Читати книгу - "Мiжпланетний смерч, Василь Павлович Бережний"

Океан усе вище здiймав свої велетенськi груди, дмухав гарячим вiтром. Зелена хвиля вже люто билася об скелю, на якiй облюбував мiсце Учений. З завмиранням серця Дослiдник спостерiгав, як вода наступає на суходiл. Он ще виднiється над розбуханою поверхнею низка гiр, але вони тонуть, тонуть! О, вже опинилися пiд водою.

Раптом вiн побачив удалинi височенний вал - океан кинув на бiй з материком страшну ударну силу. Вал мчить, пiдгортаючи пiд себе велетенськi хвилi, i що для нього цей "Птах" i навiть оця скеля?

Швидше, швидше в кабiну!

Стартувати!

Вхопився за лапу лiтального апарата i... закляк. його паралiзував жах. Виряченим оком дивився на страхiтливий вал i не мiг поворухнути нi рукою, нi ногою - наче прикипiв до блискучої лапи.

Кiнець, загибель...

Парадоксально, але ця думка вмить зняла напругу, скованiсть.

Дослiдник подерся до люка, впав у кабiну, пiдвiвся i, коли темна стiна вже готова була поглинути його разом зi скелею, встиг торкнутися стартової кнопки. "Птах" шугнув у небо крiзь хмару бризок - застугонiло так, нiби вiн прокотився по камiнню.

Зiбравшись на силi, Вчений подивився в iлюмiнатор - вiд скелi не було й слiду. Навздогiн за цим валом котиться другий, ще бiльший, а далi - третiй, четвертий... Чи опадає смерч? Так, це з нього скочуються руйнiвнi вали - то захоплена планета завдає ударiв сусiдцi, спустошуючи її суходоли...

Дослiдник вiдiтхнув, до нього знову повернулись витримка i мужнiсть зореплавця. Перевiрив фiксувальнi камери: все добре, чутливi кришталики вбирають пейзаж, в нього буде унiкальний фiльм!

Спрямував "Птаха" вслiд за першим, "своїм" валом i протягом кiлькох годин був свiдком жахливої руйнацiї. На другому боцi планети цей вал зiткнувся з таким самим валом, що котився навстрiч. На щастя, це сталось посеред моря, далеко вiд населеного суходолу. I Дослiдник цього разу був обачнiший - тримався на безпечнiй вiдстанi вiд мiсця катастрофи. Але що то було за видовище! Який сплеск енергiї!

Хотiв розповiсти колегам на орбiтi, але передумав. Стерничий накаже вертатись: правила безпеки суворi. А вiн же мусить довести задумане до кiнця. Фiльм про унiкальне явище природи - це ж буде його трофей з космiчної мандрiвки!

Зафiксувавши зiткнення валiв, Дослiдник помчав по лiнiї екватора i невдовзi побачив обсновану хмарами конiчну пiрамiду, яку планета здiйняла навстрiч сусiднiй, що нависала на пiвнеба. Здавалося, зiткнення неминуче. А може, воно так i станеться?

Дослiдник вiдчув холодок небезпеки i жар вiдваги. Нехай сходяться планети - на "Птаховi" йому нiчого не страшно! Пiзнавати нове - це ж потреба мислячого мозку...

I оця жадоба нового, жадоба емоцiй, що проймала все його єство, кидала Вченого в небезпечнi ситуацiї, тримала в центрi подiй, аж доки планетка, спорожнивши всi свої моря, не почала вiддалятися.

III

Стерничий сидiв бiля екрана, спокiйно споглядаючи голубий диск планети i срiбний овал її супутника. Кутовi їхнi розмiри меншали з кожною секундою корабель вiддалявся, переходячи на параболiчну орбiту. Тепер можна i вiдпочити. Космiчний шлях перед ними неблизький... Чомусь згадалися слова пiснi:

Ой далеко-далеко рiдна планета

У маревi зiр потонула,

Розкажи нам, хвостата комето,

Чи дома про нас не забули...

Так, вiдстань неймовiрно велика - радiохвилi не долинають. Але дослiдження цiєї галузки Галактики йде успiшно, i все було б гаразд, коли б вони не втратили одного члена експедицiї.

Обличчя Стерничого спохмурнiло. Який був Учений...

Заблимав сигнал виклику. Стерничий чомусь здригнувся, нiби передчуваючи щось важливе. I справдi, йому доповiли:

- Обiзвався Дослiдник, його "Птах" вичерпав свої енергетичнi ресурси.

- Де перебуває?!

- На поверхнi планети.

Стерничий не вагався анi секунди. По каналах внутрiшнього зв'язку полетiв його наказ:

- Усiм приготуватися до гальмування. Корабель вивести на кругову планетну орбiту. Допомоговiй бригадi приготуватися...

Око Стерничого засяяло радiстю.

IV

До електронної пам'ятi космiчного корабля було введено коротеньку iнформацiю: "Затримка супроти графiка рейсу була викликана проведенням рятувальної операцiї. З поверхнi третьої вiд центрального свiтила планети на борт доставлено Ученого першого ряду. На своє виправдання вiн сказав, що захоплення планетою iншої планети - явище рiдкiсне, i вiн вважав своїм обов'язком зафiксувати його. Лiтальний апарат лишився на скелi бiля найвищої гори планети..."

...Може, й тепер "Птах", засипаний гiмалайськими снiгами, чекає повернення своїх господарiв. I не виключена можливiсть, що альпiнiсти, штурмуючи Джомолунгму, натраплять на нього.