Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

запас їжі на ніч. У мене просто немає сил іти і стояти. І бажання немає, ніяких бажань немає. По телевізору ще до того ж показали Путіна, який бадьоро і широко посміхався, і диктор якось дивно вимовив, що Росія дуже рада розвивати співробітництво з Україною. Яке співробітництво? Три роки торгових воєн, то заборона на експорт сиру, то заборона на українське м’ясо і ковбасу, то на українське пиво і так далі аж до так і не розпочатого спільного виробництва літаків марки «Антонов»?!

Під вечір уже з сумом згадався єдиний на сьогодні привід для посмішки. Михайло Добкін (губернатор Харківської області, колишній мер Харкова, а ще раніше колишній бізнесмен) написав віршик про Ірину Фаріон, найрадикальнішу даму з найрадикальнішої націоналістичної партії «Свобода». Нещодавно з’ясувалося, що вона вступила до компартії СРСР у той момент, коли всі з неї виходили, наприкінці 1980-х, а потім заперечувала сам факт свого член­ства в КПРС доти, поки з архівів не витягли її справу, яка доводить, що вона навіть не виходила з КПРС. Головний комуніст України Симоненко повідомив, що Фаріон досі є членом компартії й що на наступному з’їзді вони обов’язково її виключать за несплату членських внесків за 25 років!!! І ось тепер від Добкіна віршик про Фаріон: «От коммунизма до нацизма бежит Иринка очень быстро. А если глубже там копнуть, увидим, как тяжел был путь. И может явно оказаться, что даже в средние века она комфортно согре­валась у инквизиции костра». Так, ліпше б він став поетом.

А взагалі-то світ звихнувся сьогодні з розуму. В Алчев­ську з кранів пішла синя вода. До Грузії на верблюді в’їхав якийсь швейцарський турист, який уже понад тридцять років не розлучається зі своїм верблюдом. Звати його Вердон Роланд, і в Тбілісі йому вручили диплом найоригінальнішого мандрівника. Цікаво, чи вручили що-небудь його працьовитому верблюду? А у Франції випав сильний сніг, і час­тина країни залишилася без світла.

У нас усе простіше й сумніше. Ми знову залишилися без майбутнього.

22 листопада. Вільнюс

Тут так само не по-зимовому тепло, як і в Києві. Конференцію, присвячену Україні та її європейським перспективам, ніхто не скасовуваву зв’язку з учорашньою заявою українського прем’єр-міністра. Щоправда, скасу­вали свою участь у ній президент Польщі Коморовський, президент Литви Ґрібаускайте і ще кілька європейських політиків вищого рангу. Увечері відбулася гала-вечеря в ресторані готелю «Кемпінскі», але вона не підняла настрій учасників, які приїхали з України. За сусіднім круглим столом сиділи голова сейму Литовської Республіки Вітаутас Ландсберґіс, колишній президент України Віктор Ющенко, брат Віктора Ющенка, колишній депутат парламенту Петро і ще двоє незнайомих мені людей. Кожен із президентів виступив. Якщо Ландсберґіс говорив про європейські цінності, то Ющенко в своєму виступі знову критикував Юлію Тимошенко. Закінчивши виступ, Віктор Ющенко подарував усім сусідам по столу по баночці меду.

А в Києві в цей час на Майдані Незалежності під дощем зібрався стихійний мітинг. Хтось приніс клейонку, щоб зробити навіс від дощу для протестувальників. Тут же з’явилися міліціонери й її відібрали. Чоловік у цивільному зачитав постанову суду про заборону встановлення на Майдані Незалежності наметів, кіосків та інших «малих архітектурних форм» у період із 22 листопада по 7 січня. Одночасно представник міської міліції заявив, що учасників протесту не розганятимуть. Віктор Янукович усе ще збирається приїхати сюди, до Вільнюса, на саміт ЄС. Польські та литовські політики, присутні на конференції, обережно припускають, що він усе-таки підпише Угоду про асоціацію. Вони ж вважають, що причиною публічної заяви україн­ського прем’єр-міністра є надмірний тиск Європейського союзу в питанні Ю. Тимошенко. Так, тут я згоден. Для В. Януковича Юлія Тимошенко — головний і найнебезпечніший ворог. Якщо її випустити, її популярність знову різко зросте, і вона знову стане єдиним лідером опозиції, відсунувши на другий план сьогоднішніх «трьох богатирів» — Олега Тягнибока, Віталія Кличка й Арсенія Яценюка. Арсеній Яценюк, аби стати лідером партії Юлії Тимошенко «Батьківщина», був змушений практично розпустити свою власну партію «Фронт змін». Офіційно члени «Фронту змін» влилися до «Батьківщини», але в реальності багато хто з чле­нів цієї партії відмовилися входити до партії Тимошенко. При звільненні Юлії Тимошенко та при поверненні її до політичної діяльності Арсенію Яценюку доведеться стати її заступником. Точніше — одним із її заступників. Віталій Кличко, який не чекав на останніх парламентських виборах такої великої підтримки виборців, теж змушений буде «посунутися». За його партію «Удар» проголосувало чимало колишніх виборців партії «Батьківщина», які при поверненні на політичну арену Юлії Тимошенко можуть знову перекинутися до неї. Виборці Олега Тягнибока, що підтримують його пар­тію «Свобода», ніяких симпатій до Тимошенко не мають. Але їх не так уже й багато, цих виборців «Свободи», тому для Олега Тягнибока та його партії повернення Тимошенко в політику нічого не змінить.

Прем’єр-міністр Микола Азаров знову сьогодні виступив. Цього разу з «заспокійливим» заявою про те, що відмова від підписания Угоди про асоціацію не означає підписання натомість угоди з Росією про вступ до Митного союзу. Більшість жителів України не знає насправді нічого про ці дві непідписані угоди, просто вважаючи, що Угода про асоціацію з ЄС веде Україну в Європу, а угода про Митний союз повертає її в економічні та політичні обійми Російської Федерації.

Сьогодні в Києві розпочався 2-й Кубок Європи з ножового бою. Беруть участь команди Росії, України, Латвії та Італії. Я навіть не знав, що бій на ножах існує як вид спорту!

25 листопада

Вільнюс. 1: 40 ночі. Дощ. Таксист сказав, що за прогнозами до 3-ї має випасти сніг. Європейські дипломати питали за північ: «Так що робити з вашою Україною?» Я відповідав: «З моєю? Беріть собі. Разом зі мною і з іншими жителями». В України вже були нові господарі. Головне, щоб нові правила були зрозумілими і легкими до виконання. Це те, чого хочуть усі. І щоб правила ці, кожне з них, вкладалося в один рядок, в одне просте речення. Ну, як заповіді: не убий, не вкради і т. ін. Тоді хтось сплесне долонями і скаже: «Ой, як все просто! Як легко жити цивілізовано!» І про всяк випадок запитає: «А чи буде дільничний міліціонер теж жити за цими правилами?»

Якщо правила приймуть усі, то і бідному дільничному доведеться. Якщо правила не приймуть, то у дільничного залишиться «право» брати для своїх дітей із кіоску