read-books.club » Фантастика » К7 📚 - Українською

Читати книгу - "К7"

162
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "К7" автора Юрій Тис-Крохмалюк. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 19 20 21 ... 57
Перейти на сторінку:
у віддалі двох миль їде авто зеленого кольору. Ми мчали далі. По десяти хвилинах авто далі було у віддалі двох миль.

— Зменшу скорість! — заявив Семен. — Побачимо, що це таке. Для певности візьміть знешкоджуючі пістолі. Я сам маю інший прилад.

Ми зменшили скорість наполовину. Ще й тоді їхали три рази скоріше, як наші батьки перед тридцятьма роками.

— Еге, зменшив так само скорість, їде за нами у віддалі двох миль!

— Атомове керування! — ствердив Семен. — Тільки чому не здоганяє нас?

— Певне, дожене пізніше, коли будемо сотні миль від міста, в безлюдній околиці. Рух на цьому шосе дуже малий. Мусимо приготовитися… — Семен завагався.

— До чого? — спитала Гаська.

Вона готовила наші оборонні прилади.

— До боротьби! — коротко відповів Семен.

Ми їхали далі мовчки. Семен раз-у-раз міняв скорість, а авто позаду завжди додержувалося своєї віддалі.

— Ввімкни радіо, — сказав Семен до мене, — і шукай на коротких хвилях.

Я зрозумів: він хотів знати, чи наш противник не порозумівається з кимось радіохвилями. Я шукав дуже докладно. Музика, якась чужа мова, знову музика.

— Шукай, шукай увесь час! — говорив Семен. — І так не маєш що робити. Може, натрапимо…

— Вони не мусять постійно говорити.

— Саме тому будь постійно на хвилях. Може, нам поталанить.

Після півгодини я зловив! З радіо летіли короткі московські слова:

— Засідка число три! Засідка число три! Пропустити обидва авта, чорне і зелене!

Голос повторив три рази ті самі слова і вмовк.

— Залишися на цій хвилі! — промовив Семен. — Це відноситься до нас. Вони зелене авто, ми спереду чорне.

— Що це значить? — спитала Гаська.

— Значить, що поки що ніхто нас не чіпатиме. Вони мають при шляху засідки, певне, віддавна приготовані. Ми вже минули три і наближаємося до четвертої засідки. А коли досі хтось наказував нас пропустити, то це значить, що одна з засідок нас не пропустить!

— Що можуть нам зробити? — запитала Гаська.

— Всяке може бути, годі передбачити. Але треба бути готовим на все. Перегляньте зброю й усі наші оборонні прилади.

По хвилині додав:

— Поки що міркуймо, як урятуватися, і втішаймося гарним сонячним днем.

— Може, останнім для нас… — журливо відповіла Гаська.

— Це ще побачимо! — сказав я. — Не варто ніколи здаватися, навіть у думках.

— Але варто подумати, як вийти з небезпеки та ще й ворога знищити! — поважно промовив Семен.

— Засідка чотири, засідка чотири! Пропустити чорне і зелене авто!

Час минав, ми мчали, і за нами ворог, а ми й далі не знали, що нам робити і як вийти з халепи. Так минули ми п’яту, шосту й сьому засідки.

— Скільки вони їх мають? — спитала Гаська.

— Поглянь, Паньку, на мапу, де ми?

Я розклав карту й зорієнтувався, що за нами вже три четвертини дороги.

— У такому разі засідок буде щонайменше десять! І останні рішать нашу долю!

— Або їхню! — докинув я, не маючи на мій оптимізм ніяких підстав.

Хотів тільки заспокоїти Гаську.

— Що ж? Зупинитися і звести бій? — міркував уголос Семен. — Не гаразд. Стягнуть сили з засідок і при сильній їхній перевазі буде наша програ. А їхати бездумно вперед? Теж погано. Що ви на це все?

— Я не знаю, Семене, — сказала Гаська.

— А ти, Паньку?

Я не відповів. Моя мовчанка говорила сама за себе.

— А може б звернути десь убік? — порадила Гаська.

— Тут нема бічних доріг ні осель.

Ми мовчали.

— Засідка вісім! — залунало з радіо.

— Ще дві! — тривожно промовила Гаська.

— Паньку, ти знаєш московську мову. Зумієш наслідувати цей голос?

— Певне, — відповів я. — Голос простацький, а мій теж не кращий.

Тоді Семен виклав свій план.

— Хто має кращий? Ніхто? Тоді починаймо! Гасько! Зверни електронну пістолю проти зеленого авта. Не мусиш його бачити. Прицілюй тільки подовж шосе взад. Таким способом вилучимо їм мотор авта і радіо. Будуть змушені зупинитися і — що важливіше — не зможуть передавати наказів радіом. Ти, Паньку, пильнуй, чи не надаватимуть іншим радіовим приладом. Починай, Гасько!

Гаська обернулася і прицілилася з приладу, цілком схожого на стару машинову пістолю.

Я глянув на радар.

— Чудесно, авто зупинилося! В радіо не передають нічого!

— Увага, починай, Паньку!

Я почав:

— Засідка дев’ять, пропустити чорне і зелене авто! Пропустити чорне і зелене авто!

Ми їхали мовчки далі.

— Засідка, мабуть, уже за нами. Як з автом?

— Стоїть.

— Ціляй далі, Гасько!

— До засідки число десять недалеко. Починай!

Я заговорив:

— Засідка десять, засідка десять! Пропустити чорне авто! Пропустити чорне авто! Зелене зупинити як умовлено. Під карою розстрілу! Зелене зупинити як умовлено. Під карою розстрілу!

— Відклади пістолю, Гасько! Що буде, те й буде! Нічого кращого ми не придумали. Вороже радіо виключувати далі!

Ми наближалися до кінця нашої подорожі. У віддалі триста миль шосе кінчалося й переходило в дику дорогу. Перед тим ми повинні звернути вбік, на ледве видну стежку, що вела до посілости дядька.

— У п’ятьох хвилинах рішається наша доля! — промовив Семен.

Без перепон ми наблизилися до кінця шосе, і Семен зменшив скорість.

— Ворог женеться за нами! — зголосив я, пильно споглядаючи на радар.

Семен зупинив авто.

— Тут маємо звернути направо, до дядька. Погляньмо, що діється за нами.

На радарному екрані появилася темна точка авта. Вона росла, авто наближалося

1 ... 19 20 21 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «К7», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "К7"