Читати книгу - "Улісс"

БЕЛЛА (сварливо): Триніті! Забіжать сюди після човнярських перегонів — і до дверей, не заплативши. А ви тут чого розкомандувались? Де він? Я заявлю на нього! Зганьблю на весь світ! (Кличе.) Зоє! Зоє!

БЛУМ (не відступаючи): А якби це був ваш рідний син з Оксфорду? (Застережливо.) Мені відомо…

БЕЛЛА (онімівши на мить): Та хто ви, інког?

ЗОЯ (у дверях): Там якась буча на вулиці.

БЛУМ: Що? Де? (Кидає шилінг на стіл і поспішає до дверей, гукнувши на ходу): Це за розбите скло! То де там шамотня? Хочу дихнути гірським повітрям!

Квапливо виходить через вітальню. Повії показують, де. Флорі виходить слідком, розливаючи воду з нахиленої склянки. На ґанку всі проститутки, скупчившись, говорять усі разом, показуючи праворуч, де туман розвіявся. З лівого боку під'їздить, погуркуючи, кеб і зупиняється біля будинку. Стоячи у дверях, Блум завважує Корні Келлегера, що збирається злізти на землю, а поруч — двох мовчазних гуляк. Блум відвертається. Белла з вітальні підохочує своїх дівиць. Ті посилають свої дзвінкі палкі солодкі цмок-цмок повітряні цілунки. Корні Келлегер відповідає їм мертвотно хтивим вищиром. Безмовні гуляки розплачуються з кебменом. Зоя і Кітті все ще показують праворуч. Блум, швидко з ними попрощавшись, закутується в пончо й каліфів плащ і, ховаючи обличчя, збігає по східцях на вулицю. Інког Гарун аль-Рашид, він прослизає поза спинами німотних гуляк і легкою ходою леопарда швидкує попід огорожею, лишаючи за собою запашний слід, подерті пакети, просякнуті анісом. Ясеновий ціпок відмірює йому кроки. Зграя гончих псів, яких нацьковує, вимахуючи нагаєм, Сурмач-Горнбловер із Триніті в старих сірих штанях і кашкеті псаря, здалеку наздоганяє його, нюшкуючи слід, гавкочучи, важко хекаючи, гублячи слід, знову вишукуючи, висолоплюючи язики, вже й сягаючи, силкуючись ухопити його за п'яти, за поли. А він іде, біжить, петляє-кривуляє, мчить щодуху, прищуливши вуха. Його закидають камінцями, качанами, коробками з-під печива, картоплею, яйцями, дохлою рибою, жіночими пантофлями. По п’ятах за ним, виявленим, у шаленій гонитві, в несамовитій крутняві петляючи, мчать щодуху: патрульні 65С та 66С, Джон Генрі Ментон, Мудр Гелі, В. Б. Діллон, радник Наннетті, Александер Кейз-Ключчі, Ларрі О’Рурка, Джо Кафф, місіс О'Дауд, Пісяр Бурк, Безімен, місіс Ріордан, Громадянин-Ситизин, Гарріовен, Якйогозвали, Дивнолик, Накогосхож, Дейогобачив, Свійхлоп, Крис Калинян, сер Чарлз Камерон, Бенджамін Доллард, Ленеган, Бартелл д’Арсі, Джо Гайнс, Рудий Мурий, видавець Брайден, Т. М. Гілі, пан суддя Хвицьгібон, Джон Говард Парнел, превелебний Консерв О’Селедець, професор Джолі, місіс Брін, Деніс Брін, Теодор Чистовір, Майна Чистовір, поштарка з Вестленд-Роу, Ч. П. М’кой, Лайонсів Друг, Гоп Галаган, чоловікзвулиці, щеодинчоловікзвулиці, Футбол-бутса, Водій Кирпа, багата протестантка, Дейві Берн, місіс Еллен М'Гіннес, місіс Джо Галлагер, Джордж Лідвел, Джиммі Генрі Ha-Мозолях, управитель Лейресі, отець Каулі, Крофтон Митник, Ден Доусон, дантист Блум з обценьками, місіс Боб Доран, місіс Кенфік, місіс Мудр Нолан, Джон Мудр Нолан, гарназаміжнядамаобчийширокийзадхтонетерсявтрамваїнаКлонскі, продавець «Принад гріха», міс Напобаченнянавманняїйбо, мадами Джеральд і Станіслаус Морани з Ребека, старший клерк у Дриммі, полковник Гейс, Мастянський, Цитрон, Пенроуз, Аарон Фігатнер, Мозес Герцоґ, Майкл Е. Джерафті, інспектор Трой, місіс Гелбрейт, констебль із перехрестя Екклс-стрит, старий лікар Брейді зі стетоскопом, загадковий незнайомець із пляжу, приблудний пес, місіс Міріам Дандрейд з усіма своїми коханцями.

