read-books.club » Дитячі книги » У нетрях темнолісу 📚 - Українською

Читати книгу - "У нетрях темнолісу"

162
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "У нетрях темнолісу" автора Пол Стюарт. Жанр книги: Дитячі книги / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 54
Перейти на сторінку:
що їх розповідають і сьогодні.

Те, що ти зараз прочитаєш, — лиш одна з них.

Розділ перший
Хижа деревохватів

Живчик сидів на долівці біля маминих колін, зануривши пальці ніг у густе хутро тілдерової шкури. У хижі стояв холод і гуляли протяги. Живчик нагнувся і відчинив дверцята грубки.

— Я хочу розповісти тобі історію твого імені, — озвалася мати.

— Але ж я, матусю, її вже чув, — заперечив Живчик. Спелда зітхнула. Живчик відчув на своїй шиї її теплий подих, відчув запах квашеного крайдорожника, який вона їла на обід. Хлопець скривився. Як і багато інших страв, що їх полюбляли лісові тролі, Живчик терпіти не міг крайдорожника, а надто квашеного. Він був слизькуватий на вигляд і тхнув тухлими яйцями.

— Цього разу історія буде трохи іншою, — почув він материні слова. — Сьогодні я розповім її до кінця.

Живчик насупився.

— Я гадав, що вже знаю кінець.

Спелда скуйовдила густу чорну синову чуприну. Як скоро він росте, подумала мати і змахнула сльозу з кінчика свого м’ясистого носа картоплиною.

— Історії можуть по-різному закінчуватися, — сумно проказала вона, задивившись на фіолетовий відблиск вогнища на високих Живчикових вилицях і загостреному підборідді. — Від самого свого народження, — почала вона, як починала завжди, — ти був не такий, як усі…

Живчик кивнув головою. Це було так боляче, так боляче — бути не таким, як усі, коли він підростав. Зараз йому було смішно думати про те, як дивувалися батьки, коли він з’явився: темноволосий, зеленоокий, із гладенькою шкірою і вже тоді незвично довгими, як на лісового троля, ногами. Він прикипів очима до вогню.

Світляк горів на всю силу. Куці грубі поліна, з гуркотом обвалюючись у печі, потопали в фіолетових вогненних омахах.

У лісових тролів був чималий вибір деревини, і кожен її вид мав якісь свої особливості. Наприклад, запашник при горінні ширив особливий аромат, і той, хто його вдихав, поринав у хвилі забуття, сповненого марень, а деревина сріблясто-бузкового сон-дерева співала, щойно полум’я торкалося її кори — то була дивна тоскна пісня, і не кожному вона припадала до смаку. І був ще дуб-кривавник, весь порослий нерозлучними з ним паразитами — колючими відростками, знаними як смоляна лоза.

Добути деревину кривавника було ризикованою справою. Будь-хто із лісових тролів, якщо він не знався на лісі, міг розпрощатися з життям, ставши здобиччю м’ясоїдного дерева — і дуб-кривавник, і смоляна лоза були найнебезпечнішими рослинами в цьому похмурому, страшному Темнолісі.

Безперечно, деревина дуба-кривавника давала багато тепла, не смерділа і не співала, зате репетувала при горінні так, що мало хто міг це витримати. Ні, світляк у лісових тролів був у найбільшій шані. Він добре горів, а його лілове полум’я заспокоювало.

Живчик позіхнув, і Спелда продовжувала свою розповідь. Її голос був високий, але гортанний, здавалося, щось булькотить у глибині її горла.

— У чотири місяці ти вже ходив, — говорила вона, і Живчик уловив гордість у материних словах. Зазвичай діти лісових тролів рачкують щонайменше до вісімнадцяти місяців.

— Але… — стиха прошепотів Живчик.

Він знову весь обернувся на слух, хоч уже й здогадувався, про що йтиметься далі. У таких випадках він завжди вставляв своє «але». Щоразу, як наставала така мить, Живчик здригався всім тілом і затамовував подих.

— Але, — повторила Спелда, — хоча ти й випереджав інших у фізичному розвитку, а говорити ще не міг. Подумати тільки, тобі було вже три роки — і ще жодного слова! — вона засовалась на стільці. — Не мені тобі пояснювати, наскільки це серйозно!

Вона знову зітхнула. Живчик удруге скривився від огиди. У хлопцевій пам’яті спливли слова, що сказав колись Жмутобород: «Твій ніс тобі підкаже, звідки ти». Живчик зрозумів тоді це так, що він завжди впізнає єдиний, неповторний запах рідної домівки. Ану ж він помилявся? Ану ж цей мудрий і старий ельф-дубовик хотів сказати, як завжди, загадками та натяками, що коли його ніс не зносить запаху дому — то це не його дім?

Живчик винувато проковтнув клубок у горлі. Саме цього він так часто бажав, падаючи на ліжко після чергового дня знущань, цькувань та погроз.

За вікном, у різнобарвному небі, чимраз нижче сідало сонце. Немов застиглі стріли блискавиць, височіли проти неба кривулясті силуети сосон Темнолісу. Живчик знав: цієї ночі, ще до повернення його батька, випаде сніг.

Він подумав про Тунтума, який блукав десь у нетрях Темнолісу, аж ген за межовим деревом. Може, саме в цю мить він вганяє сокиру у стовбур кривавника. Живчик здригнувся. Батькові лісорубські оповідки нагнали хлопцеві жаху на багато буремних ночей. Тунтум мав славу вправного різьбяра, але заробляв майже виключно тим, що таємно лагодив кораблі повітряних піратів. Для такої роботи була потрібна летюча деревина, а найбільшою летючістю вирізнявся дуб-кривавник.

Живчик не міг сказати напевне, що відчуває до нього батько. Щоразу, як хлопець повертався додому з роз’юшеним носом, синцем під оком чи в забрьоханому одязі, йому завжди хотілося, щоб батько пригорнув його і втамував його біль. Тунтум же, натомість, тільки й знав, що докучав Живчикові порадами та нескінченними доріканнями.

— Пусти їм юшку з носа! — сказав він якось. — Понаставляй їм синців. Закидай їх самих, але не брудом, а лайном! Покажи їм, з якого ти виліплений тіста!

Пізніше, прикладаючи до хлопцевих синців мазь із гой-ягід, Спелда пояснила, що Тунтум просто прагне підготувати сина до суворих випробувань навколишнього світу. Живчика таке пояснення не задовольнило. Не стурбованість він бачив у Тунтумових очах, а зневагу.

Поки Спелда продовжувала розповідь, Живчик замислено накручував пасмо свого довгого чорного

1 2 3 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У нетрях темнолісу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У нетрях темнолісу"