Читати книгу - "Дволикий шлях, Burka D"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Поступово йому стали відкриватися деталі, що посилювали підозри: тренер часто виходив на пробіжки на світанку, уникаючи уваги; він був закритою людиною, мало спілкувався з колегами і клієнтами поза тренуваннями. Але найголовніше, у очах тренера священник бачив щось холодне, майже безживне, немов у них не було душі.
Підійшовши ближче, священник зупинився неподалік від тренера, прикидаючись, що розглядає тренажери. Він уважно слухав розмову тренера з одним із відвідувачів зали — високим молодим чоловіком з коротким світлим волоссям. Молодий чоловік, очевидно, був новим клієнтом, і тренер давав йому вказівки щодо програми тренувань.
— Ви чудово справляєтеся, — сказав тренер, його голос був глибоким і владним. — Не забувайте дотримуватися наших домовленостей. І не варто переживати, якщо у вас не буде виходити щось одразу.
Молодий чоловік дякував тренерові й, посміхаючись, додав:
— До речі, я чув, ви бігаєте вранці вздовж узбережжя. Це правда?
Тренер кивнув, його вираз обличчя пом'якшав, і на мить священник помітив у його очах щось дивне, майже моторошне.
— Так, це частина мого щоденного режиму. Я починаю кожен ранок із пробіжки по узбережжю. Це допомагає мені підтримувати форму і тримати порядок у думках, — відповів тренер, його голос став трохи теплішим.
Молодий чоловік кивнув, виражаючи своє захоплення, і пішов до іншого тренажера. Священник, почувши цю розмову, зрозумів, що ранкові пробіжки тренера можуть стати важливим елементом у його справі. Він вирішив, що слід продовжити спостереження і спробувати дізнатися більше про особистість тренера та його звички. Наступного дня священник встав до світанку й вирушив на узбережжя. Він хотів побачити тренера у його звичній обстановці, коли той не підозрює про спостереження.
У ранковому сутінку пляж був практично безлюдним, лише кілька рибалок займалися своїми справами, і хвилі м'яко накочувалися на берег. Священник розташувався у тіні одного з прибережних дерев, уважно оглядаючи околиці. Незабаром він побачив тренера, що рухався піщаним пляжем.
Тренер був одягнений у плавальні шорти й біг уздовж берега. На обличчі не було й сліду напруження, тільки спокійне зосередження. Священник продовжував спостерігати, зазначаючи, що тренер пробіг досить велику відстань, не роблячи зупинок. Ця людина явно звикла до навантажень і володіла видатною фізичною витривалістю. Однак, не це привернуло увагу священника. Він відчував, що за цією видимою гармонією ховається щось темне і загрозливе.
Священник продовжував спостерігати за тренером, ховаючись у тіні дерев. Ранкове повітря було прохолодним, але він не помічав цього. Його увага була прикута до фігури, що бігла по пляжу, ніби перед ним була не просто ціль, а ключ до чогось набагато більшого.
У цей момент його розум охопило дивне відчуття — ніби щось давнє і темне пробуджується всередині. Це було відчуття, знайоме йому з тих пір, як він почав свою похмуру місію, але зараз воно здавалося сильнішим, ніж будь-коли. Внутрішній голос, який вів його через усі ці випробування, заговорив знову, але тепер він був гучнішим і вимогливішим.
— Він повинен померти, — почувся цей голос у його голові, холодний і безжальний, немов крижаний вітер, що пронизує його думки. — Цей тренер — джерело зла. Він грішник, і його гріхи не повинні залишитися з ним.
Священник знав, що цей голос був частиною його власної другої сутності, тієї, що підштовхувала його до злочину заради… Чого? Заради якої мети? Він вже давно забув, що поклало початок цьому шляху до сили.
— Це твоя місія, — продовжував голос, стаючи все більш настійливим. — Ти повинен принести його в жертву. Зараз же.
Коли тренер досяг відокремленої ділянки пляжу, де його не могли помітити сторонні, священник почав наближатися, пришвидшивши крок. Тренер раптово озирнувся, відчувши присутність чужого, і побачив священника, що впевнено йде до нього. Їхні погляди зустрілися, і в цей момент між ними спалахнуло мовчазне розуміння. Тренер завмер, відчуваючи, як наростаюче занепокоєння охоплює його. Священник підійшов ближче, витягнувши з-під куртки пістолет. Тренер спробував зробити крок назад, але священник, продовжуючи тримати його на прицілі, зупинив його:
— Сила потребує жертв, — промовив священник, його голос був спокійним, але твердим. Тренер, не встигнувши зрозуміти сенс цих слів, відчув, як холодний метал зброї торкнувся його чола.
Наступної секунди пролунав постріл. Тренер упав на землю, його тіло обм'якло, і священник повільно опустив пістолет. Він стояв над ним, спостерігаючи, як життя покидає цю людину. В очах тренера промайнув страх і усвідомлення, але потім вони згасли, залишивши тільки порожнечу.
Вбивця повільно відійшов від тіла, ховаючи зброю і озираючись навколо, щоб переконатися, що їхня зустріч залишилася непоміченою. Священник ще раз кинув погляд на нерухомого тренера і тихо промовив: "Сила потребує жертв". Потім він розвернувся і пішов до машини, залишивши за собою лише вітер, шум прибою і тіло, яке скоро поглине море. Священник знав, що це була необхідність, крок, продиктований вищою метою.
"Невже? Чого я хочу? До чого все це? Я не можу згадати причину вибору шляху зла".
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дволикий шлях, Burka D», після закриття браузера.