Читати книгу - "Це знає тільки вітер"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- ???.
- Ти дихаєш. Маєш ніжну теплу шкіру. В тобі б’ється серце. Ти бачиш. Чуєш. Бігаєш. Їси. Співаєш. Думаєш. Смієшся. Любиш. Плачеш …
- Так ? І це чудо ?
Був собі горобець, життя його – безнастанні клопоти і переживання.
Ще в яйці журився: «Чи вдасться мені щасливо вибратись з такої твердої шкарлупи? Чи не випаду я з гнізда? Чи мої батьки зможуть мене вигодувати?»
Щойно впорався я з цими турботами, як голову осіли нові. Перед першим польотом горобець знову бідкався: «Чи втримають мене мої крила? А якщо я розіб’юся ?.. Хто мене позбирає?»
Уже впевнено літаючи, горобець далі почав переживати: «Чи знайду пару, чи поталанить мені з горобчихою? Чи впораюся з будуванням гнізда?»
Владнавши і ці проблеми, але турботи не припиняли його непокоїти: «Чи вилупляться в мене пташенята? А якщо зламається гілка – загине вся моя сім’я? А якщо сокіл украде моїх писклят? І взагалі, чи зможу я їх вигодувати?»
Коли вилупилися здорові веселі й гарненькі горобчики і вже почали тріпотіти крильцями, горобець знову за своє: «Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться втекти від котів та інших розбійників?»
Одного дня під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і промовив: «Подивіться на птахів небесних: не сіють і не жнуть…а Отець Небесний годує їх!» Аж тоді горобець зрозумів, що йому нічого в житті не бракувало. На жаль, раніше він цього не усвідомлював.
Слушна думка
Один мандрівник, ідучи селом, побачив під деревом людину з мотузкою в руці. Чоловік обв’язав себе на поясі одним кінцем, а другий – намагався закинути на міцну грубу гіляку.
- Чоловіче, ти що надумав робити? – запитав мандрівник.
- Хочу повіситись, - відповів той.
- Отак? – здивувався перехожий. – Та ж мотузку зав’язують на шиї.
- Я вже пробував, - відповів чоловік, - але боюся, що задушуся.
Багато людей хоче зробити щось величне, важливе і вирішальне. Але бракує відваги прийняти пов’язані з цим наслідки.
Кожне рішення, а передовсім те велике, важливе і остаточне, тягне за собою наслідки Життєва мудрість саме в тому і полягає, щоб усвідомлювати наслідки наших учинків.
Бажання
Жив на світі дуже бідний чоловік. Він твердо вірив у св. Миколая і палко до нього молився. Врешті-решт святий вирішив зустрітися з тим чоловіком і одного дня зійшов з неба.
Прибувши в дім бідняка і побачивши його злидні, св.. Миколай вирішив йому допомогти.
Він доторкнувся пальцем каменя біля порогу, і той одразу ж перетворився на золото.
- Тобі треба золота? – запитав святий у бідняка.
Той низько вклонився і відповів:
- Ні пане, воно мені не потрібне.
Миколай поглянув на нього з радістю і сказав:
- О, мій сину, ти мене дуже втішив. Тепер я вже не маю сумніву, що ти йдеш доброю дорогою і наближаєшся до досконалости.
Чоловік додав:
- Правду кажучи, мені потрібен лише твій палець.
Бог віддав нам себе уповні. То не вимагаймо від Нього якихось чуд. Навіщо?
Зустріч
Семирічний Максиміліян, сердитий, з руками в кишенях, вийшов з уроку релігії. Поводячи плечима, зневажливо пробурчав: «Тільки про одне говорять: Бог, Бог, Бог … Чому не розкажуть про щось цікаве? Про футбол чи рок-групи?»
«Почуй мене, Господи!
Мені розповідали, що Тебе нема, а я, дурень повірив у це.
Але одного вечора,
Як би крізь дірку в старому решеті,
Я побачив небо.
І раптом зрозумів,
Що мені збрехали.
Коли б я завдав собі трохи труду,
Щоб придивитися до того, що Ти створив,
То зрозумів би одразу,
Що ті, які мене навчали, робили все,
Аби не сказати мені, що кіт – це кіт.
І ось – хіба не дивина? – я мусив
Опинитися у цьому пеклі,
Щоб знайти час подивитися в Твоє лице!
Я люблю Тебе безмежно …
І хочу , щоб Ти знав.
Зараз почнеться страшна битва.
Хто знає, може ввечері
Я вже буду в Тебе.
Ми не були аж такими великими друзями,
Тому й тривожно мені, мій Боже, -
Чекатимеш Ти мені біля дверей чи ні.
Подивись: я плачу!
Я зовсім розкис!
О, якби я пізнав Тебе раніше …
Вже йду! Мушу йти.
Чи не парадокс:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Це знає тільки вітер», після закриття браузера.