Читати книгу - "Коли курява спаде"

Виконання сакрального танцю мало на меті продемонструвати глядачам урочистість істинного вчення над усіма іншими; приборкати злих духів, що загрожують вченню; настрашити ворогів буддизму; знищити негативні сили і відродити позитивні — довге життя, багатство, духовне відродження. Головне завдання містерії — поширення блага для місцевості, де вона відбувається.

В перші часи після заснування Китайської Республіки (на континенті проіснувала впродовж 1911–1949) було проголошено політичне гасло — мирне співіснування п'яти націй.

Ханьці — етнонім, самоназва китайців.

Йдеться про родові генеалогічні хроніки — дунграб, що складалися при дворі шляхетних тибетських родин.

Слово «туси» — іноземне запозичення. Китайською мовою титулу «розпорядник земель» відповідає слово туси (кит.).

Титул першого тибетського царя небесного походження на ім’я Н’ятіценпо, який спустився у світ людей з неба чи по драбині, чи по мотузці, аби знищити зло, визначає слово г'єлпо (тиб.).

Про час появи плантацій опійного маку в Г’яронзі мало що відомо, але згідно з подіями в романі перші посіви припадають на початок 30-х рр. XX ст. за часів Чана Кайші (1887–1975), голови уряду Китайської республіки (1928–1949) на материковому Китаї.

В тибетській традиції цзамба — ячмінне борошно, яче масло й сіль додаються у налитий в чашку заварений чай. Відомо п'ять сортів чаю, що постачався з Китаю, найпоширеніший і найдешевший — так званий шінгг’я чи дерев’яний чай, спресований у цеглинки з гілочок після підрізки чайного куща з рідким додаванням листків.

Йдеться про мантру богині на ім’я Тара (скр.), або тибетською Дролма, чи Рятівниця» Спасителька: ОМ TAPE ТУТАРЕ ТУРЕ СОХА, що перемагає зло, нищить перешкоди на шляху до звільнення, рятує від страхів, захищає від хвороб, виконує усі бажання.

Закликання Дролми чи Тари або Зеленої Тари і наступний епізод є натяком на одну з тантричних практик передачі сакрального знання. Дролма — проявлення сили співстраждання, захисниця.

Тибетською мовою апа — батько.

Символ побачення — «дощ і хмаринки». За легендою, одному князю уві сні з'явилась фея гори Ушань і поділила з ним ложе. Покидаючи його, вона сказала: «Я вранці буваю вранішньою хмаринкою, а ввечері пізно йду я дощем».

Тибету властиві кілька форм шлюбу, утому числі й полігамія, що дозволяє мати кілька дружин.

Характерною ознакою традиційного тибетського жіночого одягу вважаються довгі білі рукави.

Імовірно, чотири туси, відомі в історії північно-східної частини Г'єлронга (нині Баркхем тиб., Maerkang кит.), як Сомо (тиб. so mo), Чокце (тиб. cog tse), Дзігак (тиб. rdzi'gag) та Тенпа (тиб. bstan ра), слугували прототипами персонажів туси, діючих у романі.

Ідеться про Нгулчу, або «Срібну ріку», китайською — Дадухе («Велика переправа» — приток ріки Міньцзян, чиї витоки знаходяться біля південного схилу гір Міньшань на території Нгава-Тибетського-Цянського автономного округу в провінції Сичуань.