Читати книгу - "Есміна. Некромантка для слідчого , Юлія Богута"

— Вона була кращою випускницею в Академії, з величезним даром та талантом влипати у дивні історії, — вимовив містер Санктус та стиснув долоню Алієн, аби вона заспокоїлась. Але певно Лоріан ранив її значно сильніше, бо некромантка проігнорувала цей жест. — Нам вже час. Пішли, кохана.

— Наскільки кращою? — жінка помітила, що я спокійно торкаюся Лоріана й оскаженіла.

З її пальців раптово полилася блакитна магія величезним суцільним потоком. Це було середнє таке заклинання висушення живого резерву людини, але от біда — в мені того живого після ночі з Лоріаном майже не залишилося. І якби тільки воно долетіло б до мене, як і мало, то не завдало б взагалі ніякого дискомфорту. Але в справу втрутилася чоловіча гордість, дурість та героїзм.

Роки служби в слідчому відділі випрацювали в Лоріані такі беззаперечні рефлекси, що він миттєво заступив мене своєю височенною спиною! Такою великою, що я навіть перестала бачити, що у нас ще летіло, й машинально почала шепотіти старе непотрібне заклинання, яке мені  взагалі не мало знадобитися в житті.

— Якого біса, Алієн?! — гаркнув Семюель Санктус та відтягнув свою жінку до дверей. 

Я дивилася в злякані очі Рейна, в яких блищала моя магія. Поки наш керівник вичитував свою кохану та вів її на вихід, по моєму тілу знову розтікалася клята магія. Фіолетовий їдкий потік пробирався крізь шкіру назовні, викликаючи біль та скажене бажання померти. Лоріан сильніше притиснув мене до себе, притискаючи мої долоні до своїх грудей. Гарячі руки ніжно закрили мене від всього світу, перекриваючи навіть кляті промені, котрі перебралися на спину. Він ховав мене, захищав та обіцяв, що все буде добре. І відчуваючи під пальцями шалений ритм його серця, я дійсно повірила йому. Повірила так, як нікому раніше не могла. 

_______________________________

Сьогодні якось особливо не вистачає затишку. Отого дурного захисту та відчуття дому. Сподіваюся, ви його хоч трохи відчули.

Теплої ночі.