Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Антонін Сова
(1864-1928)
Видатний чеський письменник. Майстер пейзажної лірики. Ввів у чеську поезію вільний вірш. Його творчості притаманні філософські роздуми про суть життя і смерті.
Їржі Волькер
(1900-1924)
Видатний чеський поет. Вплинув на розвиток чеської літератури як один із творців модерної естетики.
Вітезслав Незвал
(1900-1958)
Поруч із Франтішеком Галасом (1901-1949) — найвидатніший чеський поет XX ст. Писав також прозу й п'єси. Постійно звертався до класичних форм, модернізував сонет, про що свідчить і книжка «100 сонетів рятівниці вічного студента Роберта Давида» (1937).
Олдржіх Виглідал
(нар. 1921 р.)
Відомий чеський поет. Провідна тема його творчості — звеличення людини.
Вільям Шекспір
(1564-1616)
Великий англійський драматург і поет. Його творчість — одна з вершин літератури епохи Відродження. Сонети Шекспіра належать до найвидатніших творінь цього жанру.
Шарль Бодлер
(1821-1867)
Видатний французький поет, автор книжки «Квіти зла» (1857). В деяких своїх поезіях та публіцистичних творах виступав з антибуржуазних бунтарських позицій. Визнаючи нездоланність потворності й зла, Бодлер певною мірою естетизує виразки сучасного йому міста. Викриваючи жорстокість, бездушність, апелює до людської шляхетності, прагне бути нещадно відвертим саме для того, щоб утверджувати добро і людяність.
Гвєздослав
(справжнє ім'я та прізвище — Павол Орсаг, 1849-1921)
Один із найбільших поетів Словаччини. Його лірика розширила ідейно-тематичні обрії словацької літератури до європейських масштабів. «Криваві сонети», написані 1914 p., — це і сьогодні актуальне викриття національного егоїзму як однієї з причин війни, затаврування «світової бойні» як злочину проти людства.
Янка Купала
(справжнє ім'я та прізвище — Іван Луцевич, 1882-1942)
Один із основоположників нової білоруської літератури. Демократична поезія Янки Купали сформувалася на ґрунті художніх традицій білоруського народу, а також певною мірою на творчості Т. Шевченка та А. Міцкевича.
ПРИМІТКИс. 155. «Vita nova» — «Нове життя» (лат.).Це перша книжка Данте (1292), яку можна вважати й першою автобіографічною повістю в європейській літературі. Написана віршами й прозою. Тут оспіваний ідеал жінки — Беатріче, образ якої в світовій літературі став символом цнотливої скромності і вроди.
с. 159.А м у р або Купідон (Ерот) — в античній міфології син Афродіти, бог кохання.
с. 162. «Цезар дав мені свободу— не руш мене!» —«Не чіпай мене, я — власність Цезаря» — було написано на нашийнику оленя, знайденого по смерті Цезаря. Петрарка згадує цю легенду, щоб передати чистоту своєї донни. Лаура померла в 34 роки — «сяйнуло сонце полудня»; зникнення сарни — це смерть Лаури. Падіння у воду — образ поетичних плачів за коханою. (Примітка з італійського видання).
с. 166. «Забувши матері своєї храми у Пафосі і Кнідосі…» — Мова йде про Афродіту, богиню кохання, чиї храми були в містечку Пафосі на Кіпрі і в стародавньому місті Кнідосі в Малій Азії. За античною міфологією, Афродіта народилася з морської піни біля Пафоса.
с. 169. «Аморетті» (від італ. amoretto — хвилинне захоплення) — книжка любовних поезій Едмунда Спенсера.
с. 171. «З приводу недавньої різні в П'ємонті». — Різню в П'ємонті (1655) вчинили війська герцога Савойського. Вони вирізали членів секти вальденців, котрі своїм релігійним ученням імпонували діячам англійської Реформації, ідеологом якої був Джон Мілтон.
«Потрійний тиран»— натяк на тіару папи римського, яка складається з трьох корон.
«Вавилонська блудниця» — так називали католицьку церкву памфлетисти англійської Реформації.
с. 172. «Про свою сліпоту» — Джон Мілтон осліп 1652 р.
с. 173. П р о т е й — за грецькою міфологією, морське божество, що могло обертатися в будь-яку істоту.
Т р и т о н — син бога моря Посейдона.
с. 174.«Сонет до Шільйону». — Цей сонет Байрон написав як поетичну передмову до поеми «Шільйонський в'язень». Прототипом ліричного героя поеми послужила конкретна історична особа — Франсуа Бонівар (1493 — 1570), борець за незалежність міста Женеви. Першу строфу «Сонета до Шільйону» Леся Українка взяла епіграфом до своїх «Невольничих пісень».
с. 176. «…як з гробу вогняного Фаріната…» — Йдеться про Фаріната дельї Уберті (жив на початку XIII ст.), главу флорентійських гібелінів (прибічників імперії). Данте змалював його в палаючій могилі («Божественна комедія», «Пекло», пісня десята).
Ш а р л е м а н ь — імператор франків Карл Великий (742 — 814).
с. 188. Б л о ш и н и й б а з а р — так називається базар мотлоху в Парижі.
В а т е р л о о — селище за 20 км від Брюсселя, де 18 червня 1815 р. у битві з об'єднаними англо-голландсько-прусськими збройними силами зазнали поразки війська Наполеона.
с. 190. Н а ї р і — стародавня назва Вірменії.
с. 194. Р а я м е т с Гаральд — відомий естонський письменник і перекладач. Перекладає з багатьох мов, зокрема з української.
с. 200. С о р і я — провінція в Іспанії.
Д у е р о — річка в Іспанії.
с. 203. Ф і л о м е л а — в грецькій міфології дочка афінського царя Пандіона. Чоловік її сестри Прокни Терей збезчестив Філомелу і відрізав їй язик. Боги обернули її в солов'я.
с. 205. А л ь б е н і с Ісаак (1860-1909) — іспанський композитор.
с. 206. А п о л л о н (Феб) — в античній міфології син Зевса й богині Лето (Латони), один із найважливіших богів, опікун мистецтва.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.