Читати книгу - "Мистецтво кохання"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Додати в закладку:
Додати
Перейти на сторінку:
73 Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали, 74 Тут же — сам батько Данай, грізно підняв він меча. 75 Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера, 76 Й сьомого — світлого дня для іудеїв усіх. 77 Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному: 78 Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить. 79 Місце Амура — це ще й судова (хто повірив би?) площа: 80 Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов. 81 Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери 82 В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є, 83 Права знавець не один потрапляв у тенета богині: 84 Інших людей захищав — сам вберегтися не вмів. 85 Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої — 86 Власну справу тепер мусить, сердега, вести. 87 От і сміється над ним із сусіднього храму Венера: 88 З гордого опікуна — скромний зробився прохач. 89 Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі: 90 Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі. 91 Не для потіхи лише — для любові чимало тут гідних, 92 Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить. 93 Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,— 94 Кожна поживу несе, в ротику двигає щось; 95 Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть 96 І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть, 97 Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво, 98 Гляну — й вагаюсь не раз, око на кому спинить. 99 І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились: 100 Серед юрби, на виду, спробуй-но цноту шануй! 101 Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив, 102 Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків. 103 Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану, 104 Де просто неба сидів, не під наметом, глядач. 105 На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля 106 В ту, що минула, добу скромним помостом було. 107 Люд не на лавах — на дерні сидів, а кошлате волосся, 108 Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав. 109 Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? — 110 В грудях тим часом горить непереборна жага. 111 Ось невигадливий спів починає сопілка етруська, 112 Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист. 113 Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, — тоді-то володар 114 Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав. 115 І позривалися з місць юнаки — запальні, галасливі, 116 Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі. 117 Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки, 118 Як од голодних вовків ніжна овечка втіка, 119 Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців: 120 Щойно рум'яні були — страх на лиці забілів. 121 Хоч і на всіх він один — неоднаково кожна боїться: 122 Ця рве волосся, а та — наче без тями сидить. 123 Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша, 124 Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та — в біг. 125 От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок, 126 І не одну з-поміж них навіть сам страх прикрашав. 127 Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник, 128 Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю 129 "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди 130 Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі". 131 Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити; 132 За нагороду таку згоден і я воювать! 133 Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри 134 Для миловидих дівчат — наче ті ями-пастки. 135 Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней: 136 Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця. 137 Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців, 138 Погляду, поруху брів не перехоплюють тут. 139 Побіч красуні сідай собі сміло — ніхто не осудить, 140 Боком до неї тулись — слова не скаже ніхто. 141 Хоч не хотіла б — тулитися мусить, бо тісно на лаві, 142 Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі. 143 Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися, 144 Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла: 145 От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же 146 Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай. 147 А понесуть по арені богів урочистим походом — 148 Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво кохання», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Мистецтво кохання» жанру - Інше:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Мистецтво кохання"