Читати книгу - "Лице ненависті"

своєму місті, сама захлинається від ненависті й невирішених проблем. Якщо ООН — це дзеркало, то нині воно відбиває обличчя людства, що стоїть перед такими поважними проблемами, як ніколи. Коли зал Генеральної Асамблеї здригнувся від овації, вислухавши радянські мирні пропозиції, які проголосив А. А. Громико, то це зовсім не означало, що в залі додалося марксистів: просто слова надії цінуються тут все вище. Я озирав зал під час промови радянського міністра: ніколи ще від початку сесії не було стільки уваги на обличчях розумних і досвідчених дипломатів; лиш американська представниця, пані Кіркпатрік, демонстративно вийшла. Це знову нагадало про те, що океани злості вже добре можна побачити, їх помічено на картах, репутації в країн та людей складаються надовго, і це дуже важливо.

Зі стелі приміщення Генеральної Асамблеї круглі світильники надсилають кожному з присутніх ту саму порцію світла; потужні кондиціонери женуть до кожного ту саму порцію повітря. І лиш слова приходять до всіх по-різному. Втім, запам’ятовуються не лише слова...

Оскільки між мною і трибуною два ряди порожніх крісел, то охоронці, які сидять і стоять обабіч трибуни, дивляться просто на мене. Це здорові, навіть здоровенні чоловіки в чорних костюмах та з умовним значком на лацканах, щоб легше пізнавати один одного. У чолов’яг під піджаками — зброя, в кожного— радіотелефон: в разі чого, вони можуть викликати, підмогу, а то й самі постріляють в кого слід. Нікому не вірячи, уважні очі обдивлялися ряд за рядом, і мені було неспокійно від напруженої уваги добре озброєних людей.

Коли сьогодні виступав державний секретар США, охоронці посідали й ца вільних кріслах у залі, а один примостився навіть на бічному делегатському кріслі суданської делегації. Він був зовсім поряд, і я чув (чи мені здавалось, що чую?) запах шкіряної амуніції та доброго солдатського поту, розбавлений ароматом квіткового одеколону. Американський держсекретар казав таке, що солдатські аромати могли долітати і з трибуни, але мій сусіда, що розсівся на суданському кріслі, був ближче, і я подумав раптом — можливо, це і є запах зненависті. Звичайний земний запах: шкіра, дешевий одеколон, зброя з мастилом. Поки держсекретар пояснював нам, до чого ж Америці потрібно бути озброєнішою за всіх, я спостерігав, як довга черга потискає руку грецькому міністрові закордонних справ, який щойно скінчив промову, а спереду від мене сопів здоровенний чолов’яга в чорному костюмі, пильний, навчений убивати віртуозно й швидко. Під пахвою в чолов’яги вигрівався пістолет, мовби термометр у хворого, а мені схотілося знати, чи є в охоронця діти, про що він з ними розмовляє, коли приходить додому. Діти розпитують, що таточко робив цілий день, а таточко розказує, що він був як пістолет, знятий із запобіжника. Чи тато їм нічого не розповідає? Можливо, татові заборонено?

А коли я побачив тоненьку білу дротинку, що тяглася в чолов’яги з лівого вуха, я його пожалів. Це була лінія зв’язку з іншими охоронцями, розкиданими по залу. Певно, і то була праця, як всяка інша, просто з іншим рівнем ризику. Дивиться ж контролер, щоб ніхто не прослизнув до кіно без квитка: так і тут...

Про контролерів — окремо. Доки в штаті Нью-Йорк лиш готують новий закон про заборону приватного володіння ,короткодульною ручною зброєю (а в країні у тому приватному володінні вже 55 мільйонів револьверів і пістолетів), в Чікаго (згідно з оонівськими формулюваннями) внесено законопроект про заморожування приватних озброєнь на сучасному рівні. Зате в місті Кеннесо, штат Джорджія, прийнято закон, що зобов’язує кожного мати вдома пістолет чи гвинтівку... Тема це відома, нашими й ненашими публіцистами обговорена неодноразово; просто я вкотре хочу підкреслити очевидну істину, що зброя, як всяка інша річ, власної волі не має. Але коли бажання вбивати (чи просто з’ясовувати взаємини за допомогою сили) поєднується з безмежними технічними (можливостями до вбивства, виникає ситуація, що вразила сьогоднішню Америку й приносить їй усе більше лиха. Визначає спосіб життя і все, що ним породжується! Що ж до Нью-Йорка, то це найбільше місто в країні, але живе воно за тими ж правилами, що й решта. Це багатошарове життя; щойно я підряд вислухав у останніх новинах, як в Міннеаполісі дитині пересадили печінку, що вже винайдено комп’ютер, який синтезує людську мову, але водночас...

В Нью-Йорку неможливо попередити все, що може з людьми ' трапитися поганого. Нещодавно скандал трапився у най- (чи одному з най-) знаменитішому нью-йоркському готелі «Уолдорф-Асторія». Просто під час фрачного приймання на честь високих філіппінських сановників, тоді, коли готель було аж перенасичено детективами із дротинками з вух, там вбили жінку...

ПРЕСА (7)

З газети «Нью-Йорк тайме», 24 вересня 1982 р.

«Співробітницю банку було вбито ударами ножа в готелі «Уолдорф-Асторія». Жертвою була 30-річна Кетлін УїЛьямс, віце-президент банку *«Чейз Манхеттен» з міста Мехіко. її знайшли на сходовій клітці 19-го поверху, за неповних дві години по тому, як вона оселилася у готелі».

З газети «Нью-Йорк пост», 28 вересня 1982 р.

«Вчора «Чейз Манхеттен» та «Уолдорф-Асторія» встановили нагороди по 5 тисяч доларів кожна за інформацію, що вестиме до виявлення убивці. Капітан Юджін Барк, який очолює слідство, сказав нашому кореспондентові, що близько 350 з 1800 працівників готелю вже допитано в прагненні більше дізнатися про убивцю, яким міг бути і той, хто живе в готелі, і той, хто тут працює...»

З журналу «ЮС ньюс енд уорлд ріпорт», 27 вересня 1982 р.

«Уряд зовсім нездатен хоч щось вдіяти з вуличними злочинами, але це не спиняє політичних лідерів обох партій в обговоренні теми... Злочинців не можна буде усунути з вулиць, доки не знайдуться гроші на утримання поліції, щоб ловити їх, на будівництво тюрем, щоб їх там тримати...» З газети «Нью-Йорк пост», 9 листопада 1982 р.

Власник крамниці зброї вбив трьох чоловіків з автомата і одного поранив, коли вони грабували його зброю. Хеншен, 42-річний колишній полісмен, сказав, що він наставив свою автоматичну гвинтівку М-16 на чотирьох чоловіків, які вдерлися до його виставочного залу й почали розхапувати зброю. Коли він наказав чоловікам зупинитися, принаймні чотири дула повернулося у його бік. «Ми з цими людьми протистояли. Я зрозумів, що — чи я, чи вони»,— сказав Хеншен. Однією автоматною чергою він поклав усіх чотирьох, перше ніж вони встигли вистрелити...»

ЛИСТ (7)

Мила моя, сьогодні я дістав дивний лист. Якийсь священик, Брюс Ріттер, заадресував конверт офіційними титулами й надіслав його на радянське представництво при ООН, і я подам той лист сюди.таким, як він є. Але перед тим