Читати книгу - "Місія: Приховати кохання , anetaboychuk"

Ранок почався з раннього сонячного сяйва, що проникало через щілини в вікна. Ніка розтягнулася і вилізла з-під ковдри. Одягла атомний халат поверх своєї піжами й крокувала до відкритого вікна, що розкривалася перед нею. Подивившись на зелені дерева, що хиталися на вітрі, і на ясне небо, вона вдихнула свіжого повітря, та рушила до ванної кімнати.

Зробивши всі водні процедури, глянула в дзеркало, побачивши виразне обличчя з зеленими очима, які нагадують свіжий ліс під вранішнім сонцем. Волосся, довге та темно золоте, що падає в м'яких локонах на плечі, визираючи з-під зеленого рушника. Вона відчувала легкий присмак від зубної пасті, та грюкання в двері ванної. 

Господи чому саме під час моїх доглядовтх процедур всім потрібна ванна.-Занила подумки.-Та йду я, бляха.-відчинивши двері, побачила патлатого, з синцями під очима Максима

- Ніка, ти тут? Мені потрібна ванна, твої дівчачі штучки зачекають. Почуваюся дуже хріново.-занив хлопець, раптом згадавши спитав.- Як я вдома опинився? Я мав в Настюхи лишитись.

-Я попросила Ростислава, тебе привезти. -промовила та склавши руки на грудях, намагалась прикрити дверний проріз.- І ні мої як ти кажеш "Дівчачі штучки"-перекревила- Не почекають.

Максим, намагається відсунути мене від дверей, але я надто зла на нього щоб поступитись. - Ну, мені потрібно..

-Тобі потрібно взятись за розум, і приготувати мені кави. Дякую.- скориставшись хвилинкою ступору, я захлопнула двері прямо перед його носом. Я маю його повчати та про щось просити, на правах старшої сестри, тому совість мене не гризе. Я завжди йому допомагала та прикривала його, але все часом закінчується. Так можливо зараз ми з ним не такі близькі, але думаю з часом він зрозуміє, що я намагаюсь його врятувати, та забезпечити майбутнє. 

-Та яка кава ти що гониш..-знову занив Макс, але кілька разів гатанувши по дверях та не почувши нічого крім, води з крану, він повиляв сходами до кухні.

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо чекаєте продовження

❤️