read-books.club » Фантастика » Лабiринт, Василь Павлович Бережний 📚 - Українською

Читати книгу - "Лабiринт, Василь Павлович Бережний"

140
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Лабiринт" автора Василь Павлович Бережний. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

- Там зберiгається сперма в рiдкому азотi при температурi мiнус 196° за Цельсiєм. Бiологiчний експеримент - пошуки, надiї...

- Так. Джеймс Кук-Соммерс... Ти чуєш, Няумуко? Ми з тобою експеримент... А магнiтофон крутиться... Експеримент... Понюхай, Няумуко, цi апарати. Гарненько, гарненько.

Робот спритно вхопив магнiтофон i, не виймаючи з футляра, пiднiс до свого куцого "носа". Потримав так, нiби дослухаючись, обережно поставив на стiл. Те ж саме проробив iз двома фотоапаратами.

Патрик полегшено зiтхнув: апаратури цей монстр не пошкодив. Про те, що всi записи були стертi, навiть не здогадувався.

- Ну, що, Няумуко?

- Нiяких особливих запахiв нема.

- Ну, якщо так, то нехай цей упертюх забирає своє начиння i... вимiтається звiдси геть.

Кореспондент, сопучи, похапцем повiсив апаратуру собi па похилi плечi i, озираючись на робота, почиргикав до окованих залiзом дверей.

Кук-Соммерс уже не звертав на нього уваги, сидiв непорушно, пiдперши голову руками, навiть очi заплющив, не бачив, як той i вийшов. На душi було тоскно, марудно. Ну й сюрприз... А яке враження це справить на Едну, якщо вона дiзнається? Експериментальний... Так ось чому вони налетiли, як шулiки па здобич! Давай їм вiдкриття, i то велике, незвичайне, Нобелiвське. Хоча, як той сказав, i вiдсутнiсть досягнень теж працює па експеримент.... Не раз допитувався у мами, де батько. "Вiн давно номер..." Це була правда: Соммерс помер ще до її народження, але в цiй правдi вмiстилася i брехня. Виходить, самою правдою не проживеш. Зажди, зажди, Една, можливо, теж експериментальна? Подвiйне ж прiзвище: Дулiтл-Рок. Уже давненько знайомi, а про батька не обмовилась жодним словом. Хе... А було б здорово! I стукнуло ж комусь у голову закласти той безглуздий банк... А втiм, нехай йому чорт, вiн же все-таки не гомункулюс, вiн же народжений матiр'ю! Ось i Няумуко знає, що вiн робот, ну, то й що?

Пiдвiв голову, кинув байдужий погляд на свої записки, де йшлося про силу слабкої взаємодiї в ядрах атомiв, i тонкi губи його скривилися: все той самий триплет iз трьох частинок, добре знайомi привиди! Та ну його...

- Няумуко, виклич мiс Едну.

Поки електронний секретар пробивався до будiвельної фiрми, Джеймс механiчно гортав списанi аркушi. Звичайно, було б добре - та ще й як добре! - виявити той клятий триплет, але, видно, не йому судилося запалити Темзу... Тепер, дiзнавшись про свою таємницю, вiн вiзьметься за ледi Кук треба змусити її стати трохи щедрiшою до свого лебедя, а що?

- Вiд сьогоднi - я завеликий для своїх черевикiв! - гукнув Джеймс, беручи трубку, подану роботом.

- Ого, ти вже став великим, любий? - почувся голос Едни. - Докопався до найглибшої таємницi?

- Не дошкуляй хоч ти. Зустрiнемось - розповiм.

- Влаштовуєш сьогоднi вечiр?

- Нiяких вечорiв! Менi так зiпсували настрiй, що хiба ти....

- Не гнiвайся, але сьогоднi я можу затриматись на нашому об'єктi.

- Де це?

- Поблизу Сiтi, ну, Барбiкен-центр, я тобi якось говорила.

- А-а... рештки римської споруди. То що, може, вашi екскаватори викопали якусь каменюку?

- Там щодня натрапляють на уламки минулого, але зараз щось сталося, у пiвнiчних тунелях застряли комбайни, мушу туди заскочити.

- От i чудово! - повеселiв Кук-Соммерс. - Бери мене з собою. А звiдти поїдемо на Пiкадiллi - якраз вечiрнi вогнi...

- А в твого Няумуко є лазер?

- Цiвочка невеликої потужностi. Так, для самооборони.

- Вiзьми й його, будь ласка. Може, вiн мене виручить. Джеймс не розпитував, що й до чого, кинув коротке:

- Гаразд, ми вже вирушаємо.

II.

Една аж нiяк не видiлялась красою, проте Кук-Соммерс видiлив її серед iнших. Мiцна, спортивного складу, хлопчакувата блондинка сподобалась йому тим, як тримає бокал з вином, елегантно вiдхиляючи мiзинчика. Той пальчик, нiжний, як пелюсточка троянди, чарував юнака.

Вiдчиняючи дверцi машини, вiн з удаваною веселiстю гукнув:

- Привiт, Мiзинчик!

- Привiт, ювiляре, - вiдповiла Една, всiдаючись бiля нього. - Хто ж це тобi зiпсував настрiй у такий день?

- Знайшлися такi... - похмуро кинув Джеймс, вмикаючи швидкiсть. - До речi, в тебе також подвiйне прiзвище, чому?

- Примха матерi. їй подобається оте дiвоче Дулiтл. А в тебе чому?

- Теж мамина примха - вона облюбувала Соммерса. А твiй... У тебе є батько?

- А як же без батька? Є, звичайно, сiрий банкiвський клерк.

Кук-Соммерс зiтхнув з полегшенням: отже, вона не експериментальна. 1 тут же подумав: а може, було б краще, якби й вона?..

- Ти змiнився на лицi, любий. Щось сталося?

- Кожної митi щось стається, - похмуро вiдказав Джеймс. - Ось ми проминули Пожежний монумент - хiба не подiя? В цей час i Земля пiд нашими колесами описала певну дугу, i сонце, i зорi. Конфiгурацiя свiту мiняється безперервно...

- А як поживають... твої елементарнi частинки?

- Химери... Граються в пiжмурки. А навiщо тобi Няумуко?

- Розумiєш, прохiдницькi комбайни позастрявали у якiйсь надтвердiй породi. - Една оглянулась на робота, що сидiв позаду.- Ти його вимкнув?

- Так.

- Може, Няумуко своїм лазером вiдколупне хоч шматочок - для аналiзу.

- Це для нього насiннячко.

Една зрадiла, видно, їй багато залежало на тому аналiзi, бо вона ж вiдала й попереднiми, i все було в нормi, а це щось сталося, наче змiнився геологiчний профiль будiвельної дiльницi. Кук-Соммерс не дослухався до її балачки, думав про своє. Так чи iнак, а чверть столiття буває раз у життi... Може, махнути в Кембрiдж? Далекувато, "Емпайр-рума" - не першокласний, але затишний ресторан... Нi, на Пiкадiллi таки буде веселiше.

- Приїхали! - не то з радiстю, не то з острахом вигукнула Една. - Оце наше будiвництво.

Крiзь металеву сiтку огорожi Кук-Соммерс побачив величезний котлован, в якому попрацювали сталевi кроти, нагорнувши гори землi помiж заплутаними проходами.

- Справжнiй лабiринт!

- Тут були квартали iз старою забудовою, - Една провела рукою в бiк котлована. - Фашистськi лiтаки скинули на них тисячi бомб. Ти, мабуть, бачив цi руїни, десятки рокiв їх зовсiм не чiпали. Тепер мунiципалiтет розпочав будiвництво житлового комплексу.

- Так воно й ведеться, - сказав Джеймс, подзенькуючи ключиками вiд машини,

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лабiринт, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лабiринт, Василь Павлович Бережний"