Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

- У кишеню.

- А де ж у мене кишеня в купальнику візьметься?

Макс глянув на неї і зрозумів, що бабуся має рацію. За легендою - вони відпочивальники на пляжі, туристи, яким належало бути в купальних костюмах. Але ні купальник, ні парео не передбачали наявності кишень.

- Бабусю, ну й видок у тебе з цією сумочкою!.. - зауважив онук.

- А що не так?! - обурилася вона.

- Ти маєш такий вигляд, ніби вибігаючи з дому схопила сумку, а сукню вдягнути забула.

І справді, бабуся стояла в пляжному одязі з класичною сумочкою в руках, що більше пасувала до ділового костюма або вечірнього вбрання.

Вона подивилася на себе у віддзеркалення автомобільного скла і знизала плечима:

- Я ж хотіла як краще!

- Бабусю, основне завдання спецагента - залишатися непоміченим для оточуючих, - повчально промовив онук. - А твій «модний лук» за кілометр привертає увагу!

Бабуся задумалася, примруживши око. Потім відкрила багажник і дістала звідти пляжну сумку:

- Гадаю, так натуральніше буде, - сказала вона і переклала вміст сумочки в неї, не забувши прихопити рушники.

- Еврика! Ми врятовані! - вигукнув Актор.

Він узяв у руки свою маску з ластами і вирушив слідом за бабусею. На них чекало перше завдання: відшукати об'єкт стеження. Перед поїздкою Макс ретельно вивчив його фотографію, надіслану агентством, і запам'ятав усі деталі зовнішності. Адже не дарма він так довго тренувався вдома, запам'ятовуючи обличчя перехожих.

Хлопчик прогулювався пляжем між відпочивальниками, намагаючись впізнати потрібне обличчя. Бабуся тим часом влаштувалася під парасолькою і розкладала рушники на лежаки. Нарешті, біля пляжного бару Макс помітив великого чоловіка знайомої зовнішності, на шиї якого красувався товстий золотий ланцюг з важким хрестом, на руці широкий золотий браслет. Бізнесмен розвалився на лежаку і потягував пиво, чухаючи від задоволення свій випираючий волохатий живіт. "Він що, весь золотий запас країни вивіз на собі?!" - усміхнувся Актор подібному несмаку. Але тепер з'ясувалося, що вільних лежаків біля бізнесмена не залишилося, тому стежити за ним належало здалеку зі своїх місць. Макса ця перспектива зовсім не налякала. Він повернувся до бабусі і вказав на об'єкт стеження:

- Ба, стеж за ним уважно і не випускай з поля зору! Про все розповіси мені. А я піду запірну в море, - діловито розпорядився він.

- Ти ба, який розумний! А як же я буду одним оком за ним стежити, а іншим за тобою, щоб не потонув? Я ж тут окосію! - резонно обурилася бабуся.

- Та годі тобі! - махнув рукою онук, - я плаваю як риба у воді, нічого мене пасти.

- Тоді давай не довго, а то я так хвилююся, що не впораюсь...

Макс одягнув маску й ласти та поплив до каміння розглядати морських мешканців. Хлопчик так захопився цим заняттям, що втратив лік часу і зовсім забув про спецзавдання. Вірніше буде сказати, що він не забув, цього просто не могло статися, але розслабився, повністю довіривши стеження своїй бабусі. Онук точно знав, що вона впорається з таким легким завданням і напевно не випустить об'єкт із поля зору.

Несподіваний гул мотора розполохав зграйку різнокольорових синьо-зелених рибок, які довгий час із цікавістю розглядали Макса. Він виринув на поверхню, підняв на лоба маску і невдоволено подивився на всі боки. Виявилося, що білий моторний катер кинув якір поблизу каміння. "Ох вже ці любителі-рибалки!  Всю живність мені розлякали!" - сердито подумав він і озирнувся на берег, шукаю очима бабусю. Вона підбігла до води і замахала обома руками, побачивши голову онука.

- Теж мені, конспіраторка!, - пробормотiв Актор і помахав рукою у відповідь. - Та вона ж тільки привертає до себе увагу!

Він знову надів маску, готуючись пірнути. У цей час Макс помітив, як з катера у воду опустився чоловік у гідрокостюмі з аквалангом і акваскутером у руках. Ця обставина зацікавила хлопчика, не часто йому доводилося бачити професійних дайверів. Це узбережжя рясніло підводними печерами і багато любителів дайвінгу відвідували ці місця. Актор негайно пірнув і поплив у напрямку катера. Через деякий час він побачив під водою в сонячних променях, що пробивалися крізь водяну товщу, дайвера, який швидко рухався за допомогою акваскутера у напрямку каміння. Хлопчик поплив ближче до нього, вправно працюючи ластами. Раптом він помітив іншого плавця, який теж наближався до каменів. Нарешті, дайвер зупинився і виринув на поверхню. Плавець наблизився до нього. Макс спостерігав під водою їхню несподівану зустріч. Яке ж було здивування хлопчика, коли чоловік в гідрокостюмі передав у руки плавця якусь річ і одразу ж розвернувся і поплив геть. Макс виринув із води, щоб подивитися в обличчя людині, яка отримала передачу. На превелику несподіванку нею виявився той самий бізнесмен, за яким стежила бабуся! От же облажався він, Актор, що випустив із поля зору об'єкт стеження і не встиг зняти на камеру момент передачі секретної інформації. А вже в тому, що це був саме ретельно приховуваний секрет, хлопчик навіть не сумнівався, інакше навіщо ж іще було влаштовувати весь цей підводний цирк із передачею?

Актор швидко поплив до берега, обганяючи бізнесмена. Ласти і маска давали Максу таку перевагу, адже плавець виявився просто в плавках, без будь-якого підводного спорядження.

На березі його зустріла схвильована бабуся:

- Де ж ти пропав, Максе? Тут таке! Тут таке!!! - голосила вона, вхопившись за голову.

- Що трапилося? - поцікавився він уже здогадуючись, про що збиралася розповісти Ба.

- Об'єкт стрибнув у воду і поплив до каміння, а я не можу кинути сумочку з грошима і документами на лежаку, тому не пішла за ним...

- Ба, Ба... Заспокойся, будь ласка, - зупинив її онук, - усе гаразд, я зустрів його в морі.

- Правда? - здивувалася вона. - А звідки ти дізнався, куди він пливе?

Макс не став поширюватися про те, що наткнувся на об'єкт у воді абсолютно несподівано, тому просто сказав: