Читати книгу - "Час великої гри. Фантоми 2079 року"

Витримавши паузу. Воля підійшов до краю подіуму, уважно обвів зал поглядом.

— Брати і сестри, — неголосно почав він.

Гайдук нарахував у залі п'ятеро сестер. Всі інші — брати.

— У страшний період нашої історії довелось нам діяти, але вибору в нас немає. Ми розплачуємось за злочини попереднього режиму, за наступ Чорної Орди, за ядерну війну, розпочату російськими імперіалістами, за байдужість західних урядів, а головно — за байдужість, боягузтво і зрадництво нашого народу, який так довго терпів наругу над собою…

Але сьогодні час ганьби і приниження скінчився. Можна впевнено стверджувати, що, незважаючи на всі нещастя, українська нація вижила. Більше того, відбулося очищення, хоч ми, як прикро це визнавати, зазнали великих, невіджалованих втрат. Але вижила найбільш сильна частина нації, її серцевина, те, що я називаю «маленькі сильні українці». Про них ще будуть складені пісні, поеми, легенди, їхній подвиг ще буде вшанований прийдешніми поколіннями. Прийде час, браття, і ми встановимо для всіх, хто вижив, спеціальний орден — «Честь нації» — й урочисто вручимо кожному. Ніхто не буде забутий.

Гайдук тихо сидів позаду окремо від членів ЦКР, але добре чув кожне слово Василя Волі, не розуміючи — чи то така добра акустика залу, чи гарна, чітка дикція лідера. «Зара теж отримає орден? — гірко всміхнувся він. — Її теж не забудуть?»

— Історія дала нам шанс, не озираючись на минуле, почати все з чистого аркуша. Бо живемо в Нульовий Час. Час Zero. Україна сьогодні — як tabula rasa, на якій ми напишемо наші тексти. Ми сформулюємо наші цілі і створимо нашу державу — Україну–Русь. Ми відновимо історичну назву нашої держави, вкрадену в нас москалями, повернемо колишню славу Київської Русі і героїчні традиції наших славних предків — княгині Ольги, непереможного воїна князя Святослава, князя Володимира, мудрого будівничого нашої держави князя Ярослава. На руїнах московської імперії та Чорної Орди побудуємо потужну державу. Я не виключаю, що нова держава згодом стане новою слов'янською імперією зі столицею в Києві.

— Ти краще скажи, що з трупами робити? Крематоріїв не вистачає. Що з каналізацією і водопостачанням? — перервав Волю незнайомий Гайдукові чоловік жовчного вигляду худий, лисий, з довгою рудою бородою. — Нам хлорка потрібна для дезінфекції. Де її взяти?

— Тихше, не перебивай, — гукнули присутні. — Ганьба! Слава Волі! Продовжуйте, батьку! Нехай вийде з зали! Геть його!

— Не галасуйте, брати і сестри, прошу вас, — заспокоїв членів ЦКР Воля. — Брат Шморгун має право на власну думку. Вам, брате, — лагідно звернувся Воля до рудобородого, — добре відомо, що всі ці питання, які ви підняли, стоять на порядку денному. Включно з хлоркою. Документи треба читати. Ми їх обговоримо сьогодні. Обов'язково. Але спочатку треба визначитись з головним: держава, її формат, символи.

— Продовжуйте, батьку, — загула зала.

— Ви збожеволіли! — не здавався Шморгун. — Хочете будувати нову імперію, ще нічого не давши народу? Спочатку Київ треба відновити. Люди голодують… Базікати навчилися, а…

— Ми дамо народу все, — рішуче перервав його Воля. — Для цього ми прийшли сюди. Надовго прийшли. Ми дамо народу волю, землю, справедливість…

— А навала з Півночі? — ніяк не міг угомонитися Шморгун. — Це питання життя і смерті. Чому ви про це не кажете?

— Брате Шморгун, — жалібно скривившись, мовив Воля. — Я прошу вас не сіяти паніку Після розпаду Росії та падіння Чорної Орди для нас склалися якнайкращі геополітичні умови. Нікому до нас у цій Темряві немає справи. А з окремими вовчими зграями ми впораємось, сил у нас достатньо. Зараз час будувати, а не воювати. Збирати каміння, а не розкидати. Народ не хоче війни. Навоювалися. Тож займайтеся спокійно відбудовою Києва. Але Київ — це лише столиця, а нам потрібна вся Україна. Вся, — повторив вагомо Василь Воля. — Ми повинні мати ясну перспективу на майбутнє. Й будуватимемо УССД — Українську соборну солідаристську державу. Чи називати її Україна–Русь, чи просто Україною — вирішить народ… Я маю для вас, брати і сестри, добру новину.

Знову, як досвідчений актор, він зробив паузу. Всі змовкли.

— Згідно з прогнозом вчених з Національної обсерваторії імені академіка Яцкова, у найближчі місяці відбудеться розрив щільного шару з хмар і попелу, що означає закінчення Великої Темряви, повернення до сонця і нормального життя.

— Ура! — вигукнув хтось у залі. Залунали оплески.

— Добре, добре! — підняв урочисто вгору руки Воля, широко всміхаючись.

«Він дуже харизматичний, і йому довіряють, — подумав Гайдук. — Це не Махун і не Клинкевич. І не колишній Капран. А що з Індірою Голембієвською?» — згадав він раптом смагляву багатодітну матір з карміновою позначкою на чолі. В залі її не було.

— Хочу накреслити наші найближчі плани, — продовжував Воля. — Брат Шморгун абсолютно правий. Нашому київському бюро, очолюваному братом Шморгуном, треба зосередити всі зусилля на вирішенні невідкладних проблем: налагодження водопостачання, очистка міста, транспорт, електроосвітлення — сподіваємось, що невдовзі зможемо запустити електростанцію на Оболоні. Я переконаний, що брат Шморгун і його люди подолають усі труднощі. Але ми нічого не вирішимо, поки не запровадимо тверді гроші. Є пропозиція назвати їх «куни». Це давньокиївська, ще до гривні, назва грошей. Походить від слова «куниця». І водночас слово «куна» буде означати Києво–Українська Народна Асамблея. Пропоную так назвати нашу партію. По секрету скажу вам, що ми надрукували в Братиславі потрібну кількість добре захищених асигнацій і через кілька днів, відповідно підготувавшись, роздамо кожному киянину по сто кун з досить високою купівельною спроможністю. Ліквідуємо всі фальшиві купони і весь цей мотлох зі старих грошей.

«Завтра в Києві почнеться паніка, — подумав Гайдук. — Спекулянти почнуть скуповувати за купони все, що тільки можна».

— Є заперечення? Прошу голосувати. Одноголосно.

— І друге, — задоволений своєю владою над членами ЦКР, продовжував Воля. — Пропоную вже у березні зібрати представницьку асамблею українських міст і земель з метою визначення основних засад формування української державності та нашої символіки. Подумайте, браття і сестри, в який важкий, але прекрасний час ми живемо! Адже сьогодні, коли весь світ лежить в руїні, коли наші вороги перетворилися на порох, ми з вами відчуваємо себе справжніми творцями. Творцями нації, творцями національної релігії Велеса, Дажбога, Перуна, Лади, а не брехливої, нав'язаної нам підступними греками юдохристиянської, чужої