read-books.club » Сучасна проза » Після злучення тварина сумна 📚 - Українською

Читати книгу - "Після злучення тварина сумна"

206
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Після злучення тварина сумна" автора Антон Дмитрович Мухарський. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 19 20 21 ... 92
Перейти на сторінку:
не дає їй права називатися людиною? Вибачте, це я абстрактно, не маючи вас на увазі...

— А хто ж тоді вона?

— Тварина.

— Ви — фашистка!

— Ні, я — європейка і, чесно вам скажу, не люблю людиноподібних тварин, а вони відповідають мені взаємністю. Бо для мене людина — це передусім культура, освіта, виховання, традиція... А, якщо людина того не має, то вона нічим не ліпша за скотину.

— І що, серед «данєцькіх» такі вам не зустрічалися?

— Які?

— Ну ті, що культурні, освічені, виховані...

— На жаль, поки що ні...Принаймні в Києві — одні бандюки. Ви теж з таких?

Коли чоловік розчахнув перед нею задні дверцята шестисотого «Мерседеса», припаркованого біля входу у вокзал, жінка трохи насторожилася і подивилася на нього. В її очах майнула недовіра. Не те, щоб вона знітилася і почала нервувати, а просто насторожилася. Ще раз пильно подивившись на чоловіка, вона присіла на сидіння і забралася в середину. Чоловік зачинив дверцята, а сам з її баульчиком на руках влаштувався попереду.

— Куди вам?

— На Оболонь, — відказала жінка, і машина рушила.

Чоловік міг би і не питати, куди її везти. Він уже знав, і де вона живе, і номер її домашнього телефону, і номер пейджера, і всі номери робочих телефонів, і навіть знав, що тепер вона живе сама, як півроку тому розлучилася з чоловіком. Дітей у неї не було, а весь вільний час вона або сиділа вдома і читала книжки, або пропадала у своїй невеличкій художній майстерні в підвалі на Рейтарській. Чоловік навіть ходив дивитися на її картини, виставлені у мистецькому салоні на Андріївському узвозі в галереї «Триптих». Такі собі картини: якісь люди із видовженими обличчями, риби, чорти, янголи і вітер, що пронизував увесь простір. Чудернацькі картини.

Чоловік не знав, про що з нею говорити. Не знала й вона, їхали мовчки. Тільки стиха звучали у салоні пісні з нового альбому Михайла Круга «Мадам».

— А можна поставити щось інше? — запитала вона.

Водій глянув на хазяїна і, коли той ствердно кивнув головою, увімкнув якусь радіохвилю типу «Люкс ФМ».

Коли авто загальмувало біля її будинку, чоловік завбачливо вийшов, щоб розчахнути перед нею дверцята, жінка ж сказала «дякую», приймаючи у нього з рук шкіряний баульчик.

— Ми можемо зустрітися сьогодні ввечері?

— Не знаю, — сказала вона, — думаю, що ні.

— А завтра?

— І завтра не зможемо.

— Чому?

— А просто я не хочу з вами зустрічатися, от і все. Дуже просто.

— Але ж мусить бути на те якась причина?

— Ніякої причина нема. Просто я не хочу, і в тому основна причина. А коли я чогось не хочу, то мене ніхто не примусить.

— Ви настільки вільна, щоб дозволити собі таку розкіш? — примруживши одне око, запитав у неї чоловік.

— Я вільна настільки, наскільки можу собі дозволити робити тільки те, що я хочу. Не більше й не менше.

— То ми не зустрінемось доти, доки ви не захочете?

— Саме так!

— А коли захочу я?

— То це ваші проблеми. Якщо ви не вільні від мене, то я абсолютно вільна від вас.

З тими словами, розвернувшись до чоловіка спиною, вона побігла до свого під'їзду і зникла в його темряві.

Її слова і поведінка приголомшили чоловіка, який звик до того, що в цьому житті наказував тільки він. Вона пішла, а він так і стояв біля машини не в змозі збагнути, що тільки-но сталося. Його відшили? Просто взяли і відшили, як п'ятнадцятирічного пацана? Та не може цього бути! А таки відшили!

Чоловік ураз забув і про ангела, і про видіння у нічному клубі. Забув, ніби того усього не було. Знайшлася людина, яка йшла проти його волі й бажання, а цього не дозволялося нікому: ані людині, ані чоловіку, ані комусь іншому.

«Ну що ж, подивимось», — подумав чоловік, остаточно спускаючись з хмар на землю.


Весь день і всю ніч після їхньої другої зустрічі чоловік не мав спокою. Йому нестерпно хотілося бачити її, розмовляти з нею, дивитися на неї, розгадувати. Якось не вкладався в його свідомість той факт, що він ніколи її більше не побачить. Він хотів її бачити, і край. І він побачить її. Завтра ж! Він побачить її тут, у цьому домі!

А коли він перед самим ранком трохи впав у сонне забуття, то побачив такий сон. Він бачив себе за кермом білого авто, яке

1 ... 19 20 21 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Після злучення тварина сумна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Після злучення тварина сумна"