Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Обмежене коло осіб

Ольга Обломова сиділа за столиком у своїй вітальні, спостерігаючи за двома знервованими детективами. Один тримався на межі, постійно зминаючи у пальцях аркуш якогось з зошита, а інший не міг приховати дефектів мови. Їй не хотілося вірити, що за останні два тижні хтось жорстоко вбив двох авторів із порталу. Тараса Домбровського та Еріка Крафта вона дуже любила читати.

— Можливо, ви хочете кави? — запитала Ольга, глянувши на Соболя.

— Не… — спробував відмовитися Сергій, але напарник перебив його.

— Зробіть, якщо вам не важко, — поглянув на друга Стеценко. — Ми добряче втомлені.

Господарка відійшла від столика на кухню та ввімкнула кавоварку.

— Нам ніколи, — нагадав Соболь з таким тоном, наче він командував.

— Поглянь на список, — показав телефон Стеценко. — Три години мінімум.

— Вісімдесят дев’ять авторів? — не повірив Соболь.

— Це тільки найактивніші з кола наближених до групи в мережі.

Поки вони спілкувалися, Ольга встигла повернутися. Вона чула розмову і не збиралася приховувати цього від поліцейських. Її також мучили страхи.

— Я допоможу вам знайти вбивцю, — сказала модераторка. — Якщо зможу...

Стеценко повернув до неї екран телефона і поділився інформацією.

— Це все автори з нашого сайту, — впізнала Ольга.

— Нам потрібно дізнатися, хто з них був близьким до вбитих!

— Домбровського та Крафта? — перепитала Ольга.

— Поки нікого іншого не вбили, — поглянув на неї Соболь.

Стеценко швидко зреагував на нетактовність напарника і втрутився у діалог:

— Мій друг має на увазі, що ви можете допомогти нам зупинити вбивцю!

— Так… — сіла Ольга. — Я допоможу. Ми мусимо встигнути врятувати…

— Кава! — нагадав Стеценко.

— Ой, вибачте.

Ольга побігла на кухню та почала робити каву.

— Не лякай її раніше, ніж потрібно! — поглянув Андрій на напарника.

Соболь кивнув, оскільки й сам зрозумів допущену помилку.

За мить Ольга Обломова принесла каву і поставила перед детективами.

— Запитуйте! — запропонувала вона.

Стеценко сьорбнув кави і відклав чашку в сторону.

— Ми зараз вгадуватимемо, хто стане наступною жертвою, — сказав він.

Обломова схопилася руками за стіл, помітно запанікувавши.

— Ви мусите усвідомити важливість нашого діалогу, — пояснив Андрій.

— Я розумію… — затягнула з відповіддю Ольга.

— З цього переліку осіб, — показав список Стеценко. — Виберіть авторів, які спілкувалися з вбитими Домбровським та Крафтом більше за всіх інших.

— Будьте уважні! — поглянув на дівчину Соболь.

Обломова мовчки взяла список і почала бігати по ньому очима.

— Ви були модератором у групі «Чесний літератор»? — запитав Соболь.

— Я створила цю групу разом із Домбровським, — відповіла вона.

— Зараз також допомагаєте модерувати?

— Ми з Тарасом рік тому посварилися. З тих пір не спілкувалися на належному рівні, однак і не ворогували. Він видалив мене з групи, оскільки я нічого нового не додавала.

— Кого Домбровський долучав до роботи, окрім Крафта? — продовжував Соболь. — Нам потрібно знати їхнє коло спілкування у соціальних мережах.

— Так подивіться, — не витримала Ольга. — Ви ж поліцейські.

— Хтось навмисне видалив спільні чати, а відновити їх не так просто.

Соболь вже підключив спеціалістів, але вони потребували часу. Читати та шукати серед купи різних листувань чогось вартісного було дуже складно.

— Найбільше Домбровського хвалили на сайті кілька наших авторів, — відповіла Ольга. — Ерік Крафт до них приєднався останнім. Відомі автори легко знаходять собі прибічників, як у джунглях тварини.

— Я записую! — заявив Стеценко.

— Ось, наприклад, Микола Бугера. Він спочатку мав конфлікт із Тарасом, але потім вони помирилися і заприятелювали. Коля пише на сайті історичні романи. Фанат Петра Конашевича-Сагайдачного та Хотинської війни. Має три роботи у цьому напрямку, які доволі популярні серед читачів.

— Ще! — підганяв Соболь.

— Олекса Тихенький, — продовжила Ольга. — Пише детективи, але вони зовсім нецікаві. Він постійно підлизувався до Домбровського і запитував поради, сподіваючись встановити контакти з видавцями через нього.

— Записав.

— Роберт Вибухайко…

Соболь вдавився чаєм, почувши смішне ім’я.

— Це псевдонім, — випередила дотеп Ольга. — Він хороший хлопець і пише дуже чудові романи про почуття. Не кожен так зможе, — відчувалося щось особисте. — Вони поєнують романтику та екшен.

Ольга почала розповідати, а тоді раптом зупинилися, бо злякалася. Вона зустрічалася з Робертом.

Стеценко вичекав, давши їй назвати ще вісім імен. Перелік міг тривати до безкінечності. Багато початківців мріяли подружитися із метром і вийти з його допомогою на контакти з видавництвами. Таким чином можна було не тільки десятку, а й сотню осіб вирахувати та поставити у список.

— А є на порталі якісь дивні персонажі? — випередив напарника Соболь.

Ольга задумалася, але досить швидко відповіла на запитання.

— Олесь Грубий!

— Що він пише? — запитав Стеценко.

— Намагався писати романтичну еротику, але ніхто його не читав. Тому він вирішив перейти до критики. Писав іншим авторам погрози, ліпив скрізь погані коментарі та намагався довести іншим письменникам, що вони всі бездари.

— На цьому зупиніться! — затримав подих Стеценко.

Він глянув на напарника і зустрів аналогічний погляд. Обидва мисливці відчули слід хижака. У них вперше з’явився підозрюваний у справі, однак їхні поспіхи не виправдали себе. Стеценко тільки потім зрозуміє фатальність свого рішення. Кинувшись на першу зачіпку, вони з Соболем не дослухали до кінця і не почули інші імена, а серед тих інших була й наступна жертва...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно