Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

І о н. Немає сумніву.

С о к р а т. То не ти, Іоне, і найкращий полководець серед греків?

І о н. Знай, що воно так і є, Сократе, а навчився я цього у Гомера.

С о к р а т. Як це так? Скажи ради богів, Іоне, чому ти, бувши в одній особі і найкращим полководцем, і найкращим рапсодом із греків, тільки співаєш, роз’їжджаючи по Греції, а не стоїш на чолі війська? [C] Невже ти думаєш, що у греків є велика потреба в рапсоді, увінчаному золотим вінком, а в полководцеві немає ніякої потреби?

І о н. Наше місто перебуває під вашою владою і вашим військовим керівництвом, через те не відчуває потреби у полководцеві, а ваше місто й місто лакедемонян не вибрали б мене полководцем. Адже ви вважаєте, що вам своїх вистачає.

С о к р а т. Дорогий Іоне, чи знаєш ти Аполлодора з Кізіка?{90}

І о н. Хто це такий?

[D] С о к р а т. Це той, якого афіняни часто обирали своїм полководцем, хоч він і чужинець; і Фаносфена з Андросу й Геракліда з Клазомен{91} наше місто висуває на стратега та на інші урядові посади, оскільки вони довели, що заслуговують на відзначення. То хіба Іона-ефесця наше місто не мало б вибрати полководцем і не вшанувати цим званням, якби він виявився достойним його? Що ж? [E] Хіба ви, ефесці, не є афінянами з давніх-давен{92}, і хіба Ефес поступається якому-небудь іншому місту? Якщо ти, Іоне, говориш правду, що завдяки вмінню і знанню ти здатний славити Гомера, то тоді ти підводиш ось у чому: запевнявши показати, як багато прекрасного знаєш про Гомера, ти обманюєш мене і далекий від того, щоб показати мені це. Ти навіть не маєш бажання сказати, що це таке, в чому саме ти сильний, хоч я давно цього домагаюсь. А ти, просто-таки мов Протей, викручуєшся на різні боки, робишся багатоликим. Нарешті, намагаючись ви­слизнути від мене, об’являєшся раптом полководцем, аби тільки не показати, в чому ж полягає оця твоя гомерівська премудрість. [542] Отже, якщо ти воло­дієш мистецтвом — про що я тільки-но говорив, — то ти обманюєш мене, хоч обіцяв показати мені це на Гомері, й чиниш несправедливо; якщо ж ти не знавець і, нічого не знаючи про Гомера, але одержимий божественним натхненням, говориш про цього поета багато прекрасного, як я вже тобі говорив, то ти нічого не винен. Отже, тепер вибирай, що тобі до вподоби: вважати нам тебе людиною несправедливою чи божественною?

І о н. Велика це різниця, Сократе: адже далеко краще називатись божественним.

С о к р а т. Отже, оце — прекрасніше — і залишиться у нас за тобою, Іоне; ти — божественний, а не з науки хвалитель Гомера.

Протагор

Сократ і його приятель

[309] П р и я т е л ь. Звідкіля йдеш, Сократе? Хоч і так усе зрозуміло: з полювання за вродою Алківіада{93}. Ось воно як! Мені, коли я недавно побачив його, він видався гарним на вроду юнаком, мало того, вже мужчиною: адже, між нами кажучи, у нього вже борода росте.

С о к р а т. То й що з цього? Хіба тобі не подобається вислів Гомера{94}, який каже, що чоловіча врода [B] найприємніша тоді, коли з’являється перший пушок над губою, як тепер у Алківіада?

П р и я т е л ь. Як же тепер твої справи? Від нього йдеш? І як ставиться до тебе цей юнак?

С о к р а т. Добре, на мою думку, особливо сьогодні; він сказав чимало гарних слів про мене й вельми допоміг мені. Саме від нього я тепер іду. Але я хочу сказати тобі неймовірну річ: хоч я перебував у його товаристві, а не звертав на нього ніякої уваги, навіть вряди-годи зовсім забував про нього.

[C] П р и я т е л ь. Яке ж то непорозуміння могло виникнути між вами? Невже ти знайшов у нашому місті когось вродливішого від нього?

С о к р а т. Аякже. Навіть набагато вродливішого.

П р и я т е л ь. Що ти кажеш? Хто він — наш громадянин чи чужинець?

С о к р а т. Чужинець.

П р и я т е л ь. Звідкіля він?

С о к р а т. Абдерит{95}.

П р и я т е л ь. І настільки цей чужинець, по-твоєму, гарний на вроду, що видався тобі навіть вродливішим за сина Клінія?{96}

С о к р а т. І чом би, мій друже, той, хто мудріший, не мав видатися нам і гарнішим?

П р и я т е л ь. Виходить, Сократе, ти прийшов до нас сюди після зустрічі з якимось мудрецем?

[D] С о к р а т. Із найбільшим серед сучасних нам, як­що й ти вважаєш, що наймудріший з усіх Протагор.

П р и я т е л ь. Що ти кажеш? Протагор гостює у нас?

С о к р а т. Уже третій день він тут.

П р и я т е л ь. І ти тільки-но розмовляв з ним?

[310] С о к р а т. Саме так. Досхочу з ним наговорився і багато дечого почув від нього.

П р и я т е л ь. То, може б, ти переказав нам зміст цієї розмови, якщо, звичайно, ніщо тобі не заважає? Сідай-но ось тут, а цей слуга нехай встане й дасть тобі місце.

С о к р а т. Дуже радо розповім, навіть буду вдячний, якщо послухаєте.

Минулої ночі, ще й не розвиднілось, як Гіппократ, син Аполлодора, брат Фасона, враз почав грюкати щосили палицею в двері і, коли йому хтось відчинив, [B] прожогом убіг до будинку і на повний голос заволав:

— Сократе, ти проснувся чи спиш?

Я впізнав його голос і озвався:

— А, це Гіппократ! Яку ж то новину ти мені приносиш?

— Приношу, — відповів він, — добру новину.

— Гарно з твого боку. Але що це за новина, заради якої ти з’явився тут так рано?

На це Гіппократ, підійшовши до мене, сказав:

— Протагор приїхав.

— Ще позавчора, — сказав я, — а ти що, тільки тепер про це дізнався?

[C] — Клянуся богами, тільки вчора увечері, — відказав Гіппократ і, намацавши місце на ліжку, сів у ме­не в ногах. — Так, учора, причому дуже пізно, коли я вернувся з Еної{97}. Бо, знаєш, мій слуга Сатир дав драла. Я хотів був сказати тобі, що буду його розшуку­вати, але це якось випало мені з голови. Отже, коли я вернувся і ми після вечері вже клалися спати, мій брат каже мені, що приїхав Протагор. Я спочатку хотів негайно піти до тебе, але потім зміркував, що надто вже пізня ніч. [D] А як тільки мене після такої втоми трохи зміцнив сон, я зразу встав і пішов сюди.

Я, бачачи його збудження й рішучість, сказав:

— Ну й що тут такого? Невже тобі чим-небудь не догодив Протагор?

А він, усміхнувшись, відповів:

— Авжеж, Сократе, клянусь богами: тим, що він сам мудрий, а мене мудрим не робить.

— Але, клянусь Зевсом, якщо дати йому гроші й попросити його, то він і тебе зробить мудрим.

[E] — Ой, якби про це