Читати книгу - "Син Начальника сиріт"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Стоп. Ви не розумієте. Ви, може, зараз людей просто в могилу відправляєте. Їх треба затримати й допитати, а не підписувати їм смертний вирок!
- А гляньте, що в мене є, - похвалився ще один американець. Він вийшов з рубки в шоломі капітана. Другий помічник у два стрибки опинився поруч і приставив матросу до горла свій ніж для акулячих плавців.
З півдюжини гвинтівок миттєво скочило з плеча і майже одночасно клацнули затворами. Угорі, на палубі фрегата, моряки так і завмерли зі стаканчиками кави в руках. Стало так тихо, що було чути лише легке деренчання снастей і хлюпання води в бочці з креветками. Чон До відчував, як хвилі, що відбивалися від американського борту, підкидали «Чунму».
Капітан дуже спокійно звернувся до другого помічника:
- Синку, це всього-на-всього шапка.
Другий помічник відповів капітанові, не зводячи, утім, очей з моряка:
- Не можна плавати навколо світу й робити все, що заманеться. Є правила, і їх треба дотримуватися. Не можна отак просто красти в людей шапки.
Чон До сказав другому помічникові:
- Просто відпусти його.
- Я знаю, де проходить межа! - відповів другий помічник. - І не переступаю її - а вони переступають. Хтось має зупинити їх, вибити їм цей дур з голови.
Джервіс витяг з кобури свій пістолет:
- Паку, - попросив він, - прошу, переклади, що його зараз застрелять.
Чон До зробив крок уперед. Очі другого помічника були холодні й блищали непевним блиском, а американець благально дивився на Чона До. Той обережно зняв шолом з голови американця й поклав руку на плече другому помічникові. Той сказав:
- Якщо людина ось-ось упоре дурницю, її треба зупинити! - тоді відступив назад і викинув ніж у море.
Моряки підняли дула вгору й озирнулися на Джервіса. Лейтенант підійшов до Чона До:
- Я дуже вам зобов’язаний, ви допомогли вашому колезі відступитися. - Він потиснув Чонові руку й дав свою візитну картку. - Раптом будете у вільному світі.
А тоді востаннє довгим, уважним поглядом озирнув «Чунму» і сказав:
- Тут немає нічого. Контрольовано залишаємо судно, шановні.
Далі був майже балет: дуло опущене, відхід, спуск, наступний, дуло вгору - і восьмеро американців залишили «Чунму» так, що сім гвинтівок весь час цілилися в бік рибальської команди, а при цьому за кілька безшумних секунд усі пішли з палуби, і шлюпка відпливла.
Стерновий одразу повернувся до штурвала, щоб «Чунма» знову лягла на курс, і сірий корпус фрегата вже почав зникати в тумані. Чон До замружився, намагаючись подумки зазирнути досередини того судна, уявляв його зв’язкову рубку та обладнання, яке могло вловлювати що завгодно, має силу спіймати будь-яке сказане у світі слово. Подивився на картку в руці. То був узагалі не фрегат, а перехоплювач, військовий корабель США «Стійкість». А в його кросівках, він тільки зараз відчув, лазять креветки.
Хоч пального й було обмаль, капітан скомандував тримати курс на захід, і команда сподівалася, що він веде їх у безпечні північнокорейські води, а не в якусь мілку бухту, щоб пустити там на дно зганьблену «Чунму». Вони йшли по хвилях доволі швидко, і було дуже дивним пливти так, що їх видно з суходолу, а на судні немає прапора вгорі. Стерновий у своїй рубці все поглядав на два білі прямокутники на стінах, де раніше були портрети вождів.
Чон До, який у середині дня втомився, позмітав розсипаних креветок у воду, повертаючи їх до того загадкового світу, який їх створив. Але це було лише вдавання роботи, так само як і те, що помічники возилися коло бочки з креветками, а машиніст крутив лебідку, яка була скоріше реквізитом. Капітан ходив по палубі колами, дедалі більше лютував, судячи з його бурмотіння під ніс, і ніхто не хотів до нього наближатись, а водночас ніхто й не спускав з нього очей.
Капітан знову пройшов повз Чона До. Шкіра в старого почервоніла, і чорні татуювання на ній аж димилися.
- Три місяці! - сказав капітан. - Три місяці на борту, і ти навіть нормально рибалку з себе вдати не можеш?! Ти ж сто разів бачив, як ми сіть розвантажуємо, - чи ж не їв ти з тих самих мисок, що й ми, не срав у те саме відро?!
Усі дивились, як капітан іде на бак, а коли він повернувся, помічники припинили вдавати діяльність, а стерновий вийшов із рубки.
- Розсівся там у своїх навушниках, крутиш ручки, стукотиш уночі на машинці! Коли ти прийшов на корабель, про тебе казали, що ти знаєш тхеквондо, що можеш убивати. Я думав, настане час - і ти будеш сильним. Ну, який же з тебе розвідник - ти навіть не можеш просто селюка, такого як ми, з себе вдати!
- А я не розвідник, - виправдовувався Чон До. - Мене просто послали на мовні курси.
Але капітан не слухав його.
- Другий помічник зробив дурницю, але він діяв, захищав нас, а не підставляв під небезпеку. А ти відморозився, і тепер це може скінчитися погано для всіх.
Перший помічник спробував щось пояснити, але капітан тільки кинув на нього лютий погляд.
- Сказав би, що ти журналіст, пишеш матеріал про скромних рибалок. Чи що ти з університету Кім Ір Сена, досліджуєш креветок. Цей офіцер не намагався з тобою подружитися. Ти йому до одного місця, - потім капітан махнув рукою в бік берега, - а оті - ще гірші! Для них люди нічого, узагалі нічого не значать!
Чон До спокійно дивився в очі капітанові.
- Ти зрозумів?
Чон До кивнув.
- Тоді скажи.
- Люди для них нічого не значать, - мовив Чон До.
- Отож. Їм цікаво тільки, що ми розкажемо, чи корисна їм буде оця історія. Коли нас спитають, що сталося з нашим прапором і портретами, що ми скажемо?
- Не знаю, - відповів Чон До.
Капітан розвернувся до машиніста.
Машиніст запропонував:
- Була ще одна пожежа, тепер уже в рубці, і портрети, на жаль, згоріли. Можемо влаштувати пожежу, а коли все достатньо обгорить, загасимо вогнегасником. Треба, щоб судно димилося, заходячи в гавань.
- Гаразд, - промовив капітан, - гаразд. - І спитав машиніста, яка буде його роль у цій історії.
- Я обпік руки, намагаючись урятувати портрети!
- А причина займання? - спитав капітан.
- Дешеве китайське пальне! - сказав другий помічник.
- Добре, - похвалив капітан.
- Розбавлене південнокорейське пальне! - запропонував перший помічник.
- Ще краще! - посміхнувся капітан.
Стерновий запропонував:
- А в мене обсмалилося волосся, коли я намагався врятувати прапор!
- Ну, а ти,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син Начальника сиріт», після закриття браузера.