Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

Зараз я хочу зупинитися й уточнити свою термінологію. «Середовищем» я називаю не просто матеріальні речі. Звісно, було б чудово мати будинок із внутрішнім двориком, басейном та величезним каміном, а ще краще – ніжитися зараз під пальмою на Багамах. Однак я не хочу, аби ви зосереджували свою увагу на кольорі стін, кліматі чи рослинності, якщо це, звичайно, не є життєво важливим для вашого душевного стану. А таке може бути. «Середовище» для мене – насамперед ваше оточення: люди, яких ви б хотіли мати поряд; скільки часу вам необхідно для себе і скільки – для спілкування та взаємодії з іншими; якої допомоги ви потребуєте; якої реакції чекаєте на ваші ідеї.

Можливо, у вас є потреба в тому, аби вам кидали виклик… або просто вислухали. (У будь-якому разі вам необхідна повага.) Може, ви хотіли б стати вчителем і отримати шанс надихати ваших учнів або, навпаки, самі б хотіли опинитися в товаристві людей, які могли б навчити вас чогось нового й захопливого. Можливо, ви бажали б очолити велику компанію зі згуртованим колективом сумлінних, відданих працівників, готових виконати будь-які ваші вказівки. А може, вам краще працювати з колегами на рівних правах. Вибір за вами.

Фраза «Дозвольте середовищу виконати всю роботу за вас» означає в цій фантазії: «Не змінюйте себе!» Ба більше, не вдосконалюйте себе. Вдосконалюйте світ у такий спосіб, щоб ваші особисті якості перестали бути проблемою. Якщо ви ненавидите хатню роботу, не намагайтесь уявити, що ви більш дисциплінований чи терплячий. Уявіть вісім маленьких гномів, які всюди супроводжують вас і прибирають за вами! (Вигадайте будь-яку химеру – це ж фантазія.) Якщо ви неорганізовані, вам потрібно багато любові й турботи або ви сором’язливі чи схильні відкладати справи на потім, не вважайте ці риси «слабкостями», з якими слід боротися. Ставтеся до них як до проблем проектування, тобто викликів для вашої винахідливості як творця свого світу. Вигадайте середовище, яке підходить вам і підтримує вас таким, яким ви є, – аби почуватися зручно, безпечно й мати можливість діяти якнайбільш ефективно.

Джеррі, 38-річний бухгалтер, зізнався: «Я б хотів, щоб у моєму ідеальному середовищі всі були незграбними – тому що я сам незграба і мені так набридло, що люди це помічають!» Міріам, у якої дуже тихий голос, сказала: «Ніхто ніколи не чує мене. Я завжди відчайдушно намагаюся говорити гучніше. У моєму ідеальному середовищі я б жила у великому, просторому будинку в лісі з моєю родиною та найкращими друзями, які б розмовляли тільки пошепки. Мій голос був би там найгучнішим!» Особисто я зі своїм великим досвідом відкладання справ на потім хотіла б мати у своєму ідеальному середовищі безжального начальника, який би точно знав, чим я хочу займатись, і змушував мене це робити! Справжнього тирана, котрий вимагав би від мене суворого дотримання мого життєвого маршруту.

Уявивши власне середовище, зробіть іще одну річ: складіть перелік означень для характеристики ваших позитивних якостей – інтелектуальних, емоційних, творчих, – що могли б виявитися за цих ідеальних умов («люблячий», «самовпевнений», «грайливий», «безтурботний», «незалежний», «сексуальний» тощо). Під час виконання вправи 6 («Побачити себе очима інших») ви відкрили позитивні якості, якими володієте зараз. Цього разу я хочу, аби ви зробили дещо інше, навіть більш зухвале: уявіть себе в повному розквіті. (Якщо ви досі при цьому почуваєтеся вередливим чи зіпсованим або говорите: «За кого я себе маю?» – просто пирхніть і спекайтеся цих набридливих негативних платівок. Подякуйте їм за «допомогу» та рухайтеся далі шляхом до своєї мрії.)

Ось кілька прикладів того, як люди змалювали своє ідеальне середовище – і себе в повному розквіті сил і можливостей. Зверніть особливу увагу на те, як детально вони описували людське оточення, у якому могли б процвітати.

Джулія, 32-річна письменниця-фрилансерка: «Я б хотіла жити сама, у сільській місцевості, але поряд із широким колом друзів, які б займалися найрізноманітнішими цікавими справами. Я б хотіла бути з чудовим коханим, котрий би мав власну улюблену роботу і кохав мене, але давав би змогу спокійно працювати весь день наодинці, не змушуючи почуватись винною чи тривожитись через це. Я не хотіла б завжди знати напевно, коли він приїде, але воліла б мати можливість зателефонувати й покликати його, якщо мені самотньо. Одним словом, хотілося б стабільності, але не абсолютного спокою – трохи драми й невизначеності теж не завадить. Якості, котрі я змогла б виявити за таких умов, – це незалежність, любов, сила, енергія, чуттєвість і творчість. Мені вдалося би багато чого досягти».

Бетсі, 38 років, мама трьох дітей: «Я б хотіла, щоб моїми дітьми опікувалася людина, схожа водночас на Мері Поппінс, Містера Роджерса[19], Філа Донаг’ю[20] та Марло Томас[21]; аби вправна хатня помічниця виконувала всю цю потрібну, але таку нудну роботу – прибирати, готувати, скуплятися; секретарка дбала б про рахунки й відповідала на телефонні дзвінки – а я при цьому могла б зайнятися своєю кар’єрою! Якості, що могли б у мені виявитися: задоволення від спілкування з людьми, почуття гумору та креативність».

Том, 55 років, розлучений і в пошуках роботи: «Для мене завжди найважливішими були любов та емоційна підтримка – вони необхідні мені як повітря. Мені також потрібен незахаращений простір, де все добре організоване й знаходиться на своєму місці, тому що я схильний легко відволікатися. За таких умов я міг би стати винахідливим, добрим, безтурботним, веселим, доброзичливим і мудрим».

Джордж, 43 роки: «Хатинка біля озера в горах, невелика, але зі смаком дібрана бібліотека, кілька гарних вудок для форелі, гасова лампа, бар, ніякого телефону, але улюблена газета біля дверей щоранку і товариство моїх найкращих друзів-рибалок на вихідних. Я багато писав би та думав. Міг би стати мислителем на зразок Генрі Торо[22] й забути про кар’єру консультанта з інвестицій. Однак, можливо, десь раз на три місяці я б повертався до міста попрацювати, подивитися нові фільми. При цьому був би переконливим, дотепним та ввічливим. А далі знову б повертався назад у гори».

Я знала, що Джордж одружений, проте у своїх фантазіях він не згадав про дружину. Коли я запитала його про це, сказав: «Звичайно, вона була б там! Просто для мене це настільки очевидно, що я подумав…» Продовживши розпитувати, я з’ясувала, що вона б чемно «зникала» кудись, коли йому хотілося б побути самому або з друзями. Джордж любить готувати, але «він просто подумав», що дружина могла б дбати про його хатинку, так само як зараз вона має обов’язок прибирати їхню квартиру в місті.

Іншими словами, у Джорджа вже є – і він