Читати книгу - "Темний ліс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Двоє з супроводу мовчки зникли за ще одними дверима у хвостовій частині, а наймолодший, який залишився, нарешті заговорив:
— Розташовуйтеся, де вам зручніше, але пристібніться та не знімайте пасків упродовж всього польоту. Коли ляжете спати, скористайтеся спеціальним спальним мішком, і його теж пристібайте надійно. Також не залишайте речей не закріпленими, щоб не полетіли шкереберть. Намагайтесь якомога менше пересуватися літаком. Якщо вже виникне нагальна потреба кудись піти, попередьте командира завчасно. Поряд із кожним кріслом і диваном вмонтовані кнопки зв'язку: натиснули — і говорите. Так само можете цілодобово за найменшої потреби викликати нас.
Ло Цзі здивовано глянув на Ши Цяна, той пояснив:
— Літак може час від часу виконувати захисні акробатичні фігури й маневри.
Супровідник кивнув:
— Так і є. Якщо вам буде щось потрібно, повідомте. Можете називати мене Сяо Чжан. Я принесу вам вечерю, щойно вийдемо на ешелон польоту.
Сяо Чжан пішов, і Ло Цзі з Ши Цяном, дотримуючись інструкцій, сіли на диван та пристібнули паски безпеки. Ло Цзі ще раз роззирнувся довкола й упевнився: якби не круглі вікна й стіни, вигнуті арками, внутрішнє оздоблення жодною деталлю не виказувало б того, що вони на борту літака. Тож виникало дуже дивне відчуття: навіщо пристібатися пасками безпеки у цьому звичайному офісі? Проте невдовзі ревіння турбореактивних двигунів і легка вібрація корпусу допомогли зрозуміти, що вони все-таки в літаку. Ще хвилин за дві шум двигунів змінився, їх втиснуло в спинку дивана. Вібрації корпусу припинилися, натомість підлога офісу ніби піднялася під певним кутом. Літак набирав висоту, й промінь призахідного сонця проник крізь шибку ілюмінатора, розсипався обшивкою салону точнісінько так само, як і десять хвилин тому останні промені цього дня завітали до лікарняної палати батька Чжана Бейхая.
* * *
Коли літак із Ло Цзі на борту пролітав над узбережжям, за десять тисяч метрів під ним, на поверхні землі, У Юе з Чжаном Бейхаєм знову дивилися на корпус недобудованого «Тана». Вони опинилися зараз ближче до тих двох військових, ніж будь-коли в минулому, й не наблизяться більше довіку.
Запали сутінки, оповили велетенський корпус корабля. Цього разу спалахів від зварювання значно поменшало, та й освітлення доку потьмяніло.
У Юе та Чжан Бейхай уже не належали до флотської касти.
— Я чув, що Головний департамент озброєнь ухвалив рішення про відмову від проекту «Тан», — сказав Бейхай.
— Хіба це нас обходить? — холодно озвався У Юе та перевів погляд з недобудованого «Тана» до останньої смужки світла на Заході.
— Ти не в гуморі відтоді, як ми ввійшли до складу Космічних сил.
— І ти знаєш, чому. Ти завжди легко міг читати мої думки, інколи навіть краще за мене розуміючи мої прагнення. І час від часу нагадувати, що мені насправді потрібно.
Бейхай розвернувся і прискіпливо глянув на У Юе:
— Ти почуваєшся ніяково, бо вступив у війну на боці приречених на поразку. Ба більше, ти заздриш останньому поколінню, на чию долю випаде безпосередня участь у космічних битвах. Молодості притаманне прагнення загинути в бою. Те покоління битиметься до останнього подиху та знайде вічний спочинок у просторах космосу разом із величними кораблями. Але витратити власне життя лише на підготовку до безнадійної від початку війни тобі надто важко.
— Маєш щось, аби змусити мене змінити думку?
— Ні, позаяк у твоїй свідомості надто глибоко закорінені культ технологій і впевненість у перемозі лише з їх допомогою. І я давно зрозумів, що не в змозі змінити твоє світосприйняття. Все, на що я здатен, — лише зменшити шкоду, що її може завдати нашій справі такий тип мислення. Крім того, я не вважаю перемогу людства у цій війні чимсь нереальним.
У Юе вийшов із заціпеніння й зиркнув на колегу:
— Бейхаю, я завжди вважав тебе людиною з раціональним мисленням. Ти постійно виступав проти будівництва «Тана» й не раз, за кожної нагоди офіційно висловлював сумніви щодо необхідності розбудови національного океанського флоту, аргументуючи це тим, що цей вектор розвитку вступає у протиріччя з нашим географічним положенням і національними інтересами. Ти обстоював ідею, начебто наш флот має діяти здебільшого в територіальних водах і залишатися під захистом вогневої міці прибережних баз, тож гостра на язик молодь із гарячими головами називала твої міркування «стратегією черепахи». Але ти не зважав… Тепер поясни мені, як ти від подібних стратегем сягнув аж можливості перемоги у космічній війні? Ти справді вважаєш, що вутлі дерев'яні шкаралупки можуть пустити на дно авіаносець?
— У перші роки по створенні КНР наш флот дерев'яними човнами топив гоміньданівські есмінці; а ще раніше наша кавалерія завдавала поразок танковим підрозділам супротивників.
— Ми не можемо ці легендарні прецеденти брати за основу загальної теорії ведення військових дій.
— У цій війні цивілізації Землі не знадобиться теорія ведення військових дій у звичайному розумінні. Нас цілком задовольнять винятки з неї, — Бейхай вказав пальцем на У Юе.
У Юе відповів саркастичною посмішкою:
— Мені цікаво було б почути, у який спосіб ти збираєшся втілювати в життя ці винятки?
— Звісно, я не маю жодного уявлення про характеристики озброєння майбутніх космічних кораблів. І якщо ти запропонував шкалу — дерев'яний човен проти авіаносця, гадаю, це питання безстрашності, рішучості й упевненості в перемозі слабшого над фаворитом. На човні може бути команда аквалангістів, яка чекатиме на авіаносець у найвірогідніших точках маршруту. Побачивши наближення цілі, аквалангісти пірнають, а човен пливе геть. Коли корабель проходить повз команду, яка причаїлася на глибині, вони встановлюють бомбу на днище… Мабуть, реалізувати подібний план украй складно, проте неможливим це аж ніяк не назвеш.
У Юе кивнув на знак згоди:
— Так, дехто пробував втілити у життя подібні задуми. За часів Другої світової війни англійці намагалися пото-пити «Тірпіц» за допомогою мінісубмарин. У 80-х роках під час Фолклендської війни декілька аргентинських командос і бойових плавців за допомогою магнітних мін італійського виробництва планували диверсію на англійській військово-морській базі в Гібралтарі[15]. Тобі відомі результати.
— Проте зараз ми маємо більше, ніж прості дерев'яні шкаралупки. Атомна бомба потужністю в 1-2 кілотонни матиме такий самий розмір, як ті міни, що їх намагалися транспортувати бойові плавці. Якщо прикріпити її на днище авіаносця, ти не просто пустиш на дно найбільший у світі корабель, а й зітреш його на порох.
— Інколи мене дивує твоя бурхлива уява, — з посмішкою
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний ліс», після закриття браузера.