Читати книгу - "Фундація"

— Звичайно. Це був вчасний момент, щоб почати загальну підготовку до війни.

— Навпаки. Це був зручний момент, щоб почати повністю концентруватися на запобіганні війні. Я грав ними одне проти одного. Я допоміг кожному по черзі. Я запропонував їм науку, торгівлю, освіту, наукову медицину. Я зробив так, щоб Термінус став для них ціннішим як квітучий світ, ніж як військовий трофей. Це працювало тридцять років.

— Так, але ви змушені були оточити ці наукові дарунки найобурливішим лицедійством. Ви зробили з цього напіврелігію, напівнісенітницю. Ви створили ієрархію священиків і складний, безглуздий ритуал.

Гардін насупився.

— І що з того? Я не розумію, який це взагалі має стосунок до нашої суперечки. Я почав рухатися цим шляхом тому, що спочатку варвари дивилися на нашу науку як на своєрідну магію й найлегше було змусити їх прийняти її саме на таких підставах. Духовенство виникло самостійно, і якщо ми й допомагаємо йому, то йдемо шляхом найменшого опору. Це дрібниці.

— Але ці священики керують електростанціями. І це вже не дрібниці.

— Так, але навчили їх ми. Їхні знання про обладнання є суто емпіричними; і вони непохитно вірять у лицедійство, що їх оточує.

— А якщо хтось із них осягне таємниці цього лицедійства й буде достатньо геніальним, щоб відкинути весь цей емпіризм, що завадить йому навчитися справжнім технологіям і продати їх за найбільш пристойною ціною? Якою буде тоді наша цінність для королівств?

— Це малоймовірно, Сермаку. Ви дивитеся на це поверхово. Щороку сюди, на навчання до Фундації, надсилають найкращих людей із планет королівств, і вони здобувають тут священицьку освіту. Найкращі з них залишаються тут як аспіранти. Якщо ви думаєте, що ті, хто залишилися, практично не знаючи основ науки або, ще гірше, маючи викривлені знання, що їх отримують священики, можуть зрозуміти те, що пов’язано з ядерною енергією, електронікою, теорією гіперпростору, — у вас дуже романтичне й дурне уявлення про науку. Щоб цього навчитися, потрібне життя, а щоб зрозуміти — відмінний мозок.

Під час попередньої промови Йохан Лі різко встав і вийшов з кімнати. Тепер він повернувся, і коли Гардін завершив розмову, нахилився до його вуха. На столі з’явився свинцевий циліндр. Потім, кинувши ворожий погляд на депутацію, Лі знову сів на місце.

Гардін покрутив циліндр, спостерігаючи за делегацією краєчком ока. А потім різко відкрив циліндр і… лише Сермак стримався, щоб не кинути швидкий погляд на скручений папірець, що звідти випав.

— Коротше кажучи, джентльмени, — сказав він, — уряд знає, що робить.

Він читав текст на папірці, розмовляючи з ними. На папері були складні лінії безглуздого коду, що вкривали усю сторінку, і три слова, написані олівцем у кутку, які несли послання. Він пробіг його одним поглядом і кинув у сміттєспалювальний жолоб.

— Що ж, — сказав Гардін, — боюся, що вже час завершувати нашу розмову. Був радий з вами зустрітися. Дякую, що прийшли. — Він недбало потиснув кожному руку, і вони вийшли.

Гардін майже розучився сміятися, але після того, як Сермак та три його мовчазні партнери відійшли подалі, він сухо розсміявся й весело глянув на Лі.

— Як тобі, Лі, ця битва блефів?

Лі сердито пирхнув.

— Я не певен, що він блефує. Панькайся з ним побільше, і він просто зобов’язаний буде перемогти на наступних виборах, як і каже.

— О, можливо, можливо, якщо до того нічого не станеться.

— Дивись, Гардіне, щоб цього разу події не розвивалися в хибному напрямку. Кажу тобі, в Сермака є прибічники. Що як він не стане чекати до наступних виборів? Колись ми з тобою силоміць довели справу до кінця, незважаючи на це твоє гасло про те, чим є насильство.

Гардін підняв брову.

— Лі, ти сьогодні песиміст. І до того ж неймовірно впертий, інакше не говорив би про насильство. Ти ж пам’ятаєш, що наш власний маленький путч був здійснений без жодного ризику для життя. Це був необхідний захід, який ми виконали в потрібний момент і який пройшов плавно, безболісно й без особливих зусиль. Що ж стосується Сермака, то він уже в зовсім іншому становищі. Ти і я, Лі, це не енциклопедисти. Ми напоготові. Накажи своїм людям, друже, хай обережно простежать за цими молодиками. Хай вони не знають, що за ними спостерігають, але будьте напоготові, сам розумієш.

Лі невесело реготнув.

— Добре б я працював, Гардіне, якби чекав на твої накази. За Сермаком і його людьми вже місяць як наглядають.

Мер захихотів.

— Ударимо першими, так? Чудово. До речі, — сказав він і тихо додав, — посол Верісоф повертається на Термінус. Сподіваюся, що тимчасово.

Запала тиша, наповнена шоком, а потім Лі сказав:

— Це було в тому повідомленні? Наші справи вже погіршилися?

— Не знаю. Я не можу сказати, доки не почую те, що мені має сказати Верісоф. Може бути й так. Зрештою, так має бути перед виборами. Чого ти мов з хреста знятий?

— Бо я не знаю, як усе складеться. Ти надто далеко зайшов, Гардіне, і граєшся з вогнем.

— І ти туди ж, — пробурмотів Гардін. А вголос сказав: — Чи не означає це, що ти вступаєш до нової партії Сермака?

Лі силувано посміхнувся.

— Добре. Твоя взяла. Як щодо обіду?

2

Існує багато епіграм, які приписують Гардіну (а він був у цьому знаним майстром), більшість з яких, імовірно, недостовірні. Проте відомо, що в одному з реальних випадків він сказав:

— Варто бути простим і зрозумілим, особливо якщо маєш репутацію підступної людини.

Полі Верісофу вже не раз доводилося дослухатися до цієї поради. Минав чотирнадцятий рік його подвійного статусу на Анакреоні — статусу, який часто викликав у нього неприємні асоціації з танцями босоніж на розжареному металі.

Для народу Анакреона він був первосвящеником, представником Фундації, яка для цих «варварів» була найвищою загадкою та фізичним центром релігії, що з допомогою Гардіна створювалася протягом останніх трьох десятиліть. Таким чином він отримував благоговіння, від якого все більше втомлювався, оскільки в глибині душі зневажав ритуал, центром якого був.

Але для короля Анакреона — і старого, і молодого, який тепер був на троні, — він був просто послом держави, якої і боялися і якій заздрили.

Загалом це незручна робота, і його перша за три роки подорож до Фундації, хоч і була викликана тривожним інцидентом, сприймалася ним як щось на кшталт свята.

Оскільки він уже не вперше подорожував в атмосфері абсолютної таємності, він знову скористався епіграмою Гардіна про користь від простоти.

Він переодягнувся в цивільне — що вже само по собі було святом —