Читати книгу - "Кулінарні фіґлі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Натуралізму вийшло замало, сказали би критики із «Книжника-ревю», якби невтомний Костя Родик знову вдихнув у нього життя. Оті всюдисущі українські феміністки здобулися таки на точніші – аж мало не до токсикозу – описи деяких фізіологічних станів жінки.
Та біс із ними, тими описами. Найголовніше ми з Вами на сьогодні знаємо: у чоловіка похмілля і треба його рятувати самій, щоб не рятували інші.
А будь-котра гуцулка, не тільки я, Вам скаже: розведіть літр-два гУслянки із криничною водою: і Йому за 20-30 хвилин попустить.
Розумію, у Косів за гуслянкою Ви вертольота не пошлете, навіть коли б його мали. Самі ту двічі трикляту гуслянку робити не будете, бо це треба йти на базар, шукати домашнього молока і домашньої сметани. Тоді треба добре зварити молоко (вИпражити, сказали б у Розтоках), вихолодити так, щоб можна тримати палець, і розмішати в ньому сметану. На 1 л пряженого молока – 2-3 ложки сметани. Накрити посудину кришкою (найкраще гуслянку сипати в глиня– ному глечикові чи в спеціальному дерев'яному глечикові з ручками (погуцульськи – ґарчик), але можна і в емальованій каструлі). Тоді добре вгорнути і залишити на добу застигати.
Про смакові якості гуслянки не скажу нічого: її треба пробувати. Скажу лише, що їсти гуслянку треба ложкою. Вона біла – як молоде дівоче тіло. Смачна – жоден у світі кефір чи йогурт не можуть зрівнятися з її смаком. А на похмілля добра стара, тобто давня гуслянка. Остра, сказали б у Розтоках.
І чим ближчий її смак до кислоти оцту, тим швидше Ваш чоловік позбудеться головного болю на похмілля. Так що на той випадок, коли Ви безстрашно відважитеся самі спромогтися на подвиг – і все-таки зробите гуслянку самі, ніколи не викидайте її: хай кисне. Хіба що не доводьте її до гостроти оцту лише в тому випадку, коли чоловік геть зовсім «зав'язав», чи, як любить казати мій непитущий тато, «за роботою геть запустив пиятику».
Але я знаю наперед: якщо Ви не маєте гуслянки, то й шукати не будете, і самій робити її також не матимете особливого бажання, як дуже часто не хочеться робити будь-яку іншу нову страву. А навіщо, думає не раз кожна із нас: є картопля, ся– кий-такий борщ…
Тут Ви глибоко помиляєтеся, моя люба, про що я Вам товкмачу з першої сторінки книжки. Шлях до серця будь-якого чоловіка… у кількості засвоєних жінкою кулінарних тонкощів.
Але продовжимо тему похмілля.
А ось дати чоловікові розсолу з-під квашених (Вами! з Вашого ж городу!) огірків іще до того, як Ви дасте Йому все решту – це ж хвилинна справа.
Ви не вмієте квасити огірки? Рецепт знайдете трохи далі у цій же книжці. Якщо і розсіл не допоможе, негайно несіть трилітрову банку томатного соку (також із власних запасів) і напувайте Його, як маленьку дитину – своїми руками, приціловуючи в чоло, неначе алкогольного мерця.
… Таким чином, мої голубки, найгірше – похмілля – минулося.
А ми продовжуємо готувати звичайний обід.
На закуску, очевидно, знадобилося б щось квасненьке. Можна подати домашні зелені квашені помідори (рецепт далі).
А на першу страву таки треба гаряченьке. Якщо не маєте натхнення варити класичний червоний борщ під кодовою назвою смерть суперниці, зробіть суп із манними кльоцками і м'ясними кульками.
Христа ради, не питайте, що таке класичний червоний борщ, бо візьму і розкажу!
Тоді Вам доведеться завжди тримати:
сушені гриби (хоч кілька, а в борщику мусять бути – не так для смаку, як для пікантності),
жменьку біленької квасольки, бурячок, капусту, свіже яблучко,
зо 20 штучок ізюму або мороженого кизилу,
морквочку,
шматочок м'ясця,
спеції,
сальце
і ще всякої трахамудії,
аж навіть малюсінький шматочок шоколаду. Та з борщем довго, як із жінкою у зимовій одежі, вовтузитися. Поки той буряк із морквою протушкуєш на сковороді (я ніколи його не варю), поки те-се… а борщ, між іншим, як і холодець, треба варити відкритим і на малому вогні. Не завжди часу вдосталь.
А суп із кпьоцками – це чудо, як посуда фірми Цептер. Знаєте чому? Бо готується швидко. Швидше, ніж я про це розказую.
Найперше я розморожую жмені дві м'ясного фаршу, який майже завжди є в холодильнику у кожної господині, кладу на вогонь каструльку води. Далі б'ю два домашніх яйця, відділяю жовтки і змішую їх із жменькою манки. Добре солю. Додаю меленого перцю. Вода тим часом гріється. І я туди кидаю корінь петрушки. В іншій посудині – там, де яєчні білки, роблю фарш для м'ясних кульок – тефтельок. Розбиваю ще одне яйце, додаю, якщо є, півложки крохмалю, розмішую із м'ясним фаршем. Солю, перчу, додаю трохи меленого коріандру. На крупній тертці тру моркву. Вода вже кипить. Туди чайною ложкою кидаю манні кльоцки (вони повинні добре поваритися), далі – кльоцки м'ясні, моркву, спеції. Зелену петрушку (із морозильника, якщо немає свіжої) кидаю уже після того, як вимкну вогонь.
Хіба не приємно дивитися, підперши голову руками і сидячи напроти чоловіка за обіднім столом, як він уминає, аж тріщить за вухами, нехитрі, але завжди новаторські Ваші страви?!
Дарма, що не питає: «А ти їла, моя люба?»
А Ви подумки відповідайте: «Бігла через місточок, вхопила салату листочок…» Хіба цього мало? Але щоб отак дивитися, дивитися на трохи розповніле обличчя, дорогі зморщечки довкруг очей… черевце, яке нагадує Ваш живіт за місяць до перших пологів… Ідилія!
Ось таке воно, наше сімейне жіноче щастя. Із дещо всупокоєним серцем, із меншою кількістю адреналіну в крові.
Ви пригадуєте, моя посестро, оту першу вечерю з Ним? Червоний фарширований буряк у вигляді серця?
А сьогодні подайте йому своє серце також. Втихомирене стабільним життям.
Ви думаєте, оці брехуни-політики, які говорять про стабільність, – кому вони повинні завдячувати таким новаторським слоганом, якому би позаздрили найдорожчі світові іміджмейкери: «У нас не було війни – у нас стабільна стабільність»?! Що означає «у нас повний п…» (порядок тобто).
Звичайно ж, завдячують нам, жінкам, які завжди в сім'ї прагнуть стабільності, поміж тим таки добре чуючи поштовхи свого серця, коли рідна чоловікова рука лягає на груди.
Ось і зваріть на сьогоднішній обід заздалегідь розморожене теляче серце. Поріжте його за бажанням на кубики або ж стружкою. Додайте цибулю кільцями. Майонез. Посоліть. Поперчіть. Зверху прикрасьте зеленню. Смачне – як Ви колись після шлюбної ночі… Втихомирене серце називається ця холодна страва.
Що? Ви хотіли б на першу страву щось таке, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кулінарні фіґлі», після закриття браузера.