав у них і захопив гетьман Зіновій; вона має протяжність на місяць шляху в довжину і стільки ж у ширину, вся наповнена мешканцями, фортецями й укріпленнями, як гранат зернами; друга частина — та, що лишається у їхніх руках тепер; третя частина — середня, котру гетьман геть спустошив: спалив її міста і поселення, перебив там чоловіків, причому більша частина мешканців стала бранцями татар, і перетворили її на безлюдний степ, кордон між ним і ляхами на протязі кількох днів.

Знай, що у Хмеля тепер вісімнадцять полковників, тобто паш, з яких кожен править багатьма містами і фортецями з силою-силенною мешканців. Між ними є четверо-п’ятеро, з котрих кожен має під своєю владою сорок, п’ятдесят і шістдесят міст; війська, зобов’язаного службою у них 60, 50, 40 тисяч, найменший серед них має під своєю владою тридцять, сорок міст, а війська — 20, 30 тисяч. Ті, що нижчі від них чином, мають під владою кожен по двадцять міст і менше, а війська — по 20 тисяч і менше. Всі ці тисячі війська збираються у Хмеля під час походу, складаючи 500 тисяч. Вони досконало навчені знань різних військових хитрощів. Нині у гетьмана близько ста