Читати книгу - "Тяжкі дні, Aira Molen "

Темна ніч опустилась над світом без краю,
Печаль і смуток, мов тіні, вплелись в небокрай.
Чорна злива розсипала крижаний розпач,
Затулила очі й душу, зник світлий маяк.

Дощ стікає по вікнах, мов сльози забуті,
Серце б'ється тихіше під тягарем думок.
Де ж ти, любов моя, в темряві заплутаній?
Самотність кличе в безмежний морок.

Що мені робити в цій ночі без світла?
Де шукати шлях крізь холод і біль?
Лиш спогади ніжні, як шепіт, розкинуть,
Порожнечу душі серед тіней і хвиль.

Може, десь далеко, за межами смутку,
Ти тихо всміхаєшся крізь дощ і туман.
І я йду на поклик, крізь темряву й сутінь,
Несучи надію, як вогонь серед ран.