Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Нежить дислокувалася в селі Карто і на схід від берега річки Магітан. Вони складалися з двох великих груп солдатів, і ті, хто відповідав за їх командування, були висококласними лічами, і некромант повинен був бути хоча б один.

,

Армія Нежиті діяла на півдні Магітана вночі, і вони постійно набирали солдатів з кладовища і пустелі. Сьогодні чисельність солдатів-скелетів низького класу зросла в кілька разів.

.

Хоча ці слабкі скелети не витримали жодного удару важкої кінноти, але коли їх чисельність збільшилася в кілька разів, вони все одно були проблемою.

.

Не кажучи вже про те, що у двох великих групах Нежиті також була невелика група Чорного Лицаря.

?

Чи є військово-повітряні сили? Серед лицаря Каргліз Габерто підвів голову і запитав:

.

Є кістяні грифи, а в лісі повинні бути привиди. Але ми не можемо підійти надто близько до села Карто. Ходять чутки, що там дислокується кілька кістяних драконів, але ми їх ще не бачили.

Чутки не є достовірними. — відповів лицар.

Але, незважаючи ні на що, ми повинні зруйнувати цю лінію оборони і відкрити шлях до Мілководдя. Як командувач цією армією, Каргліз махнув рукою і твердо відповів.

Як і інший королівський лицар Еруїна, він зовсім не нервував, оскільки вперше бився з Нежиттю. Навпаки, він був трохи схвильований.

Будучи природженим солдатом, він пропустив першу Війну Чорної Троянди і битву при Сільвермані. Хоча він брав участь у битві при Ампер-Сіл, це була лише громадянська війна в Еруані. Слава лицаря повинна бути захоплена в чужій війні, і отримана від його колишніх супротивників.

,

На щастя, він не упустив би такої можливості. Тепер, коли північ і південь королівства поступово схилялися до миру, після того, як принцеса і старший син короля дійшли згоди, Еруан обов'язково піде на боротьбу з Чорною Трояндою Римської імперії.

На думку Каргліза, це була національна війна.

.

І вони, як ті, хто розпочав цю війну, назавжди закарбуються в історії королівства.

Він плескав у долоні, щоб привернути загальну увагу: «Слухайте, всі». Тепер ми повинні спочатку домовитися. Ми приїхали в це місце через гори Гномського кільця, але, очевидно, ми тут не для того, щоб насолоджуватися природними пейзажами Імлистих пагорбів, хоча вони дійсно красиві.

.

Лицар засміявся.

Ми приїхали сюди лише з однією метою, і це перемога. Де б не був ворог, скільки б їх не було, у нас є лише одна мета – перемога.

Погляд Каргліза прокотився по всіх присутніх і нарешті зупинився на Фреї.

?

У вас є заперечення?

.

Звичайно, ні.

.

Звичайно.

,

Наріжте лайно Просто говоріть те, що хочете сказати.

.

— відповів лицар одразу.

?

Оману?

,

Наріжте лайно Ви знаєте, що я за людина. Найвищий командир Королівського лицарського полку, лицар-капітан Королівського лицарського полку, барон Фалласі, навіть не глянув на Каргліза, коли той холодно відповів.

���

Гаразд, Каргліз продовжував дивитися на Фрею, принаймні ми знаємо одне, міс Фрея. Якщо серед нежиті є Кістяні Дракони

.

Їх не буде.

Гаразд, тоді ми залишимо все це вам, міс Валькірія з Ампер-Сіл, — сказав Каргліз, витягаючи меча.

.

Му Ке глянув на нього і мовчки вийняв меч.

.

Королівський лицар вихопив мечі.

Фрейя роздягнула свій меч і поклала його блискуче лезо поверх мечів кожного, перетинаючи їх один з одним.

���

Нехай ти живеш вічно,

���

Нехай Чорна сосна буде вічнозеленою

���

Нехай твій меч сяє вічно,

!

Хай живе Еруїн!

!

Хай живе король!

Через чверть години з лісу в небо злетіли понад десять пегасів з чотирма копитами, що горіли бурхливим полум'ям. Під керівництвом лицаря верхи на білосніжному лоша на вітрі вони полетіли на південь Маджитану.

Фрея непорушно сиділа на сідлі Самотньої Блискавки, тримаючи в руках спис, не кажучи ні слова.

Вітер розвіяв її волосся перед чолом, і срібний слід Валькірії ледь помітно блиснув.

!

Ми це зробили!

Матінка Марша вгорі, як ми могли бути свідками такої сцени!

.

У Вальгаллі майстри Хмарного Велетня в Залі Воїнів Валурен раптом аплодували. Вони були людьми вітру та блискавки, і були найнестримнішими людьми. Дехто з присутніх у натовпі одразу взяв дерев'яне відро і випив, а серед радісного шуму час від часу чувся сміх.

.

Фея-леді Таня насупилася від цієї сцени. На відміну від фей на кшталт Фіїв, як союзників Бугів, Світлі Феї завжди були елегантними та дисциплінованими, і це було справді нестерпно для цих танцюючих велетнів.

Але вона не сказала багато, адже ця мить справді була гідна святкування для цих людей вітру та блискавки.

Хтось із велетнів закричав: Іди скажи Господеві, швиденько, іди розкажи Господеві цю добру новину!

!

Ні, Меос, ідіот, Господа тут немає, іди скажи леді Амандіні!

Та й Її Високість Принцеса!

!

Леді Брюнгільда, не забувайте, вона та її сестри теж повернулися!

.

Дивні крики велетнів одразу пролунали по залу.

.

Ватажок Майстрів Хмарного Велетня, Бабу, підійшов до Чарівної Леді з вибачливою посмішкою, і злегка вклонився останньому, хоча йому було трохи комічно вклонятися Сіель яючій точці світла своїм величезним тілом.

.

Вибачте, пані Таня, мій народ надто схвильований. Адже через більш ніж десять тисяч років ми нарешті можемо знову відновити славу Хмарного храму.

.

Я можу зрозуміти.

.

Це все завдяки вашому щедрому наданню і .

.

Вони зовсім не були щедрими. Не дарма їх називали «проклятими скупими чарівниками» до Попелястих воєн, якщо не для того, щоб виконати свою угоду з вашим Льєжем. Звичайно, правда полягала в тому, що через падіння Онечі було кілька разів, коли вони хотіли відмовитися від свого боргу, але лорд Вільям не дозволив цього.

Фея, схоже, не мала ні найменшого наміру прикривати свій народ чи союзників. Вона подивилася на Бабу і відповіла глузливим тоном.

Ух, це дуже погано.

.

Таня подивилася на сходи за межами залу, які, здавалося, були зроблені зі срібла, а сотні сходів йшли просто до хмар, як легендарне Королівство Срібла.

.

І це справді було Срібне царство.

За цими дверима батьківщина Срібного Клану?

.

Так.

,

На жаль, ми вже не можемо повернутися назад

Час минав хвилина за хвилиною. З часів Вічної Темряви Орден, встановлений сьомим шифером в регіоні Т Найджел, походить від Закону Тіамат. Сонце сходило сім годин.

Було вже після обіду, але в хатині майстра-алхіміка Тамари все ще