Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

Порівнюючи з іншими «Монстрами і демонами»[4], поведінка реакційних академічних умів на попередніх етапах «Зібрань» відрізнялася від інших: вони були зарозумілі й уперті, незважаючи на той факт, що на цій стадії їх дуже багато гинуло. Так, тільки в Пекіні протягом 40 днів більше ніж 1700 жертв таких «Зібрань» були забиті на смерть. У зв'язку із цим Лао Ше, У Хань, Цзянь Боцзань, Фу Лей, Чжао Цзючжан, Ї Цюнь, Вень Цзє, Хай Мо й інші колись шановані інтелектуали обрали самогубство[5].

Ті, хто зміг пережити перші стадії судів, ставали безмовними, тільки-но їх проведення відновлювалося. Цей спосіб самозахисту давав змогу остаточно не зламатися. Під час слухань вони перебували в забутті, у напівсні, виходячи із заціпеніння тільки від крику в обличчя, починаючи знову механічно бурмотіти свідчення про зізнання, повторювані вже тисячі разів.

Деяким вдалося перейти на третій етап: постійні, нескінченні «Зібрання», яскраві критиковані політичні образи, які змогли подібно до ртуті просякнути їхній розум, що ґрунтувався на знаннях і раціональному мисленні, поки не впав під натиском. Обвинувачені починали вірити у свою провину, бачити й визнавати заподіяння шкоди великій справі Революції. Вони заходилися плачем: викриття й свідчення, що лунали, були набагато детальніші, набагато щиріші, ніж в інших «Монстрів і демонів», які не належали до середовища інтелектуалів.

Але для хунвейбінів ведення процесів на двох останніх стадіях було справою буденною й нецікавою. Тільки ті «Монстри і демони», хто мав силу духу залишитися на початковому етапі, становили справжній інтерес для їхньої, уже давно надмірно збудженої нервової системи, що прагнула нових ефективних подразників, на рівні червоного плаща матадора.

Але настільки цінні екземпляри траплялися дедалі рідше — в Університеті, мабуть, зостався всього один. І його появу приберігали, як делікатес, на кульмінацію «Зібрань».

Є Чжетай успішно пережив Культурну революцію, але досі лишився на першому етапі розвінчування: він відмовлявся визнавати себе винним, вдаватися до самогубства або впадати в покаянне заціпеніння. Коли цей професор фізики піднявся на трибуну перед натовпом, на його обличчі виразно читалося: нехай мій хрест буде іще важчим!

Хунвейбіни справді змушували його нести тягар, але це був не хрест. Інші обвинувачені носили високі кумедні ковпаки, зроблені з бамбукових паль, але його був зварений із товстих сталевих стрижнів. І пайцза[6], що була вдягнута на шию, теж не була, як в інших, дерев'яною: її виготовили із залізних дверцят лабораторної печі, на якій його ім'я, написане чорними ієрогліфами, було перекреслене по діагоналі червоним хрестом.

Ескорт для супроводу Є на сцену був удвічі більший від звичайного: двоє юнаків і чотири дівчини. Юнаки піднімалися на сцену впевненою твердою ходою — уособлення зрілої більшовицької молоді. Обидва були студентами четвертого року навчання і спеціалізувалися з теоретичної фізики, а Є Чжетай був у них професором. Чотири дівчини, одягнені у військову форму, підперезану патронташами, були набагато молодші — учениці другого року навчання в середній школі при університеті. Схожі на чотири зелені вогники, що живилися юнацьким максималізмом, дівчата утворювали кільце навколо Є Чжетая.

Його поява пожвавила натовп — стихле було скандування гасел вибухнуло з новою силою, заповнюючи собою весь простір, як припливна хвиля, що набігла на берег.

Терпляче зачекавши, допоки вигуки не вщухнуть, один із супровідників повернувся до обвинуваченого:

— Є Чжетай, ти є фахівцем у всіх сферах механіки. Ти повинен розуміти, наскільки потужна у своїй єдності та сила, якій ти намагаєшся протистояти. Продовжувати опиратися їй — означає неминуче наближати свою смерть! Сьогодні ми продовжимо розглядати порядок денний попереднього засідання. Більше немає потреби маніпулювати словами. Відповідай на поставлене запитання без своїх звичних хитрощів: між 1962 і 1965 роками ти самовільно додав вивчення теорії відносності до курсу фізики?

— Теорія відносності як загальновизнана теорія входить до базового курсу фізики, — відказав Є. — Як можна не викладати її в рамках базового курсу?

— Ти брешеш! — крикнула дівчина із супроводу. — Ейнштейн — реакційний вчений. Він служитиме будь-якому господареві, який поманить грошима. Він навіть продався американським імперіалістам і допоміг їм створити атомну бомбу! Щоб започаткувати революційну науку, нам треба відкинути чорний прапор капіталізму — теорію відносності!

Є залишив запитання без відповіді. Біль, який завдавало носіння важкого сталевого ковпака та пайцзи, забирав усі сили. І витрачати зайву енергію, відповідаючи на запитання, не варті відповіді, було нерозсудливо. Позаду один із його учнів невдоволено насупив брови. Дівчина, що говорила, була найбільш ерудованою з усієї четвірки і явно готувалася до процесу — він бачив, як за лаштунками перед виходом на сцену вона читала порядок денний засідання. Але маючи справу з таким супротивником, як Є Чжетай, кількома гаслами не обійтися. Вони підготували новий засіб викриття для свого вчителя, і зараз був вдалий момент його використати. Один із хунвейбінів зробив знак комусь, хто стояв за сценою.

Дружина Є, професор фізики Шао Лінь, піднялася з першого ряду і вийшла на сцену. Вона була в погано скроєному та підігнаному вбранні трав'яного кольору, явно покликаному імітувати уніформу хунвейбінів військового зразка. Але люди, які знали жінку раніше, пам'ятали, що вона любила читати лекції в елегантному ціпао[7], і розуміли, що її поява так само, як і зовнішній вигляд, були вимушеними.

— Є Чжетай! — вигукнула вона, вказуючи пальцем на чоловіка. Було очевидно, що вона не звикла до таких театралізованих вистав, тому й намагалася максимально посилити свій голос, але тільки посилювала його тремтіння. — Ти не сподівався, що я піднімуся викривати й критикувати тебе?! Так, у минулому я була тобою обдурена — ти затуманив мій розум, використовуючи свій реакційний погляд на науку й світобудову! Але тепер морок розсіявся, і за допомогою революційної молоді, я хочу стати на бік революції, на бік народу! — Вона повернулася до глядачів: Товариші, революційна молодь і викладачі, ми повинні визнати реакційну сутність теорії відносності Ейнштейна, яка викристалізована ним у загальній теорії відносності: запропонована статична модель Всесвіту заперечує динамічну природу матерії! Це антидіалектичний підхід! Всесвіт розглядається, як те, що має кінець, що є крайнім ступенем реакційного ідеалізму...

Слухаючи нескінченну промову дружини, Є Чжетай видавив із себе криву посмішку. Ах, Лінь, я тебе обдурив? Насправді, ти завжди була загадкою в моєму серці. Одного разу я вихваляв твої надзвичайні таланти перед твоїм батьком, — йому пощастило, що помер рано й уникнув цієї