Читати книгу - "Second life (Друге життя)"

Йому досить добре жилося з Джессі, який вступив на перший курс Оксфорду. Вони винаймали напрочуд комфортне житло у престижному районі, по черзі готували здорову їжу, по черзі трейдували[53] за комп’ютером. У будні намагалися по черзі ходити на заняття, по черзі займатися спортом, аби не лишати свою відкриту трейдерську позицію без нагляду. Часу на особисте життя лишалося не так і багато, та й, чесно кажучи, особливої потреби не було, Артему подобалося холостякувати.

Тож коли він побачив, що Елізабет, яка відвідувала разом із ним шекспірівський курс у першому семестрі магістерської програми, у другому записалася на всі ті самі додаткові курси, що й він, — латину, вступ до космології, — він зрозумів, що вона його переслідує. Ні, «переслідує» — невдале слово, щоб охарактеризувати її мудру поведінку: вона педантично його добивалася, дуже продумано й логічно. Вона хотіла створити враження жінки, яка має те саме коло інтересів, що й він: цікавиться тими самими питаннями, виходить на пробіжку в той самий парк, купує продукти в тих самих магазинах здорової їжі…

Артем кілька разів навіть подумував, чи не розпочати з нею роман, щоб зробити їй приємне, однак її англосаксонська зовнішність його аж ніяк не збуджувала. Біла веснянкувата шкіра, бляклі очі, великі зуби, руде волосся, невиразна манера вдягатися, стримана поведінка — все це не давало жодної зачіпки, аби він міг на неї «запасти». Проте вони стали добрими друзями, настільки добрими, що любовна інтрижка була б недоречною. Вона тільки зруйнувала б їхню гармонію. Тим більше, завжди в їхній компанії був Джессі, яким Артем, за обіцянкою, даною великій індуській родині, опікувався у Британії.

Вони навіть на літні канікули полетіли на Кубу втрьох, а потім у те північноамериканське місто, де Артем провів своїх п’ять екстремальних років і де досі жила родина Джессі.

Саме під час тих двох подорожей Артем звернув увагу на те, що Елізабет уже не схожа на ugly Betty.[54] Це була дуже інтелігентна молода жінка з вишуканими манерами. Її маленькі очі не здавалися такими безбарвними, як раніше, а її «коняча» усмішка вже не дратувала його.

Але вони не спали разом, а лише байдуже спостерігали за короткими романами одне одного, час від часу обмінюючись враженнями про своїх сексуальних партнерів.

Так могло б тривати цілу вічність, усе йшло до того, що вони збиралися створити втрьох брокерську компанію і заякоритися десь на «цілинному» (з погляду біржової практики) просторі, скажімо в тій самій Україні, аби стати піонерами в революційній зміні інвесторської культури — від дико-капіталістичної до модерної. Їм здавалося, що для цього були всі підстави. Елізабет закінчувала бізнес-адміністрування. Артем, хоч і вчився на девелоперській програмі, проте був «на ти» з кількома біржами, крім того, трохи орієнтувався в умовах роботи на пострадянському просторі і мав, ще з північноамериканського університету, товаришів з України, на яких для початку можна було б обіпертися. А Джессі — молодий геній Джессі, який запросто міг би закінчити університет удвічі швидше, ніж інші, якби не займався трейдерством, — а Джессі був просто молодим біржевим богом. Він був здатен вести свої (трейдерські) і чужі (брокерські) проекти, не вилазячи зі своєї комфортної кімнатки і не жертвуючи навчанням в університеті. Цей амбітний проект цілком вписувався в їхні уявлення про інформаційне суспільство і захопив усіх трьох друзів не на жарт. Власне, вони таки реалізували його, але пізніше і трохи не так, як собі уявляли. А тоді…

А тоді… Елізабет після третього семестру запросила Артема і Джессі до себе додому на різдвяну (а практично передріздвяну) вечерю.

Саме це стало поворотним пунктом у їхніх стосунках.

Напередодні Елізабет прийшла до їхнього помешкання, неначе жартома відкрила гардероб Артема і показала, що він має вдягти до неї в гості. Щодо Джессі їй довелося попрацювати трохи більше: на відміну від сноба Артема, який любив час від часу купувати і носити стильні речі, Джессі був типовим витвором північноамериканського суспільства, тож відчував абсолютну байдужість і навіть зневагу до свого зовнішнього вигляду. Тому Елізабет майже силоміць притягла його до Harrods[55] і перевдягла з ніг до голови, чим той страшенно обурювався: як можна так по-дурному витрачати гроші?

Потім вона поїхала додому, сказавши якось між іншим, що за ними заїдуть.

Коли Артем із Джессі стояли біля вікна своєї престижної квартири і дивилися на дорогу в очікуванні машини, вони спершу навіть не звернули уваги на лімузин, який завчасно запаркувався біля виходу з їхнього під’їзду, і, лише подивившись на годинник та зрозумівши, що машина від Елізабет ніколи б не запізнилася, вийшли надвір і непевним кроком наблизились до лімузиніа. Звідтіля вийшов водій у білих рукавичках і чемно спитав: «Mister Shulika? And Mister Lahl?», — а коли вони майже перелякано кивнули, послужливо відчинив перед ними дверцята.

Сидячи на задньому сидінні і попиваючи мінеральну воду, Артем із Джессі обмінялися поглядами, які означали приблизно таке: «Це не більше, як витівки Елізабет з її специфічним англійським гумором. Зараз цей лімузин завезе нас у лейбористську околицю Лондона, де на весь оцей цирк вибіжить подивитися вся місцева малеча».

Однак лімузин привіз їх у старий маєток зі старим парком і майже середньовічним замком.

Коли Артем переступив поріг і побачив старого, але підтягнутого лорда та його манірну дружину, він відчув себе маленькою комашкою. Елізабет стояла поряд з батьками у вечірньому платті, і це вже була не «ugly Betty», це була «Queen Elizabeth».[56]

Артем зібрав усі свої внутрішні сили і зіграв того Арчі, роль якого він відпрацьовував протягом останніх років — витонченого, розумного і перспективного красеня. Цього разу роль коштувала йому величезних зусиль. Однак воно було того варте.

Артем справив гарне враження на батьків Елізабет. Її батько, сер Гамільтон, навіть повів його в свої конюшні. По тому, як перезирнулися після цієї пропозиції Елізабет із матір’ю (кожна зробила майже непомітний порух бровою), він зрозумів, що сер Гамільтон у свою святая святих, як правило, гостей не запрошує. І якщо він, Арчі, став винятком… то це щось означає.

Арчі витримав екскурсію конюшнями лорда Гамільтона як іспит на вміння вести розмови про те, про що він не мав чіткого уявлення. Безперечно, лорд Гамільтон помітив його невігластво, проте сприйняв це досить поблажливо