Читати книгу - "Ти чуєш, Марго?.."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Із самазнаєшякої.
— До нас приходять ділові партнери. Треба зробити проектик. Такий собі акуратненький, елегантненький маленький проектик. Ти зрозулеська, що я маю на увазі?
— Конешно.
— Не конешно, а єс оф кос, шефе.
— Єс оф кос, шефе.
— Проектик має бути о четвертій. Ясно?
— Єс, сер.
— І щоб о четвертій верхні ґудзички на піджачку і на блюзечці були розстебнуті.
— Ну досить, досить уже…
— На десерт новина: маєш колегу у свій кабінет.
— Мужчина?
— Мужчина.
— Ви попередили, що я мати-героїня і чоловіконенависниця?
— Можеш не переживати: чіплятися не буде: одружений, жона-модель, ноги від шиї, синочок-вундеркіндик, тобто повний джентельменський набір.
— Чекайте, а на яку це він посаду йде?
Шеф промовчав.
— Ні, ви цього не зробите!
— Зроблю, Марго, зроблю.
— Я пашу 10 років, а йому відразу заввіділом на тарілочці з золотою кайомочкою!
— Ти ж знаєш, це не від мене…
— Та чхати я хотіла від кого!
Марго влетіла до свого кабінету. У ніс ударив запах «давідова». За сусіднім столом сидів мужчина із екстравагантною зовнішністю, з волоссям, зібраним на потилиці хвостиком… (Ненавиджу!) Але довелося знайомитися. Він, виявляється, Андибер. Чогось більш ідіотського вигадати важко.
Марго сіла за комп’ютер і почала витворювати мистецький шедевр під назвою «Проектик».
* * *
Марго вийшла з роботи, почуваючись вичавленим лимоном. Поглянула вгору. Повний місяць. Усе ясно — звідкіля агресія і неспокій. Захотілося повногрудо, аж на всю вулицю завити на місяць: «Ау-у-у-у!» «Ау-у-у!». Поряд хтось запіпікав. Якась «антилопа гну випуску 1940 року». Відчинилися дверцята. «Невже ця нахабна пика думає, що я сяду до нього в машину?!» Думає. З огидою згадавши переповнене метро, вона сіла в машину зі словами: «Тільки ні слова!» Андибер кивнув і гонорово виконав свою обіцянку.
Вибираючись із машини з усіма своїми торбами і клунками, вона почула вслід: «До завтра, моя королево!». Марго на мить спинилася і відчула, як її мізки щось ошпарило. Однак вона не обернулася, а попливла до під’їзду.
Увечері всі удома запримітили, що їхня мамуся була підозріло тихенькою. Вона тихо зготувала вечерю. Тихо перемила посуд. Тихо запустила пральну машину, тихо вийняла з неї білизну, тихо розвісила на балконі, тихо прийняла ванну. Всі про всяк випадок теж поводилися тихо і чемно. Хто його зна’, що це означає.
Ніхто не бачив, як вона прискіпливо розглядала себе в дзеркалі.
Вона із здивуванням відзначила для себе, що ду-у-же давно не розглядала себе в дзеркалі. Не те, щоб зовсім не дивилася в дзеркало, а саме не розглядала. Брівки підрівняти, пушок над губкою повисмикувати, пошкробати скрабом шкіру, заштукатурити березневі веснянки, підмалювати губки — це все робилося регулярно й автоматично. А щоб розглядати себе… Ні. Ніколи.
Господи, що це означає?… Це що: іронія? сарказм? комплімент? Що таке «Моя королево»? Це щось означає? Щоб ти сказився!
Моє обличчя… Моє обличчя дивне. Воно мені незнайоме. Я не впізнаю це обличчя. Ану розгляну очі. Око. Цікаво, а якого воно кольору. Бачу якусь воду, річка це чи що? Вода прозора, вода ледь-ледь струменить, розчісує якісь річкові рослинки, водорості, бульбашки, комашки, рибки…. Хлюп-хлюп… бульбуль…. плюсь-плюсь…
— Ма! Туалетний папір кінчився!
— Візьми серветки на поличці!
А ніс? Дай-но гляну на тебе, мій хороший хлопчику! Ану-ну! Повернися боком! Ну, будь ласка. О! Ти диви, який ти! Хоч викарбовуй на монеті.
— Ма, шо ти робиш?
— Нічого.
— Зовсім нічого?
— Чи можу я побути дві хвилини наодинці?
— Можеш!
Так, а далі справи гірші. А може, не все так погано? Що це? Купальщиця Ренуара?
Живіт… Животик… Жінка без живота, що квітка без запаху… Лоно… Продірявлений глобус, помережаний річками й горами…
* * *
Господи, де вихід звідсіля? І що це за кімнатка Карлсона, що живе на даху? І не одна. Боже, який бедлам! Чайники з ідилічною картинкою селянського життя: хатка з мальвами, дворик із моріжком, курки, півники, індики, песик, корівка… Золотий пінцет… Чоловічі краватки на дверях. Цікаво, що за чоловік їх носить: на них африканська савана — жовті трави, зебри, леви; тропіки з ліанами і величезними метеликами; пустеля з верблюжими колючками… Мисливський ніж… роги оленя замість люстри чи це канделябри… якісь шовкові штори… картинка на столі в золоченій рамці, на ній щось написано… Що на ній написано?… Аз єсмь жизнь… Морський бінокль… Жіночі прокладки — рожеві й ароматні, як пелюстки троянди… А ось і троянда засушена, чорно-бордова троянда… Маслини, чорні маслини… Дай з’їм одну…Холодна маслинка в роті… Це так приємно… Боже, який безлад… Під ногами якісь ноти… Сто років не грала… Я щось шукаю… Я щось повинна знайти… Конче… Господи, як тут щось можна знайти… В цьому хаосі… Ось засушена бджола в павутинні… Ось намисто, коралі, справжні коралі з дукатом…. Розсипалося… Як прикро… А ось моя діамантова сережка, що я її загубила, коли була вагітною Андрійком… Добре, що знайшлася, але зараз не вона мені потрібна… А що ж? Що я шукаю? Боже, хіба можна тут щось знайти? Якісь шматки матерії, шовки турецькії, китайка, оксамит… Ой! Усе попливло, закружляло… Шовки-оксамити обплутали руки, ноги… Оливками напханий рот… Цокання копит, іржання… Різкий запах кінського поту… Свист нагайки… Ой полем, полем килиїмським, битим шляхом ординським… Рубець через плече… Від шаблі? Обличчя не видно… Не можу розгледіти — дим очі застилає. По жилах потекла лава… Знайоме відчуття…
— Мамо рідна! — Вона підхопилася з ліжка. — Що я скажу чоловікові! Тьфу! Та це тільки сон! Куди ніч, туди й сон!
Однак заснути їй не вдалося. Сон як рукою зняло. З нею щось сталося. Вона немов уперше з’явилася на світ.
Хотілося чогось яскравого, екзотичного, незвичайного. Насолодилася ванною із сіллю. Вдягла свій китайський халат з драконом. Намастила нігті кривавочервоним лаком. Зварила кави з кардамоном і випила впереміж із маленькими ковточками крижаної води. Замісила тісто і накрутила різних химерних пундиків (хробаки сьогодні не зголодніють). Готуючи рис з овочами, напхала туди доста спецій
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти чуєш, Марго?..», після закриття браузера.