read-books.club » Пригодницькі книги » Джмеленя та Канікульне озеро 📚 - Українською

Читати книгу - "Джмеленя та Канікульне озеро"

212
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Джмеленя та Канікульне озеро" автора Галина Микитчак. Жанр книги: Пригодницькі книги / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 19 20 21 ... 35
Перейти на сторінку:
скільки часу. Тим паче, ці жабуни мають впливових союзників, Захланських, — зітхнув Тиціан.

— А куди зникли вантажівки зі сміттям? Чи їх змаролюзили в карусель? — Дзвінка глянула на протилежний берег, де недавно стояв ряд вантажних машин, потім марився дитячий майданчик, а тепер просто був засмічений пустир.

— Прийшов Триндикало з водіями, щось наказав їм, ті сіли в машини й кудись поїхали, — пояснила Ольма. — А він ще довго стояв тут мовчки й дивився на озеро.

— Може, йому тут маролюзилось міністерське крісло? — припустив Дмитрик, але русалка відразу заперечила:

— Не схоже. У нього погляд був дуже сумний. На мару дивляться інакше!

Всі збиралися розходитися, коли водяник показав перетинчастою долонею на берег.

— А он і він! Гляньте, щоб жаб тут не поїв, а мені час на роботу. І вам раджу довго не затримуватися, щоб болотяники не напали. Пам’ятайте, на суші вони не зачеплять, тому уникайте води! Будемо на зв’язку, якось навідаюся до ваших кранів і розкажу, чи є щось новеньке.

— Ось я нарешті вас знайшов! — Триндикало щасливо-жалісними очима дивився на Ольму, як собака, що врешті знайшов свого господаря. — Доброго ранку вам!

— Він точно змаролюзений! Очі затуманені, — прошепотів Дмитрик.

— Думаю, що тут щось не те! Здається, він закоханий!

— У кого?

— Та не в мене ж! Сам подумай.

Поки діти перешіптувались, мер галантно вклонився й поцілував Ольму в руку. Він наче і не відчув холоду її шкіри.

— Після нашої веселої розмови в мерії, ну, коли я мало не впав з ратуші, я багато думав про це озеро й загалом про своє місто. І зрозумів, що не був хорошим мером. Хоч до нових виборів залишилось декілька днів, та я вирішив виправити скоєне.

— Дійшло нарешті! — пробурмотіла Ольма й відсунулася від мера.

— Я собі подумав, що, знищуючи озеро, ми знищуємо легенди про русалок і водяників, які там нібито живуть. От ви, наприклад, — він глянув на Ольму, — дуже схожа на русалку. Львів же справжнє легендарне місто, яке ж воно буде без своїх легенд? А якщо легендарні місця оберігати, то до нас більше туристів приїжджатиме! Тому першим ділом збираюся зробити з цього прекрасного, але занедбаного озера чистий куточок для відпочинку з пляжем, парасольками, лавками.

— А ви тут нічого не бачили дивного? Альтанки, ятки з морозивом і квасом? — запитав Дмитрик.

— Ні! А звідки воно б тут узялося? Захланські тільки обіцяють! Ну, радий був вас побачити. І дуже хотів би зустрітися ще раз! Може, сходимо якось у затишну львівську кав'ярню? — мер знову подивився на Ольму затуманеними очима.

Та знітилась.

— Дякую, але я кави не п’ю, — відмовив йому Дмитрик і отримав легенького стусана від Джмеленя.

— Дурнику, він не тебе запрошує.

— Я також кави не п’ю, — тихо відмовила Ольма. — Але час від часу буваю на цьому озері. Якщо справдите свої обіцянки, то ще, може, побачимось.

— Як я вас розумію. Там ще з паперами потрібно багато узгодити. Надія Захланська вирішила судитися з мерією за це озеро. Але правда на нашому боці! Водойма потрібна мешканцям. До зустрічей!

Мер сумно всміхнувся й рушив стежкою вздовж озера.

— Якийсь він дивний сьогодні, постійно живіт втягує, — Дмитрик підозріло провів мера поглядом.

— Мабуть, дуже хоче комусь сподобатися! Чоловіки тоді так роблять. Я в кіно бачила. — Дзвінка зацікавлено глянула на Ольму. Якби та не була русалкою, можна було би припустити, що вона ось-ось зашаріється. — До речі, Ольмо, чому болотяники не наклали на Триндикала свої чари?

— На закоханих людей такі чари не діють. Але в нього жодних шансів немає! — Ольма стріпнула волоссям. — Ну все, мені час у воду, тут надто спекотно та сухо! — І зникла у верболозах.

Розділ 12
Тріумф Аліни Шприхи

— Та що таке?! — мама стояла перед дверима в туалет і кривилась. — Гєнику, що сталося в туалеті? Чому такий страшний запах?

Двері відчинилися, і звідти вийшов тато у ватно-марлевій пов’язці та з вантузом у руках.

— Кохана моя квіточко, не знаю! Я сьогодні вже вдруге мию унітаз!

— Та що за халепа? Звідки такий сморід? У всій квартирі смердить каналізацією!

— Мабуть, знову труби забилися, і щось витікає, — припустив тато.

З унітаза почулося булькання, і нова хвиля смороду попливла по квартирі. Мама з татом швидко зачинили двері в туалет і втекли до вітальні. Там на дивані сиділи бабця із Дзвінкою. У руках вони тримали трилітрову банку з товстою ропухою всередині.

— Це вже третя за сьогодні! — повідомила бабця Леся. — Знайшла в себе у спальні. Лізуть і лізуть! І у всіх сусідів те ж саме!

— Жаби рятуються від болотяників, бо вони їх ловлять і шиють собі шуби з їхніх шкурок! — пояснила Дзвінка. — Ці потвори прийшли на Канікульне озеро, тому й болотними газами всюди чути!

— Чергова фантастична версія подій від Дзвінки, — всміхнулася мама.

Звісно, Джмеленяті, як завжди в таких випадках, не повірили.

— Спробую ще раз прочистити унітаз. Може, там щось застрягло!

Піднявши кришку унітаза, тато прилаштував вантуз до отвору та енергійно замахав держаком. У трубах забуркотіло, загуло, з-під вантуза вирвалася ще одна порція сморідних бульбашок і брудна зелено-коричнева вода. Під ним щось векнуло, бебекнуло й забулькало знову.

— Таке враження, що в нашому унітазі щось живе! І чистоту воно зовсім не любить, — пробурмотів тато крізь марлю й заходився ще інтенсивніше працювати вантузом. — О! Клює! Я щось навантузив! Тягну, тягну, Дзвінко,

1 ... 19 20 21 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джмеленя та Канікульне озеро», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джмеленя та Канікульне озеро"