Читати книгу - "На траверсі Бета Ліри, Володимир Наумович Міхановський"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Потиснувши Чарлі руку, Револьс підхопив свій чемодан, вискочив на перон і загубився в юрбі.
Кабінет Джона Триллінга не вражав величчю. Обстановка його мала звичайний, навіть буденний вигляд, коли не говорити про кібернетичного секретаря, що займав добру третину кабінету. Секретар міг дати господареві будь-яку довідку, будь-яку інформацію. Подейкували, що секретар перейняв і характер хазяїна — вередливий, запальний. Та цього ніхто не міг підтвердити, бо з секретарем мав справу лише Джон Триллінг.
— Отож, шановний, ви вважаєте, що ниточку знайдено? — мовив Триллінг, припалюючи цигарку.
— Так точно, сер, — виструнчившись, відповів шеф байамської поліції.
— Майте на увазі: сьогодні увечері я доповідатиму президентові про цю загадкову справу, — сказав Триллінг. — Ми всі зацікавлені в тому, щоб якомога швидше розплутати клубок. Уявляєте, що вийде, коли біля кожного з нас почнуть вибухати подібні кулі?
Шеф поліції у відповідь тільки блимнув білястими рідкими віями.
— Так чому ви вважаєте, що ниточку знайдено? — знову поцікавився Триллінг. — Можете сісти.
— Дякую, сер.
Шеф сів на краєчок стільця. Він догадався, що Триллінг увімкнув свій “детектор брехні”, і показання детектора тепер звиваються на голубому екрані, нахиленому гак, щоб його міг бачити тільки Триллінг. І хоч шеф поліції скептично ставився до подібних штук, все ж було неприємно.
— Наша лабораторія провела новий аналіз записки шантажиста… Ми дослідили особистий архів Гуго Парчеллінга і проаналізували почерки всіх його кореспондентів.
— Хто ж писав записку?
— Інженер Катіль Револьс.
— Хто він?
— Ось його особова картка.
Шеф поліції подав Триллінгу цупкий аркуш паперу, списаний з обох боків. Триллінг уважно прочитав написане. На його обличчі з’явилася задоволена посмішка.
— Виходить, поліція недаремно їсть хліб?
— Стараємось, сер, — скромно відповів шеф.
— Сподіваюсь, він уже арештований, цей Револьс?
— На жаль, сер… Дані з Інформаторію щойно одержано…
— Так чого ж ви спите?! — закричав Триллінг. — Ідіть, підніміть на ноги весь апарат, а щоб Револьса спіймали!
* * *Минуло три дні, й на побережжі почалися затяжні дощі.
Відпочиваючі були невдоволені, але служба погоди лишалася невмолимою: Гуго Парчеллінг заплатив гроші і тепер міг втішатися такою погодою, яка йому до вподоби. А нових заявок на погоду не надходило. Що? Парчеллінг майже весь час непритомний? Ну, компанії це не стосується!
“Надій на хорошу погоду немає!” — вирішила Мерілін і повернулась у місто, де найближчим часом мали початися зйомки нового фільму за її участю.
— Тут немає моря, зате і дощі не ллють щоденно, — заявила вона своєму режисеру Денні Мортону.
— І мільйонерів, котрі вибухають, — додав Денні. — До речі, порадую вас: здоров’я Парчеллінга поліпшується. Він уже повільно ходить і навіть збирається днями виступити по телебаченню.
— А як же злочинець? — спитала Мерілін, виглядаючи в розчинене вікно студії.
По двору, чіпляючись за старі декорації, блукав якийсь монах.
— Пошуки тривають. Правда, я не певен, що цей злочинець існує насправді. На мій погляд, зовсім не обов’язково приписувати кожне явище природи людським рукам.
— Скажіть, Денні, — перебила Мерілін, — хіба зйомки “Хрещення в космосі” і досі тривають?
— Давно закінчились, — відповів Мортон.
— Чому ж цей актор нап’яв сутану? До речі, я ніколи його не бачила: певно, з новеньких.
Мортон визирнув у вікно.
— Це не наш актор, — сказав він, насупившись. — Гей, юначе!..
Монах підвів голову.
— Ви в чиїй групі? І що тут робите?
Монах, побачивши у вікні Мерілін, кинувся до неї, не вибираючи шляху, плутаючись у декораціях, і зупинився біля самого вікна.
— Міс Мерілін, — гаряче заговорив він, притискуючи руки до серця. — Я довго шукав вас. І, хвала богу, знайшов нарешті!
— Непоганий актор, — тихо обізвався Мортон, — тільки надто блідий. Втім, ви, сподіваюсь, не будете дуже суворі до свого нового поклонника? Гляньте-но, він ладен просто-таки з’їсти вас поглядом! Яка у вас справа, чоловіче? — звернувся до прибулого Денні.
— Я хотів би поговорити з міс Мерілін… — белькотів монах.
— Зайдіть у павільйон, — кивнула Мерілін, — я зараз туди спущусь. — І повернулася до Мортона: — Він міг би підійти на роль Іоанна Хрестителя. Може, спробуємо?
Чарлі Кноуп не дуже зрадів, побачивши в зйомочній групі Катіля, з яким познайомився за таких незвичайних обставин. І ні про що того не розпитував. А Револьс надто був зайнятий своїми справами, щоб поговорити з випадковим товаришем.
Випробування на роль Іоанна Хрестителя закінчились успішно. Револьс підходив на цю роль. В його словах звучала непохитна впевненість фанатика. Він прислухався до будь-якої поради Мерілін, а вказівки режисера Денні Мортона пропускав повз вуха. І з цим нічого не можна було вдіяти. Мортону доводилось пояснювати Мерілін, що вимагається од Револьса, а вже потім Мерілін від свого імені говорила непокірному Іоанну Хрестителю, що він має робити.
Цього дня вони затримались у павільйоні, відшліфовуючи сцену проповіді Іоанна серед невіруючих. Статистів відпустили, залишились тільки Мерілін і Катіль.
— Мерілін, — мовив затинаючись Катіль, — я повинен сказати вам щось важливе… Я давно збираюся… Але боюсь, що ви на мене розгніваєтесь…
— Ці слова не входять у вашу роль, — усміхнувшись, зауважила Мерілін.
— О, не смійтесь, благаю вас, це дуже серйозно…
Мову Револьса заглушив пронизливий рев поліцейської машини. Револьс, і до того блідий, побілів, наче крейда, і метнувся до вікна. На подвір’я студії в’їхала обтічна, схожа на торпеду поліцейська машина.
— Це по мене, — сказав Револьс, обертаючись до Мерілін. Очі його дико блищали. — Сховайте мене, я вам потім розповім…
Схопивши Катіля за руку, Мерілін кинулась до виходу. Та було вже пізно. У дверях їх зустрів Денні Мортон, за ним всунулось кілька чоловіків у цивільному.
— Катіль Револьс? — звернувся один з прибулих. — Ну, негіднику, тепер ти нікуди не втечеш. Мерзенний
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На траверсі Бета Ліри, Володимир Наумович Міхановський», після закриття браузера.