Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

— Якщо той науковий корабель знову полетить у бік Ероса, я

запущу в нього всі наші торпеди і скажу, що захищав Сонячну

систему від того, що на Еросі. Але не почну стріляти просто

зараз на тій підставі, що вони можуть вирішити летіти в бік

Ероса. Це буде вбивство. Те, що зробив Міллер, — убивство.

Наомі всміхнулася йому, вчепилася в його комбінезон, притягнула поближче до себе і поцілувала.

— Ти можеш бути найкращою людиною з усіх, кого я знаю. Але

ти не відступиш у своєму баченні того, що вважаєш

правильним, — і це саме ти ненавидиш у Міллері.

— Ненавиджу?

— Так. Він також не здатен відступити, але має інші уявлення

про природу речей. Ти це ненавидиш. Міллер вбачав у Дрездені

безпосередню загрозу кораблю. Кожна секунда його життя

ставила під загрозу всіх навколо. Для Міллера це був

самозахист.

— Але він помиляється. Дрезден був беззахисний.

— Дрезден умовив флот ООН забезпечити його компанію

найновішими кораблями. Він намовив компанію вбити півтора

мільйона людей. Усі Міллерові аргументи щодо того, аби

залишити протомолекулу в нас, можна так само застосувати і до

Дрездена. Скільки часу минуло б у в’язниці ОПА, перш ніж він

знайшов би, кому дати хабаря?

— Він був полоненим, — Голден відчував, що програє

суперечку.

— Він був чудовиськом, наділеним владою, зв’язками

і союзниками, котрі заплатили би будь-яку ціну за продовження

проєкту. Як поясанка я скажу тобі, що Міллер мав рацію.

Голден мовчав; він просто продовжував літати поруч із Наомі, тримаючись її орбіти. Чи справді він розлютився на Міллера

через убивство Дрездена — чи через рішення, з яким не

погодився?

Адже Міллер знав. Коли Голден говорив, щоб на Тайко Міллер

добирався сам, це вже було написано на сумному, як морда

бассет-гаунда, обличчі детектива. Міллер очікував на це і навіть

не пробував сперечатися чи протестувати. А отже, він обрав

такий шлях, цілковито усвідомлюючи ціну, — і був готовий її

заплатити. Це чогось варте. Голден достеменно не знав, чого

саме — але чогось варте.

Червоний вогник заблимав на стіні, а термінал Наомі ожив, видаючи потоки даних на екран. Вона підтяглася за спинку до

крісла і набрала кілька коротких команд.

— Чорт.

— Що сталося?

— Корвет і науковець, схоже, покликали на допомогу, — Наомі

показала на свій екран. — До нас злітаються кораблі з усієї

системи.

— Скільки їх? — Голден спробував роздивитися її екран

поближче.

Наомі видала звук із глибини горла — щось середнє між

смішком і кашлем.

— На око? Усі, які є.

Розділ сорок восьмий. Міллер

–Ти є, і тебе нема, — лунало у трансляції з Ероса крізь білий

шум перешкод. — Ти є, і тебе нема. Ти є, і тебе нема.. .

Крихітний корабель здригнувся й підстрибнув. Один із техніків

ОПА зі сусідньої колиски вибухнув потоком лайки, примітним

радше винахідливістю, ніж щирістю. Міллер заплющив очі, намагаючись

стримати

нудоту

від

мікрогравітаційних

коригувальних поштовхів, які супроводжували нестандартну

процедуру швартування. Провівши дні у нищівному для

суглобів прискоренні й настільки саме жорсткому гальмуванні, Міллерове тіло сприймало ці поштовхи у різних напрямках як

щось непотрібне й дивне.

— Ти є, є, є, є, є, є, є...

Якийсь час він слухав новини. За три дні після їхнього вильоту

з Тайко всі дізналися про зв’язок «Протогену» з Еросом. Як не

дивно, Голден тут був ні до чого. Відтоді корпорація пройшла

шлях від повного заперечення до звинувачень недобросовісного

підрядника, а тоді заявила про юридичний імунітет згідно

з Кодексом про оборонну таємницю Землі. Ці заяви не справили

доброго враження. Земля продовжувала блокаду Марса, а марсіянський флот сповільнив наближення, даючи силам

ООН змогу потягнути час, перш ніж ухвалювати невідворотне

рішення. У будь-якому разі, схоже, що армагеддон спромоглися

відкласти на кілька тижнів. Міллер усвідомив,