Читати книгу - "Без ніг на Еверест"

23 серпня 2004 року

Відтоді, як два з половиною роки тому я стояв на вершині Аоракі / гори Кука, я щоразу прокидаюся від сну, який, як мені здавалося, я втратив разом зі своїми ногами – сну, який я знову віднайшов на вершині: Еверест. Але життя – це навчання, а «зона смерті» високо на Евересті – це останнє місце для навчання. Вчитися потрібно на тій горі, на якій ти зможеш вижити, навіть якщо допустиш помилку. Для мене така гора – це Чо-Ойю. Водночас це дуже серйозне випробування, адже з висотою 8201 метр ця гора є шостою найвищою у світі. Та це ідеальне поле для тренувань, на якому я побачу, чи маю гени для нормальної акліматизації, витривалість для того, щоб вижити в складних і часом жалюгідних умовах, і, звісно, чи завадить мені на висоті те, що в мене немає обох ніг.

2004 рік був несамовитим. Спочатку я планував піднятися на тибетську гору Шишабангму, найнижчу з 8000-метрових вершин. Після того, як в останній момент кілька людей відмовилися від експедиції і залишилися лише Віту, я і, мабуть, ще одна людина, стало очевидно, що треба прийняти пропозицію Расса Брайса й приєднатися до його поїздки на Чо-Ойю у 2004 році. Расс – засновник HIMEX[1] – провідної компанії, що займається експедиціями на Еверест, Чо-Ойю і Шишабангму, а також організовує походи в Тибеті та Непалі. Якби я приєднався до нього, це дало б мені більше шансів на успіх і було б набагато вигідніше, ніж сходження на Шишабангму з такою малою групою.

Вартість? О, це була ще та проблема. Ви знаєте, скільки спонсорських листів я написав для Чо-Ойю? Сімдесят три. І знаєте, скільки відповідей я отримав? Три! Я був вражений грубістю деяких з найбільших компаній, які навіть не наважилися відповісти мені: навіть просте «ні» – це краще, ніж мовчанка. На щастя, мені вдалося провести кілька додаткових корпоративних зустрічей упродовж останніх місяців перед виїздом і трохи поповнити сімейний бюджет, хоча здається, що цього завжди недостатньо.

Саме в цей час наша сім’я пережила одне з найбільших випробувань, випробування, що кожного дня трапляється десь з якоюсь сім’єю, – нам довелося пережити смерть близької людини. Татова історія – це історія боротьби з раком. Та якої боротьби! Рак – це суперник, який, здається, має безмежний арсенал засобів, щоб тебе перемогти. Я чув про багатьох, кому вдавалося пережити цю битву, але знаю й стільки ж тих, хто не зміг здобути перемогу. У чому між ними різниця? У довбаному везінні, я гадаю. Звісно, перш ніж ви закидаєте мене камінням, скажу, що слід зробити все можливе.

Починаючи від ставлення до хвороби й закінчуючи лікуванням, від звичного до містичного, потрібно вивчити кожен шлях. Є надія, що один із цих шляхів, або ж кілька в поєднанні, приведуть тебе на стежку зцілення. Але для багатьох таких, як Тато, усі ці шляхи мають лише один кінець. Упродовж чотирьох років Тато, разом із Мамою, яка завжди допомагала, проходив цей шлях із характерними йому силою та витривалістю, але здавалося, що як тільки вони завертали за ріг, розв’язували одну проблему, одразу з’являлася інша. Нашій родині кілька разів телефонували, викликаючи до нього, коли лікарі вважали, що йому залишилося небагато, але вони просто не знали Тата. Йому якось вдавалося вижити, і, хоч його стан щоразу погіршувався, він продовжував боротися. Але в червні 2004 року його перевели у відділення Сміта (госпіс) місцевого будинку престарілих у Джеральдіні, Південний Кентерберрі, де мешкали вони з Мамою. Тато називав це місце «кімнатою смерті». Він був упевнений, що йому це не потрібно, і вважав переведення до хоспісу своєю поразкою в битві з внутрішнім ворогом. Багато в чому полегшенням було нарешті бачити його на лікарських препаратах, які вгамовували його біль, але це також стало й знаком того, що кінець вже близько.

Ми з Мамою стояли поруч, коли він робив свій останній подих – довгий деренчливий вдих і ще довший м’який видих, з яким із нього вийшло життя. Ми розуміли, що незабаром це станеться, але від цього ніколи не стає легше. Боже, він боровся до кінця, до останньої секунди, до останнього подиху, ніколи не складаючи рук. Я не знаю, що це, якщо не один із найбільших подарунків, які він тільки міг мені залишити. Якщо я зможу подарувати своїй сім’ї таке ж ставлення до життя, я буду дуже цим пишатися.

Жумар: пристрій, який затискається на мотузці за допомогою своєрідних пружинних щелеп із зубцями, що відхиляються назад; вони дають жумару змогу ковзати вверх по мотузці, при цьому фіксуючи його й не даючи йому зіслизнути вниз. Жумар широко використовують в гімалайському стилі сходження, який здебільшого передбачає підйом по прокладених мотузках (поручнях). При використанні жумара вам не потрібно прив’язуватися мотузкою до вашого партнера по сходженню; натомість ви прикріплені до поручнів.

Страховка партнера: система для переривання падіння за допомогою мотузки. Страховка партнера буває фіксованою, коли один альпініст закріплює себе до гори, у той час як інший підіймається, та динамічною, коли обидва альпіністи, які перебувають в одній зв’язці, підіймаються одночасно, а мотузка тягнеться в міру їх підйому для страхування (див. нижче).

Страхувальна позиція: позиція, у якій себе закріплює альпініст, що контролює мотузку, готовий перервати падіння ведучого альпініста.

«На страховці»: ці слова вигукує альпініст, коли досягає страхувальної позиції й закріплює страховку, щоб створити страховку для партнера. Коли інший альпініст чує ці слова, він знає, що може «розімкнути» мотузку й почати сходження.

Сідло: альпіністський термін на позначення заглиблення в хребті, схоже на перевал.

Кулуар: наповнена снігом і льодом улоговина.

Ключ сходження: найскладніша частина або рух у сходженні.

Драй-тулінг: йдеться про використання льодових інструментів у якості зачіпок для рук на нельодяних поверхнях шляхом забивання їх у розколини та щілини.

Оголення: в альпінізмі є два значення цього слова. Перше – це гіпотермія, коли ваше тіло не може продукувати достатньо тепла для умов, у яких ви перебуваєте, і це може вас вбити. Друге значення стосується того відчуття, коли під вами сотні метрів відкритого простору, і ви почуваєтесь «оголеним», так, наче ходите голим по торговому центру!

Заморожування: як і оголення, це слово має два значення. З точки зору техніки, це означає нездатність просуватися