Читати книгу - "Зоряні королі"

— Нічого, — сказав Ґордон, опускаючись у незручне крісло. — Щоправда, я спробував науки Хмари, це було не дуже приємно.

— Вони катували вас! Змусили видати таємницю Руйнівника! Він похитав головою.

— Ні. Я переконав Шорр Кана, що він не зможе отримати її від мене. — Він продовжував, говорячи правду настільки, наскільки це було можливо. — Я змусив цього диявола повірити, що необхідно побувати в лабораторії на Землі, щоб добути її. Ми вирушаємо завтра. Очі Ліанни заблищали.

— Ви хочете його перехитрити? У вас є якийсь план?

— Якби ж, — зітхнув Ґордон. — Мій план не йде далі, ніж полетіти з Хмари. От і все. Решта непередбачувана. Я повинен якимось чином знайти спосіб вислизнути з корабля і повідомити брата про зраду Корбуло. Єдине, що спадає на думку, — це вивести крейсер з ладу, щоб його зміг захопити імперський патруль. Але як це зробити, я не знаю. Дерк Ундіс буде разом з нами, його люди супроводжуватимуть нас, отже, навряд чи нас чекає удача. Віра і відвага сяяли в очах Ліанни.

— Ви щось придумаєте, Зарте. Я знаю — ви придумаєте!

Однак її впевненість не допомогла Ґордону позбутися крижаної думки про те, що його божевільний план майже нездійсненний.

Можливо, він прирікає на загибель і себе, і Ліанну. Але вони все одно приречені, якщо, звісно, він не зрадить справжнього Зарт Арна та Імперію. А миттєва спокуса зробити це назавжди залишила Ґордона.

Він спав міцно до середини наступного дня. Вже сутеніло, коли з’явилися Шорр Кан і Дерк Ундіс.

— Дерк Ундіс отримав усі розпорядження, крейсер готовий, — сказав Шорр Кан Ґордону. — Ви повинні дістатися Землі за п’ять діб і повернутися за одинадцять. — Очі його блиснули. — Тоді я заявлю на всю Галактику, що таємниця Руйнівника у наших руках, що Зарт Арн — наш союзник, дам сигнал Корбуло і кину всю Ліґу в атаку!

За дві години блискучий крейсер-«привид», на борту якого знаходилися Ґордон і Ліанна, піднявся з величезного космопорту Талларни і попрямував до кордонів Хмари.

Диверсія у космосі

Коли Ґордон і Ліан увійшли до «Дендри», корабля, який мав доставити їх на Землю, Дерк Ундіс провів їх у коридор середньої палуби. Манірно вклонився і вказав на двері, що вели до двох крихітних кімнаток.

— Ось ваші каюти. Будете залишатися у них всю дорогу до Землі.

— Ні! — розлютився Ґордон. — Принцеса Ліанна і так захворіла від ув’язнення під час шляху сюди. Ми не маємо наміру закупорюватися ще на кілька днів у цих норах! Вузьке обличчя Дерк Ундіса потемніло.

— Вождь наказав, щоб ви перебували під охороною.

— А хіба Шорр Кан говорив, щоб ми сиділи в цих каютах безвилазно? — запитав Ґордон; побачивши легку нерішучість на обличчі Дерк Ундіса, він наполегливо продовжував: — Якщо у нас не буде права на прогулянку, ми відмовляємося від співпраці.

Хмарник вагався. Ґордон вгадав правильно, що йому не хочеться турбувати свого начальника через таку дрібницю. Нарешті Дерк Ундіс неохоче сказав:

— Добре, дозволяю гуляти коридором двічі на день. Але не можна залишатися там коли включено екран.

Поступка була не такою, як хотілося Ґордону, але він зрозумів, що більшого не отримає. І, все ще розігруючи гнів, пішов за Ліанною до каюти.

Коли «Дендра» злетіла над Талларною і понеслась на великій швидкості до кордонів Хмари, Ліанна запитально подивилася на Ґордона.

— Ви щось придумали, Зарт? Щиро кажучи, ув’язнення мені не дуже заважає.

— Я вже говорив — я хочу привернути увагу якогось патруля, щоб наш корабель виявили і захопили, — пояснив Ґордон. — Я не знаю, як це зробити, але якийсь шанс, можливо, знайдеться. Ліанна сказала з сумнівом:

— У цього «привида», безсумнівно, є надчутливі радари, і він запеленгує патрулі задовго до того, як ті його виявлять. Він вийде з затемнення тільки коли мине їх.

У наступні години лише рівний гул великих генераторів, які розганяли корабель, супроводжував їх розмови. «Дендра» продиралася крізь щільні рої мікрометеоритів, розгойдуючись і пірнаючи носом у вихорах космічного пилу. Прокладаючи шлях з Хмари, крейсер раз у раз міняв курс. До середини наступного дня вони виринули з похмурої димки під великий, світлий, усіяний зірками купол вільного простору. Негайно «Дендра» набрала ще більшу швидкість. Ґордон і Ліанна дивилися з ілюмінатора на блискучу пишність Галактики. На їх подив, слабка іскра Канопуса залишилася поза полем їх зору, далеко ліворуч. Попереду «Дендри» виблискували незнайомі сузір’я, серед них велично сяяла туманність Оріона.

— Ми не летимо прямо до Імперії, — сказала Ліанна. — Вони хочуть уникнути найбільш захищених кордонів, обійшовши з заходу туманність Оріона і Маркізати Зовнішнього Космосу, щоб потім повернути до Сонця.

— Пробираємося до Імперії з чорного ходу, — пробурчав Ґордон. — Ймовірно, так само летів і корабель, який мав намір викрасти мене. — Його слабка надія згасла. — В нас дуже мало шансів зустріти імперський патруль у цих пустельних районах. Дівчина кивнула.

— У кращому випадку нам попадеться три-чотири патрульних крейсера і Дерк Ундіс легко втече від них.

Ґордон збентежено дивився на феєричну картину. Його погляд ковзнув туди, де, як він знав, знаходився Канопус.

Ліанна вловила напрямок його погляду і насупилася:

— Ви думаєте про Мери?

Ґордон здригнувся. Він майже забув уже про прекрасну темноволосу дівчину, яку кохав справжній Зарт Арн.

— Про Мери? Ні. Я думаю про чорного зрадника Корбуло, який плете свої інтриги там, на Трооні, і чекає нагоди вбити Джал Арна та згубити Імперію.

— Це найбільша небезпека, — стримано погодилася Ліанна. — Якби вдалося попередити вашого брата про зраду, то плани Ліґи були б зіпсовані.

— А ми — єдині, хто знає про це, — пробурмотів Ґордон. — І ми завадимо зрадникам.

Три доби потому він вже не був у цьому впевнений. Його власний план виявився більш ніж утопічним. «Дендра» далеко заглибилася у межі Імперії, йдучи курсом на північ, що повинно було провести її на захід від туманності Оріона. Обігнувши туманність, вона зверне на північний захід, уздовж практично незаселених кордонів Маркізатів Зовнішнього Космосу. У цій дикій області недосліджених зоряних систем зустрінеться небагато імперських кораблів. А Сонце і Земля будуть вже зовсім близько.

Двічі за ці три дні на борту «Дендри» лунав сигнал тривоги: радари фіксували поблизу імперський патруль. І обидва рази Ґордон і Ліанна бачили, як небо за ілюмінаторами раптово огортав морок. Коли це сталося вперше, Ґордон злякався:

— Що трапилося? Космос став чорним! Ліанна пояснила:

— Увімкнули екран нашого корабля. Ви, звичайно, пам’ятаєте, що коли «привид»