Читати книгу - "Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем"

Дейв Мастейн здобув славу, і все одно мучився від відчуття поразки. Бо він обрав собі паскудну цінність — порівнювати власний успіх з успіхом інших. Відповідно, у нього з’явилися жахливі проблеми: «Мені потрібно продати ще 130 мільйонів платівок — тоді все буде добре», «Під час наступного туру я мушу збирати стадіони — і тільки так». Мастейн думав, що має вирішити ці проблеми, аби стати щасливим. Не дивно, що щасливим він так і не став.

А от Піт Бест зумів поставити все з ніг на голову. Коли його викинули з «Бітлз», він готовий був волосся на собі рвати, але потім подорослішав і навчився визначати правильні пріоритети, а відтак почав бачити власне життя в іншому світлі. Тому зрештою Піт дожив до щасливої та здорової старості, насолоджувався простим життям і спілкуванням із великою родиною. За іронією долі, решта четверо хлопців із «Бітлз» десятиліттями шукали такого щастя або намагалися його зберегти.

Якщо ми маємо погані цінності — нездорові стандарти, якими міряємо себе й інших, — то насправді переймаємося речами, які не варті наших нервів, які насправді тільки погіршують нам життя. Але якщо ми обираємо кращі цінності, якщо віддаємо енергію кращим речам — важливим, — то ці цінності покращують наш добробут, приносять щастя, задоволення і успіх разом із собою.

Ось що таке самовдосконалення, якщо говорити коротко: віддавати перевагу кращим цінностям, обирати кращі речі, якими по-справжньому перейматися. Бо якщо ви переймаєтеся кращим, то і проблеми у вас будуть кращі. А якщо у вас будуть кращі проблеми, то буде краще життя.

Подальший мій виклад буде присвячено п’ятьом неінтуїтивним цінностям. На мою думку, вони найвигідніші для людини. Усі вони підкоряються «закону протилежного зусилля», про який я вже говорив, бо це цінності «негативні». Усі вони вимагають протистояти глибшим проблемам, а не уникати їх, шукаючи емоційних кайфів. Ці п’ять цінностей нетрадиційні і некомфортні. Але, як на мене, вони здатні змінити життя.

Перша цінність, про яку ми поговоримо в наступному розділі, — це радикальна форма відповідальності: узяти на себе відповідальність за все, що відбувається з вами, хай би з чиєї вини це сталося. Друга цінність — непевність: визнання вашої власної нерозумності, культивування сумніву для власної вигоди. Наступна цінність — поразка: готовність бачити власні вади й помилки, аби їх можна було виправляти. Четверта цінність — заперечення: здатність і казати, і чути «ні», чітко визначаючи, що ви приймаєте у власне життя, а що — ні. І остання цінність — власна смертність. Ця цінність найважливіша, адже здатність приділяти найпильнішу увагу власній смерті — це, мабуть, єдине, завдяки чому ми зможемо розставляти свої цінності в правильному порядку.

Розділ 5

Це ваш вибір

Уявіть, що вам до скроні хтось тулить пістолет і наказує пробігти 42 кілометри менше ніж за п’ять годин. Інакше він порішає вас і всю вашу родину.

Оце було б лайно.

А тепер уявіть, що ви купили бомбезні зручні кросівки, ульотний спортивний костюм, місяцями затято тренувалися й пробігли ваш перший марафон. А на фініші вас вітала вся родина і друзі. Певно, це була б одна з тих митей, якою ви пишалися б усе життя.

Ті самі 42 кілометри. Та сама людина біжить. Той самий біль охоплює ті самі ноги. Але коли ви обрали все це самі й підготувалися, ця подія стала важливою віхою у вашому житті. А коли вас змушували проти волі, ця подія стала одним із найболючіших досвідів.

Часто єдина різниця між болючою проблемою і проблемою, яка стане для вас поштовхом, полягає у виборі. Одну із проблем обрали ви, і ви несете за неї відповідальність.

Якщо в нинішньому житті ви почуваєтеся нещасним, то, можливо, це тому, що вам здається, ніби деяких подій ви не контролюєте. Є проблема, якої ви не в змозі вирішити, проблема, яка звалилася вам на голову, але ви її не обирали.

Коли ми знаємо, що самі обираємо власні проблеми, то почуваємося сильними. Коли ж бачимо, що проблеми навалюються на нас проти нашої волі, то відчуваємо себе нещасними жертвами.

Вибір

У Вільяма Джеймса були проблеми. Серйозні проблеми.

Він народився в заможній і знаній родині, але його постійно мучили жахливі хвороби. Через слабкі очі в дитинстві він на деякий час осліп. Через тяжкий стан шлунка і надмірну схильність до блювання Вільяму довелося дотримуватися суворої й нудної дієти. Він погано чув, а спазми у спині змушували Вільяма по кілька днів підряд лежати в ліжку, бо ні сидіти, ні стояти прямо він не міг.

Через проблеми зі здоров’ям Джеймс майже весь час був удома. У нього майже не було друзів, навчання в школі давалося не дуже добре. Зате він цілими днями малював. Це було єдине, що він любив робити, і єдине, що, йому здавалося, робив добре.

На жаль, так здавалося лише йому. Коли Джеймс виріс, ніхто не хотів купувати його картин. Минали роки, і батько, заможний бізнесмен, почав принижувати Вільяма, називати бездарним дармоїдом.

Тим часом його молодший брат Генрі Джеймс став відомим на весь світ письменником, а сестра, Еліс Джеймс, теж непогано заробляла власними книжками. У родині Вільям був наче білою вороною.

Розпачливо намагаючись урятувати синове майбутнє, Джеймс-батько використав власні бізнесові зв’язки, аби влаштувати Вільяма в Гарвард на медичний факультет. Синові сказав, що це його останній шанс. Якщо він і тут напартачить, на ньому можна буде ставити хрест.

Але на медичному факультеті Вільям ніколи не почувався в своїй тарілці. Медицина йому ніколи не подобалася. Джеймсу весь час здавалося, що він займає чуже місце. Зрештою, якщо Вільям не міг упоратися з власними проблемами, чи міг він сподіватися, що йому вистачить снаги допомагати іншим? Одного дня студентів-медиків повели на практичне заняття в психіатричну лікарню, і Джеймс написав у щоденнику, що відчув себе ближчим до пацієнтів, аніж до лікарів.

Минуло кілька років, і Вільям, змусивши батька оскаженіти, покинув навчання. Аби втекти від батькової люті, він вирішив приєднатися до антропологічної експедиції у тропічні ліси Амазонки.

Це було у 1980-х, тому трансконтинентальна подорож була важкою й небезпечною. Якщо в дитинстві ви грали у комп’ютерну гру «Стежки Орегону», то можете собі уявити цю подорож. Дизентерія, потонула худоба і все таке.

Але Джеймс подолав увесь шлях до Амазонки. Там мали початися справжні пригоди. На диво, у дорозі його слабке здоров’я жодного разу не дало збою. Та коли Вільям уже був на