Читати книгу - "Спляча красуня"

схопилися на ноги від пронизливого електронного завивання, яке видобувалося з навушників, особистих комунікаторів, підсилювачів і колонок в кабінах машин. Павлік знав, що за мить навколо все зароїться, як у вулику, що всі вже біжать, кожен найкоротшим шляхом на своє місце, що зараз заревуть мотори, та не мине і двох хвилин, як колона вирушить на максимальній швидкості польовою дорогою вниз, в бік Чортового Віражу.

За спиною Павліка гепнула підлога машини, коли один з його товаришів важко зіскочив прямо з верхнього люка.

Поспішно пристібаючись, він не відводив погляду від екрана, на якому досі пульсувала зелена рамка: „Decoding… please wait”. Павлік і так знав, що побачить, його тільки цікавило, чи паршивці вже встигли доїхати до Чортового Віражу, а якщо ні, то як далеко від нього вони зараз були.

*

Коли Перхат побачив червону плямку на борту машини Великої П’ятниці, він вже не міг нічого вдіяти.

Програма закінчувалася. Вендзиловіч сказав свій текст, дівчинка продекламувала вивчену на пам'ять подяку на французькій, з якої не розуміла жодного слова, а Жаклін, стоячи на фоні відкритого фургона, саме проголошувала останні в цій програмі заклики до глядачів, підключатися до доброчинної діяльності.

Клод, який в слухавках поєднаних з мікрофоном, виглядав немов контролер стартів на авіаносці, стояв на даху телевізійної вантажівки біля панорамної камери. В ту мить, коли на телесуфлері Жаклін з’явився останній параграф тексту, він підняв високо руку, а потім різко опустив.

Мотор машини Великої П’ятниці заревів потужним басом, за мить долучилися наступні. Ще кілька секунд і велика вантажівка захиталася, смикнулася, а потім раптовим ривком вирвалася з кола, що оточувало майданчик, на під’їзну дорогу до автостради. П’ятниця хизувався перед камерою, рушаючи з затягнутим гальмом, на високих оборотах, але, мабуть, робив це на вимогу Клода.

Не дивлячись на монітори, Перхат чудово знав, як це на них виглядає. Жаклін віддалилася, потім зображення на мить затремтіло, коли перетнулися поля зору обох камер, і нарешті в центрі екранів опинився трак П’ятниці, який різко рушив з місця.

Саме тоді, в мить, коли вантажівка готувалася до стрибка, до того, як встигла наблизитися до виїзду на трасу, Перхат зауважив у неї на борту червону пляму світла, не більшу від монети. Він знав, що це. Не розумів, як це могло трапитися, але вже знав, що відбудеться за долю секунди, хотів крикнути, змусити людей діяти, хоча разом з тим усвідомлював, що вже нічого, абсолютно нічого не зможе зробити. Він тільки встиг відкрити рота.

Перш, ніж він видав з себе якийсь звук, борт вантажівки П’ятниці раптово ввігнувся і на всі боки, немов конфетті, посипалися шматки металу. Здавалося, що на неї налетів вітер, настільки потужний, щоб надути кількаміліметрову, ребристу бляху, наче вітрило. Трак захитався, немов зупинений міцним кулаком, і відхилився набік, так, що на якусь мить його кілька десятків тон знаходилося тільки на половині коліс.

Телевізійники ще кілька секунд не могли зрозуміти, що вони бачать. Здавалося, ніби у вантажівці завівся великий, вогняний хробак, який блискавично звивався всередині контейнерів, по кабіні та причепі, за кожним обертом зачіпаючи полум’яними боками борти машини так, що від них на кілька метрів відлітали палаючі уламки. Палаючий хробак хвостом зачепив мотор, той захлинувся і розлетівся на тисячу іскор. В кабіні водія хробак посіяв зерно вогню, яке за долю секунди виросло у полум’яну кулю, витискаючи назовні вікна і вириваючи з завіс двері. Жахливе тіло, яке шаленіло у вантажівці, росло з кожною секундою, немов пожираючи розпалений собою вогонь і дим, поки в певний момент не натрапило на баки й машину буквально розніс потужний вибух, в якому ще тільки мить виднівся чорний, обвуглений скелет кузова і причепа, який за інерцією досі повільно котився.

Тільки зараз до Перхата дійшов оглушливий гук, і факт, що він опирається спиною на борт машини телевізійників, на яку його кинув гарячий потік.

А вогняний хробак не бив байдики. Пожерши Велику П’ятницю і Товстий Четвер, він вискочив зі згарища, не чекаючи ані миті, поки пожежа пригасне, і налетів на наступні вантажівки. Перерізав навпіл трак Перхата, а тоді побіг по кабінах наступних машин, проламуючи дахи й засіваючи зерна вогню всюди там, де знаходилися озброєні люди.

Перш ніж Перхат встиг зорієнтуватися, що відбувається, палало вже все навколо. Поміж полум’я він зауважив, як наближається вантажівка, за нею наступні. Тільки пізніше він зрозумів, звідки вони взялися – їхали протилежною смугою, в напрямку Львова, не привертаючи нічиєї уваги, поки не опинилися на висоті виїзду, саме в ту мить, коли розпочався смертельний вогонь з пагорба. А докладніше навпаки, це вогонь розпочався в ту мить, коли перша вантажівка різко завернула, перетинаючи смугу землі між пасмами траси, прямо на середину паркінгу. За кілька секунд вона опинилася біля лікарняного фургона. Машина ще не встигла загальмувати, як зсередини висипали люди з автоматами, стріляючи в повітря, і пронизливо заверещали по-руськи: “На землю! Всі на землю!”

Перхат усвідомив собі, що його автомат саме горить в кабіні трака, разом з тілом Вєнічки. В нього не було навіть ножа. Щонайбільше, він міг кинутися на нападників з голими кулаками.

Але навіть якби в нього була зброя, найімовірніше, він не скористався би нею. Не тому, що розсудливий. Зі страху. Він завжди був переконаний, що не знає цього почуття, і дійсно, не знав, але, очевидно, зараз все змінилося. Він не хотів помирати. Не зараз. Не сьогодні. Нізащо. Не хотів.

І знов, Перхат немов опинився поза своїм тілом, немов дивився на все не тільки здалека, а ще й через обернений бінокль. Він бачив, як група бандитів, не зважаючи на ніщо, поспішно носить до лікарняного фургона якісь скрині. Бачив, як один з головорізів верещить щось і вимахує автоматом, штовхаючи Жаклін на землю, обличчям в чорний гравій. Він мимовільно рушив у його бік, але в ту саму мить, наче з-під землі, перед ним виросла постать, яка потім ще довго снитиметься йому в нічних кошмарах – зарослий, брудний чоловік з обличчям калмика, одягнений у військові штани й посірілу від грязюки, колись рожеву футболку, на якій досі виднів блискучий напис: FAST GIRL.