read-books.club » Класика » Давнє й нове, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Давнє й нове, Франко І. Я."

139
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Давнє й нове" автора Франко І. Я.. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 20 21 22 ... 27
Перейти на сторінку:
style="">Та білої з сніжним лицем

Ані слідочка не видать.

І весь задиханий, я став,

І зимний піт з чола потік,

І думка блиснула: «Вдурів!

Вона ж умерла, нині рік!»

Я тямлю смерть її. Шпиталь.

Гарячка… Кашель… Хрипота

Худенький трупик в білому…

І згірдний буркіт: «А, се та!»

І жах мене проняв під сим

Палючим сонцем, в тій юрбі

Живій, що все плила й плила

Й мене несла кудись в собі.

Та в серці я на все життя

Болючий той укол поніс…

Отак із мене без пуття

Закпив собі південний біс!

 

Сей вірш написаний у Криворівні в вересні 1907 р.

 

МНОГОНАДІЙНИЙ

 

 

Як родився наш многонадійний,

То прийшли судильниці чотири,

На вікна варцабі посідали,

На дитя уважно погляділи,

Залюбки поцмокали губами,

І гарненько зажили табаки,

І собі поклали на коліна

Калитки свої неспорожнимі,

І розважно, шамкаючи, звільна

Стали викладать йому дарунки.

 

Перша

Ось я дам йому наймення львине.

 

Друга

Ось я дам Адоніса подобу.

 

Третя

Ось я дам блискучі чорні очі.

 

Четверта

Я додам ще голосок носовий.

 

Перша

Ось я дам ораторськую позу.

 

Друга

Ось я дам відвагу і завзяття.

 

Третя

Я додам ще пильність трудолюбну.

 

Четверта

Я додам амбіцію безмежну.

 

Перша

Я дам жіночку йому прегарну.

 

Друга

Я зроблю артистом драматичним.

 

Третя

Я редактором ще політичним.

 

Четверта

Я співцем вдодатку оперовим.

 

Перша

Я ввіткну перо критичне в руки.

 

Друга

Я штовхну поезії писати.

 

Третя

Я дам премії йому за драми.

 

Четверта

Я… та ні, сього вже забагато

Для одного. З того, що я мала

Дать йому в остатнім подарунку -

Таланту,- не дам йому ні дрібки.

 

Написано в році 1907, досі не друковано.

 

 

 

ПІСНЯ РУСЬКИХ ХЛОПЦІВ-РАДИКАЛІВ

 

 

Який-то вітер шумно грає

Від Сяну, Прута до Карпат?

Яке-то диво визирає

Із тих нужденних хлопських хат?

Гей же враз, гей же враз гукнемо,

Аби й сліпі нас пізнали:

Ми є ті, що вас всіх кормимо,

За всіх вас терпимо,-

Ми руські хлопи-радикали,

Що звергли темноти ярмо!

 

Ми ті, що гнулися, як лози,

Були покірні, як вівця,

Котрим неволя, кров і сльози

Ще не доїхали кінця.

Гей же враз і т. д.

 

Ми ті оферми, ті рекрути,

Гарматне м’ясо на війну,

Ті, що їх кривда й голод лютий

Жене за море в чужину.

Гей же враз і т. д.

 

Ми ті, що платимо податки,

Собі ж лишаєм труд і плач,

Котрим державні всі порядки

Є тільки кривда, тільки драч.

Гей же враз і т. д.

 

Ми ті, котрим заперті двері,

Запертий до свободи шлях.

Ми маєм права на папері,

А обов’язки на плечах.

Гей же враз і т. д.

 

Та вже не довго тої муки!

Нам час не датися на глум.

Здіймуться дружні хлопські руки,

І просвітліє хлопський ум!

Гей же враз і т. д.

 

ДЕ ЄСТЬ РУСЬКА ВІТЧИНА?

 

 

«Де єсть руська вітчина?

Де пшениці, ячмена

І де жита єсть досить,

Куди голод не гостить?»

Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!

Зовсім в іншій стороні.

 

«Там, де воля, власний суд,

Де науки все цвітуть,

Де в достатку кождий стан,

Кождий в своїй хаті пан?»

Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!

Зовсім в іншій стороні.

 

«Де ж та руська вітчина?»

«Де всі п’яні без вина,

Де голоден оре хлоп,

Де всі смирно хилять лоб».

Ой на-на! Ой на-на!

Там-то руська вітчина.

 

«Де плює на правду лож,

Де пророком стати мож

Без знання і без ума,

Хоч ще й видержки нема.

Ой на-на! Ой на-на!

Там-то руська вітчина.

 

«Де незгода з давніх пор,

Б’ються лиш за «ь» та «ъ», 10

Де безладний блудить мир,

А хто сліп, той проводир.

Ой на-на! Ой на-на!

Там-то руська вітчина».

 

МАРШ ГАЛИЦЬКО-РУСЬКИХ «ТВЕРДИХ»

 

 

Далі, браття, буки в руки,

Муж до мужа, остро в бій!

Хоч би сікли нас на штуки,

Кождий твердо стань і стій!

Уставайте з гробу мари,

Вилізайте, раки, з нор!

Загукайте аж до хмари:

«Йори, єри, йор-йор-йор!»

 

Фонетичну бийте гідру,

Щоб і духу не було!

За омегу очі видру,

Зуби виб’ю за зело.

А за фтиту бий в ланіту,

Щоби знати пальців п’ять!

Наша пісня звісна світу:

«Кси-пси, кси-пси, ять-ять-ять».

 

Хто нам іжицю відчахне,

Того в міх та й у ріку!

Буде знати, чим то пахне,

Хто нарушить унику.

Щоб на небі сонце згасло,

Щоб уся пропала Русь -

Нам найстарше наше гасло:

«От-ѧ, от-ѧ юс-юс-юс!»

 

 

 

ІЗ ЗБІРКИ «ДАВНЄ Й НОВЕ»

 

 

Збірка вийшла 1911 р. у Львові під назвою: «Давнє й нове. Друге, побільшене видання збірки «Мій Ізмарагд». Поезії Івана Франка».

Незабаром після виходу збірки «Давнє й нове» І. Франко надрукував

1 ... 20 21 22 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давнє й нове, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давнє й нове, Франко І. Я."