Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"

У функціонуючих демократіях - до яких я відношу більшість західних країн - люди захищені від зловживань з боку своїх правителів. Люди обирають політиків і можуть відправити їх у відставку. Існують гарантії, які запобігають накопиченню надмірної влади потенційно невідповідними особами і не дозволяють їм використовувати цю владу в особистих цілях.

Але це, очевидно, не так в авторитарних державах, таких як путінська Росія. Вона вдає з себе демократію, але насправді є особистою диктатурою. І це робить життєво важливим для росіян і світу дізнатися якомога більше про характер людей, які керують Кремлем. Моя власна історія змусила мене звернути на це більш ніж побіжну увагу, і те, що я дізнався, не є обнадійливим. Масштаби інституційної злочинності в Кремлі Володимира Путіна приголомшують. Олігархів тисяча дев’ятсот дев’яностих, і мене в тому числі, звинувачували в накопиченні багатства, але вони робили це за рахунок нечесного ведення бізнесу. Зараз олігархи перебувають всередині Кремля, і їхні статки отримані завдяки зухвалому зловживанню владою.

Дійшло до того, що Путін і його оточення готові битися в будь-якій битві, вчинити будь-який злочин, знищити будь-якого опонента, аби зберегти своє багатство і утримати народ у своїх згубних лещатах. Їхній бункерний менталітет і страх перед тим, що може статися потім, змушують їх чіплятися за владу. Методи, які вони використовують для цього, все більше наражають на небезпеку російський народ і весь світ.

Ситуація має змінитися - заради Росії і заради всього людства. Справжні зміни в Росії можливі лише завдяки волі російського народу; але Захід може відіграти свою належну і конструктивну роль у сприянні переходу Росії від путінської мафіозної держави до більш відкритої, демократичної країни, яка є частиною спільноти націй. Це моя спроба проаналізувати зусилля Заходу, спрямовані на стримування репресій Кремля всередині країни та агресії за кордоном; пояснити реальність влади в путінській Росії і те, як Захід часто неправильно її розуміє; показати, як хибні уявлення провідних діячів - політиків, журналістів і коментаторів - сформували західну громадську думку і призвели до хибної політики у відносинах між Сходом і Заходом. Це історія про те, як росіяни здавна захоплювалися Заходом і як вони сприймали західні цінності та західне процвітання як ідеал, до якого можна прагнути, - джерело натхнення, яке останнім часом стало затьмареним. Це історія, яка зазирає в майбутнє, щоб запитати, чи може Росія змінитися і якщо так, то яким чином. Чи можуть реформи покласти край статусу Росії як держави-парії, що діє поза демократичними нормами міжнародного співтовариства? Якою є кінцева мета майбутнього Росії? Яка модель влади найкраще відповідатиме інтересам російського народу і світу в цілому? Чи може Росія стати частиною глобального рішення, а не частиною проблеми - і чи може Захід допомогти здійснити цю трансформацію? На ці питання необхідно відповісти серйозно і невідкладно. Росія - одна з найважливіших і найпотужніших країн світу. Світ не повинен ігнорувати її.

- **~

Ви можете подумати, що бути замкненим як політичний в’язень у в’язницях і трудових таборах Володимира Путіна - це нещастя, але я можу не погодитися. Я прочитав достатньо Шекспіра, щоб зрозуміти долю його трагічних героїв, які досягають земного успіху, піднімаються до вершин влади і багатства, але потім їх спіткає невдача, яка позбавляє їх усіх здобутків. Але коли вони занурюються в руїну і відчай, Шекспір іноді наділяє їх тим, чого вони ніколи не мали: здатністю ясно бачити речі в собі і в світі.

До мого арешту в жовтні 2003 року я був близький до найвищих щаблів влади в Росії. На початку тисяча дев’ятсот дев’яностих я був радником першого російського прем’єр-міністра, потім заступником міністра, а потім повернувся до бізнесу, який заснував наприкінці тисяча дев’ятсот вісімдесятих, і став одним із провідних промисловців країни. Я був надзвичайно багатим, мною захоплювалися, мені заздрили і мене ненавиділи водночас.

Моє знайомство з найвищими щаблями влади в Росії - і мій подальший досвід каральних репресій, які ця влада регулярно застосовує, - а також роки життя в західному суспільстві, яким так багато росіян захоплюються і якого так бояться, дали мені розуміння. Побачене і пережите в обох суспільствах переконало мене в тому, що Схід і Захід не розуміють один одного настільки погано і повністю, що разом вони ведуть світ до серйозної небезпеки.

Я був досить близьким до Володимира Путіна, щоб дізнатися, як він мислить, щоб інтуїтивно відчути психологію цієї людини, щоб зрозуміти, які цілі він ставить перед Росією і перед собою. Мало хто мав можливість читати думки Путіна; ще менше людей мали можливість сказати йому в обличчя все, що вони думають про корупцію, яка існує на самому верху. Саме це я і зробив у лютому 2003 року, під час гнівного телевізійного обміну думками між нами, який підняв кришку на темну сторону його режиму і запустив ланцюг драматичних подій для нас обох.

Говорити правду владі - і робити це публічно - призвело до мого арешту та ув’язнення. Мій досвід роботи з примхливою, персоналізованою моделлю влади, яку використовує Путін, навчив мене, що існує суттєва різниця між російською державою і людьми, які зараз керують Кремлем. Путін - це не Росія, а Росія - не Путін. Роки ув’язнення поглибили моє розуміння важливості Росії, її краси та її майбутнього. Вони допомогли мені зрозуміти, що Росію можна врятувати від нескінченної низки диктатур, що вона може стати нормальною країною, посівши своє законне місце в співтоваристві націй, а не державою-парією, постійно втягнутою в конфронтацію і ворожнечу.

Коли, нарешті, я вийшов з в’язниці в грудні 2013 року, влада вигнала мене з Росії, пообіцявши довічне ув’язнення, якщо я колись повернуся. Відтоді, живучи в Лондоні, я отримав розуміння того, як Росію бачать на Заході. Це допомогло мені усвідомити, що Захід може допомогти Росії вирішити її проблеми - не лише заради неї самої, але й заради Заходу та всього світу.