Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

— Це дике рок радіо, — розкотисто говорив він, — яке транслюється по всьому світу двадцять чотири години на добу…

— Та ну ти знущаєшся, — невдоволено дивлячись на магнітолу, обурилася Вікі.

Ведучий же продовжував мовити в грайливій манері, наче і справді знущався з подруги.

— Ми граємо хард-рок, сучасний рок, метал, а також мейнстрім-рок та альтернативний метал. Wild Rock — ваш номер один для рок-музики!

Після слів Рока наче в якості вибачення в ефір пустили пісню «Душа», яку так любила Вікі.

— Ось, — сміючись, відповіла Джесс, — послухаєш своїх тіней.

— Дуже смішно, — заперечила вона подрузі, додавши гучності. — Не треба було вимикати. Може, перешкоди одразу зникли, а ти почала скиглити.

Наче змовившись, ми слухали пісню мовчки, швидше за все, думаючи про нашу відпустку. Можливо, Вікі згадувала, як Джон співав їй цю пісню. Від цих думок на душі стало важко, адже я не знала, чи продовжували подруги спілкування з хлопцями. Хоча, чесно кажучи, здогадувалася, що, поїхавши з пляжу, ми обірвали всі кінці. В іншому випадку хоч якась інформація потрапила б до мене рано чи пізно.

Я ж мимоволі згадала голос Джейкоба, адже на пляжі він співав мені кілька пісень гурту The Shadows. Серце стиснулося від чергового уколу голки зради, і я стиснула кулаки. Дуже хотілося ненавидіти його, але поки що це погано виходило. Заплющуючи очі, я щоразу бачила обличчя Джейкоба, що чарівно усміхався мені. Чому він так вчинив? Чому не зізнався про свою дівчину? Навіщо зробив це з моїм серцем?

Я завжди думала, що кохання — це коли твоя душа бачить своє відображення в іншій людині. І присягаюся, але я бачила це в темно-карих очах Джейкоба! Чому ж моє серце ще не вірило, що він просто грав?

— Солодкий, — пошепки вирвалось у мене, і по тілу пробігли мурашки від почутого.

Як можна було припинити кохати того, хто якимось чином за одну лише мить став твоїм життям?

***

30 квітня 2018 року

Якщо дівчата вважали, що мені потрібно лежати в ліжку й намагатися прийти до тями, то Джейн думала зовсім інакше. Вона чомусь вирішила, що вийти з депресії мені допоможуть тренування. Але тільки через мене довелося страждати й іншим, бо тренер ганяла нас із раннього ранку й до пізнього вечора.

Перші кілька днів Рой обривав телефон, постійно заповнюючи голосову пошту. Потім він почав надсилати СМС, у яких звинувачував у всьому мене. Початок другого тижня ознаменувався повідомленнями з каяттями. Хлопець, якого я кохала настільки сильно, що пробачила зраду, примудрився займатися сексом на моїх очах і чомусь був упевнений у другому шансі. Найгіршим було розуміння того, що, швидше за все, цей шанс був далеко не другим. Адже, як не крути, але я й гадки не мала, скільки дівчат було в Роя. А ось він був у мене першим...

Учора я видалила сторінки у Facebook та Twitter, а сьогодні під час перегляду серіалу «Коломбо», перейменувала нік в Instagram на Місіс Коломбо та приховала профіль. Й ось, з настанням третього тижня самобичування, я нарешті змогла відкрити галерею в телефоні та почати видаляти фото. Ось тільки тепер вони здавалися зовсім іншими, точніше, Рой був на них іншим. Розглядаючи засняті моменти, яким було більше року, я бачила зовсім чужого хлопця. Здавалося, що того фатального дня слідом за серцем на підлогу з тріском звалилися й рожеві окуляри.

Телефон у моїх руках раптово завібрував, а на екрані висвітлилося ім'я абонента — «Коханий». Не роздумуючи, я скинула дзвінок, але за кілька секунд усе повторилося. Якийсь час гіпнотизуючи пристрій у руках, я намагалася приборкати почуття розпачу, що повернулося з новою силою. Але потім, несподівано для себе, я взяла слухавку.

— Слухаю, — прохрипіла я, давлячись сльозами, що миттєво виступили.

— Значить, ти в нас крихітка Еріка? — на другому кінці заговорив жіночий голос.

— Хто це? — розгублено спитала я.

— Це Софія, дівчина Роя, — нахабно й надто самовпевнено відповіла вона.

— Д-дівчина?! — чи то запитала, чи то повторила я заїкаючись.

— А ти і справді розмазня. — У слухавці пролунав зневажливий сміх, через що я вся зжалася й сильніше накрилася ковдрою, ніби намагаючись сховатися, хоча мене й так ніхто не бачив.

— Соф, — ледь чутно вирвалось із моїх вуст.

 — Можна й так, — гаркнула вона, дратуючись. — Коротше, відвалили від нього, усікла? Ми давно разом і можу сказати, що такі милі крихітки, як ти, мало заводять Роя. Припини писати та телефонувати.

Крізь серце немов пройшов сильний імпульс струму, а дихання перехопило.

«Ми давно разом», — на повторі крутилося в голові.

— Стривай, — проковтнувши грудку, що підступила, невпевнено почала я, — але ж ми нещодавно тільки розійшлися.

— Що? — з глузуванням у голосі спитала ця Софія. — Сталкерша, вгамуйся!

— Ти сказала давно разом? І скільки це? — стиснувши кулаки від їдкого болю, який своїми кігтями розривав груди, я вирішила з'ясувати все раз і назавжди.