Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

У цей момент він більше не міг дбати про прихильність Примарної Колісниці. Якби він цього не зробив, у нього не було б майбутнього.

Цей вождь Розалін не розумів Брандо, як і Бланш.

Він дивився, як вождь, якого він виховав, тремтів, коли він ставав навколішки й опускав голову, щоб поцілувати пил на черевиках Брандо. Вираз його обличчя не змінився. Він не був холоднокровною людиною, але колись був правителем країни, і у нього вже не було таких наївних думок.

.

Він розумів, що якщо інша сторона хоче вижити в такому хаотичному місці, як Свіфт-Плейнс, то слабша сторона повинна зайняти саме таку позицію. Це не мало нічого спільного з гідністю, бо коли не вистачало необхідних сил, це насправді було зайвим і навіть шкідливим.

Так само, як і думав вождь Розалінів, оскільки він уже відкрив силу великого майстра меча найвищого класу, він більше не міг залишатися на цьому місці. Врешті-решт йому довелося піти, і він більше не міг захистити цю розбиту сім'ю, залишену попереднім лідером. Після того, як він пішов, іншій стороні довелося покладатися на власні сили, щоб вижити на Свіфт-Плейнс.

Можливо, Дев'ятий Фенікс не був світом, де поважали сильних, але на Свіфт-Плейнс такий тип мислення був дуже популярний. Бланш був занурений у цю культуру протягом десятиліть, тому на нього більш-менш вплинуло таке мислення.

.

Однак Брандо не обов'язково погоджувався, особливо коли бачив, як цей товстун, як м'ячик, повзе перед ним і цілує його чоботи. Чи то морально, чи то фізично, він не міг цього витримати. Піднявши руку, з повітря з'явилися три срібні лінії і підняли вождя.

,

Не треба, я не така дріб'язкова. Брандо подивився на співрозмовника і відповів.

.

Вождь Розалін підняв голову, щоб вражено подивитися на нього, і в той же час він подивився на Бланш, яка була поруч з ним. Бланш кивнула йому і відповіла: Просто послухайте пана Брандо. Він нащадок мого давнього друга, тому не буде ускладнювати вам завдання.

.

Вираз обличчя вождя Розаліна змінився, перш ніж він нарешті зітхнув з полегшенням. Він подивився на Брандо, потім на свого гвардійського капітана, і серце його сповнилося жалем. Коли він думав про те, як він очолив групу «мурах», щоб спровокувати іншу сторону, він не міг не відчувати, як у нього болять корінні зуби. При цьому він проклинав своє нещастя в душі.

Однак хто б міг подумати, що молодий чоловік, який виглядає так, ніби йому трохи за двадцять, матиме таку силу?

--

Так званий геній роду Примарних Колісниць, Фан Ці, був оспіваний Примарною Колісницею так, ніби він був найкращим у світі. Ще до того, як він побачив вищий рівень влади, його справді деякий час обманювали, і він був вражений силою юнака.

Однак він не міг не проклясти в серці: Який геній, який один на тисячу років? Він дійсно прожив своє життя, як собака Він уже переклав відповідальність за свою неправильну оцінку сили Брандо на найвидатнішого генія роду Примарних Колісниць за останню тисячу років.

На жаль, він не знав, що крім таланту Примарної Колісниці, сила Бренделя була отримана шляхом шахрайства, і, ймовірно, не знайдеться другої людини у світі, яка могла б зрівнятися з ним.

.

Однак такі думки були не тільки у нього. Він також був вражений силою Брандо. Однак він не був вражений абсолютною владою Брандо. Він не був таким неосвіченим, як перший. Він знав, що у Вонде є деякі стародавні спадщини, які можуть швидко збільшити силу людини. Звичайним людям було важко отримати цю спадщину, але вона не була такою рідкісною, як можна було б уявити для нащадка маршала союзних військ імперії.

.

Принаймні він знав, що Даріус і Її Величність повинні були отримати спадщину, пов'язану з Темним Драконом під час останньої битви.

Однак, що його дійсно вразило, так це стан володіння фехтувальником Брандо. Це було те, чого можна було досягти лише шляхом накопичення часу та надзвичайного таланту. Під час їхньої битви він легко відчув, що цей нащадок маршала досяг останньої сходинки у своєму фехтуванні. Він був лише за крок від найвищого стану воїна.

.

Такі майстри мечів були у Вонде і навіть у Крузі. Принаймні, наскільки йому було відомо, в імперії їх було небагато. Однак не було такого, як Брандо, якому було лише двадцять чи навіть п'ятдесят років.

Щодо такого виродка, як Брандо, Брандо міг лише зітхнути в душі. Не дивно, що він мав жахливий родовід роду Дарія. Він був точнісінько таким же, як і його дід.

.

Брандо глянув на лорда Розаліна, який стояв там шанобливо. Він знав, що переконав лорда Розалін. Звичайно, він також знав, що віце-маршал Брандо сприяв цьому. Незважаючи на те, що він не був упевнений, як ставиться лорд Розалін, принаймні зараз, його слід вважати доброзичливим.

Він обернувся, щоб подивитися на Хуан Хо. Маленька дівчинка теж дивилася на нього з відтінком передчуття в темних очах. Брандо знав, що хотіла від нього запитати принцеса королівської родини Дев'яти Феніксів, тому кивнув.

?

Він знову повернувся і сказав лорду Розаліну: Хоча я знаю, що між нами є лише непорозуміння, лорде Розалін, я також знаю, що це непорозуміння сталося не випадково, чи не так?

.

Серце лорда Розаліна завмерло. Він знав, що Брендел не дурний. Незважаючи на те, що він очікував цього питання, він все одно не міг не застрягти в цей момент.

,

Він знав, що як би він не відповів, він обов'язково образить будь-яку зі сторін. Він сподівався, що Брандо не поставить цього питання, але він також знав, що так само, як він знав про існування Бренделя, цей молодий чоловік точно знав і про їхнє існування.

Чесно кажучи, він не хотів ображати Примарну Колісницю, тому що сім'я Розалін повинна була закріпитися на Стрімких рівнинах. Навіть якби цей молодий чоловік погодився захищати його, він не зміг би залишатися тут весь час. Однак родовід сягав корінням тут протягом багатьох років, а сфера його впливу вже давно глибоко вкоренилася. Той, хто хотів заробити на життя на цій землі, ніколи не вирішив би образити Примарну Колісницю.

.

Більш реалістично, якби він наважився сказати «ні», він відчував, що сім'я Розалін зникне ще більше.

Здавалося, що з цим юнаком легко розмовляти, але хто знає, чи з його мечем так само легко