Читати книгу - "(кіносценарій) Колечко та фенька, Аркадій Поважний"

Толик придивляється до нього.

ТОЛИК

Арсене?

Арсен повернувся і кивком голови привітався.

ТОЛИК

А ти яким вітром тут опинився?

АРСЕН

(сухо)

Вечірнім потягом приїхав.

ТОЛИК

А я ще з зими тут. Приїхав приєднатися до нашої сотні. Ось такі, значить, діла.

АРСЕН

(байдуже)

Молодець.

ТОЛИК

Чи не ссудиш сотеньку-другу на корисну справу?

АРСЕН

Ні.

ТОЛИК

А що так? Зажав захиснику твоєму?

АРСЕН

(роззирнувшись)

І від кого ти мене захищаєш?

ТОЛИК

(гнівно)

Від кого? Та варто нам залишити Майдан, як вороги тут-як-тут будуть. Ще тепленькими візьмуть. Тобі цього не зрозуміти, ти не воїн. А моя доля до кінці життя боронити таких як ти, хоч ви і не усвідомлюєте цього.

Арсен підвівся, збираючись йти.

АРСЕН

Бувай, захиснику.

ТОЛИК

Ну дай хоч на мерзавчик.

АРСЕН

Прощавай, воїне.

КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ.

ЕКСТ. БІЛЯ МЕТАЛЕВОЇ ОГОРОЖІ. ДЕНЬ.

У Толика перебинтована і підвішена права кисть, видно що Толик симулює перелом, бо жваво рухає "ушкодженою" рукою, розчепірює пальці.

ТОЛИК

(показує перебинтовану руку)

Розумієш, батю, це лише відстрочка на тиждень-другий, від сили на місяць, а потім таки загребуть.

Толик від хвилювання говорив гучно, що його чутно довкіл.

БАТЬКО ТОЛИКА

Не хвилюйся. Усе що треба робиться. Кум Василь має виходи на воєнкома. Гроші вже зібрали.

ТОЛИК

Та блін, скільки можна повторювати. Батю, воєнкоми то херня. Сьогодні заплатимо, а завтра його посадять. Мені б інвалідність яку оформити, я б до Польщі звалив би. І чого я не поїхав місяць тому до Чехії коли можливість була?

МАТІР ТОЛИКА

Не хвилюйся, Толюню. Усе що можливо зробимо, ми витягнемо тебе.

ДЯДЬКО ТОЛИКА

Є Толяне, ще варіант. Можна і в тюрмі перекантуватися. А що, хоча б не в окопах під смертю. Люди сидять і нічого. На зоні тебе легше гріти буде, шамкою, куревом.

Мати штовхнула брата ліктем і осудливо глянула.

Загуділа сирена протиповітряної тривоги. Усі призовники ліниво рушили до бомбосховища. Арсен теж пішов. На сходинах його ледь не збив Толик, який продирався до підвального входу.

ГОЛОС ІЗ НАТОВПУ

Угомонися придурку.

Хтось дав йому копняка. Але Толик ні на що не зважав, щосили рвався до рятівного входу.

Арсен спустившись, звернув увагу на плакат, де показана детальна інструкція як збирати і розбирати кулемет "дегтярьова", потім на стелажі побачив якусь стару брошуру виконану на друкарській машинці на пожовклих канцелярських аркушах. Це була інструкція як діяти при отруєнні газами. Арсен узяв брошуру. Знайшовши вільне місце, всівся і розгорнув чтиво.

Коли Арсен заглибився у читання, через його ноги спіткнувся стурбований Толик, якому від хвилювання не сиділося на місці, лихоманливо бродив по бункеру, чим викликав невдоволення у всіх, через кого перечепився.

ТОЛИК

О, Арсене. Тебе теж, значить підгребли. А я чув тебе немає у місті.

АРСЕН

Ніхто мене не підгрібав. Я самостійно приїхав і подав заявку.

ТОЛИК

Звідки ж ти приїхав? У Києві мабуть тусив?

АРСЕН

Із Парижа.

ТОЛИК

Звідки-звідки?

Арсен не відповідав, зосереджено читав. Толика, видно, ця інформація заінтригувала.

ТОЛИК

Ні, ну по чесноку, звідки? Адже ж десь в Україні ошивався.

Арсен знову не відповів, він не відривався від читання.

ТОЛИК

Ти серйозно? Із самого Парижа? Навіщо ж повернувся? Хіба не знав, що у нас діється?

АРСЕН

Саме тому і повернувся.

ТОЛИК

Ти зовсім дурний? Тут, бля, не знаєш як від призову злиняти, я тут пальці ламаю,

(показав перебинтовану руку)

А воно із Парижа їде.

Арсен знову проігнорував, показуючи цим, що не зацікавлений у подальшому діалозі.

Толик не вгамовувався.

ТОЛИК

Ех, мені б такий фарт. Який же ти дурень, Арсенчику. Мабуть бомжував у тому Парижі раз на війну приїхав.

АРСЕН

Зовсім ні. У мене в Бельгії є житло, у Парижі я просто працював за контрактом.

Ці слова вивели Толика з психологічної рівноваги.

ТОЛИК

Ну брешеш же, зізнайся, що брешеш. Не може нормальна людина так зробити.

Арсен не намагався щось довести Толику. Який сів на корти і журливо хитав головою.

ТОЛИК

Який же ти дурень. Що не міг мене якось витягнути? Я б там знаєш, я ба там би розгорнувся.

АРСЕН

Куди ж до тебе розумного. Я ж не воїн, як ти. Так, що досить жити в умовних сентенціях, переходь до сурових реалій - ламай пальці на іншій руці, а краще відчахни тоді точно на війну не потрапиш. Бувай, воїне.

Арсен підвівся, пішов до іншого підвального боксу.

ІНТ. РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ. ДЕНЬ.

У просторому кабінеті розмістилося п'ятеро дівчат-журналісток. Одна Валя, повненька дівчина років 30-ти, її стіл біля вікна, вона головна серед присутніх - відповідальна за випуск. Поруч стіл Соні, худорлява, висока дівчина 28 років, наступна Галя, звичайна дівчина по якій важко визначити скільки їй років чи то 20, чи 30. Біля дверей стіл Юлі, модно вдягнутій дівчині 22 років, навпроти неї протагоністка Майя, однолітка Юлі. Ця з виду пацанка, русяве волосся, зачіска каре, вдягнута у потерті джинси і жовтий светр. Майя відсторонилася від усіх тим, що працювала за ноутбуком в навушниках із яких ледь чути музику. На рекламному плакаті написана назва інтернет-видання, де трудяться дівчата - "Hedgehog Hairstyle".

СОНЯ

Однак не зручно підключатися до повноцінної роботи після ковідної відпустки. Я досі ще від віддаленого режиму не можу відійти.

ВАЛЯ

А я дещо скучила за вербальним спілкуванням. Щоби просто посидіти поспілкуватися.

ГАЛЯ