ГАРМИДЕР (безскладуйладукрикгикспередуйззаду): Он він, Блум! Хапай Блума! Ловиблума! Ловизлодія! Гей! Агей! Хапай його на розі!

Під риштованням на розі Бівер-стрит Блум, захеканий, зупиняється біля гамірної сварливо юрби, не відаючи щоякби та чоготам галубалу галайбалай держи! бий! та коли б не дійшло до бійкиганьби.

СТІВЕН (із вишуканими жестами, дихаючи глибоко й повільно): Ви мої гості. Непрохані. Волею п’ятого з Ґеорґів і сьомого з Едвардів. У всьому винна історія. Байки матерів пам’яті.

РЯДОВИЙ КАРР (до Сіссі Кеффрі): Він що, кривдив тебе?

СТІВЕН: Я звернувся до неї в кличному відмінку жіночого роду. Чи, мо’, середнього. І в неродовому відмінку.

ГОЛОСИ: Та не чіплявся він. Забрехалась дівка. Тільки вийшов від Когенихи. І чого цей шум учинився? Солдати пруть на цивільних.

СІССІ КЕФФРІ: Я ото гуляла з солдатами, вони відійшли під кущики, ну, самі розумієте чого, а тут ні сіло ні впало цей молодик причепився. Але ж я вірна тому, хто пригощає, хай я навіть дівка за шилінг.

СТІВЕН (угледівши голови Кітті й Лінча): Вітаю, Сизіфе. (Показуючи на себе й на довколишніх.) Поетичне. Неопоетичне.

ГОЛОСИ: Вона вірнатомухто.

СІССІ КЕФФРІ: Атож, щоб я з ним пішла. А я вже ж подружилася з солдатом.

РЯДОВИЙ КОМПТОН: А чи не хоче він, щоб йому заїхали у вухо, гад оцей? Смальни йому, Гаррі.

РЯДОВИЙ КАРР: Він що, кривдив тебе, поки ми там маленьку нужду справляли?

ЛОРД ТЕНІСОН (у куртці кольорів англійського прапора і в штанях для крикету, без капелюха й з розкошланою бородою): Їхня справа — не розмірковувати.

РЯДОВИЙ КОМПТОН: Та вріж йому, Гаррі!

СТІВЕН (до рядового Комптона): Не знаю, як вас звати, але вся правда на вашому боці. Як сказав доктор Свіфт, один чоловік у латах поб’є десятьох у сорочках{824}. Сорочка тут синекдоха. Частина замість цілого.

СІССІ КЕФФРІ (до юрби): Та ні ж бо, я була з цими рядовими.

СТІВЕН (люб’язно): Та що ж тут лихого? Солдат бравий хлопець. Я, наприклад, гадаю, що всяка дама…

РЯДОВИЙ КАРР (у збитому набакир кашкеті, підступає до Стівена): Чуєш, начхальнику, а що коли я зараз тобі бах по зубах, га?

СТІВЕН (задивившись у небо): Що коли? Неприємно вельми. Шляхетне мистецтво самовиправдання. Особисто я ненавиджу дію. (Махає рукою.) Трохи рука поболює. Enfin, се sont vos oignons[386]. Тут якесь непорозуміння. Скажи, в чому ж річ?

ДОЛЛІ ГРЕЙ (зі свого балкона махає хустинкою, подаючи знак єрихонської героїні): Раав. Кухарчин сину, прощавай. Щасливо повернутися до Доллі. Хай сниться тобі дівчина, яку ти покинув, а ти снитимешся їй.

Солдати зирять туди-сюди посоловілими очима.

БЛУМ (ліктями проштовхавшись крізь юрбу, сіпає Стівена за рукав): Ходімо, професоре, екіпаж чекає на нас.

СТІВЕН (обертається): Га? (Вивільняє руку.) А чом би мені й не порозмовляти з ним чи з будь-котрою людською