read-books.club » Сучасна проза » Камінний господар 📚 - Українською

Читати книгу - "Камінний господар"

112
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Камінний господар" автора Леся Українка. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 17
Перейти на сторінку:
р е с

Вiн, у вигнання їдучи, пiдмовив щонайсвятiшу абатису, внуку самого iнквiзитора.

А н н а

Невже?

Д о л о р е с

Ще потiм абатиса та держала таверну для контрабандистiв.

А н н а

(смiється)

Справдi, вiн не без дотепу, твiй дон Жуан!..

А ти неначе горда з того всього, - рахуєш тих сперечниць, мов трофеї, що лицар твiй здобув десь на турнiрi.

Д о л о р е с

А заздрю їм, Анiто, тяжко заздрю!

Чому я не циганка, щоб могла зректися волi вiльної для нього?

Чому я не жидiвка? - я б стоптала пiд ноги вiру, щоб йому служити!

Корона - дар малий. Якби я мала родину, - я б її не ощадила…

А н н а

Долорес, бiйся бога!

Д ол о р е с

Ох, Анiто, найбiльше заздрю я тiй абатисi!

Вона душi рятунок вiддала, вона зреклася раю!

(Стискає руки Аннi).

Анно! Анно!

Ти не збагнеш сих заздрощiв нiколи!

А н н а

Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, - вiн i тебе ж покинув!

Д о л о р е с

Мене не кидав вiн i не покине.

А н н а

Знов загадки! Та що се ти, Долорес?

Д о л о р е с

Ходила й я до нього в ту печеру, де вiн ховався…

А н н а

(з палкою цiкавiстю)

Ну? i що ж? Кажи!

Д о л о р е с

Вiн був порубаний. Жону алькада вiн викрасти хотiв. Але алькад

її убив, а дон Жуана зранив…

А н н а

Та як же ти дiсталася до нього?

Д о л о р е с

Тепер я вже й сама того не тямлю…

То щось було, як гарячковий сон…

Глядiла я його, носила воду опiвночi, i рани обмивала, i гоїла, i вигоїла.

А н н а

Що ж?

Осе i все?

Д о л о р е с

Осе i все. Вiн встав, а я пiшла вiд нього знов додому.

А н н а

Такою ж, як була?

Д о л о р е с

Такою, Анно, як чиста гостя. I ти не думай, що я б йому далася на пiдмову.

Нiколи в свiтi!

А н н а

Але ж ти кохаєш його шалено.

Д о л о р е с

Анно, то не шал!

Кохання в мене в серцi, наче кров у чашi таємнiй святого Граля.

Я наречена, i нiхто не може мене сплямити, навiть дон Жуан.

I вiн се знає.

А н н а

Як?

Д о л о р е с

Душею чує.

I вiн до мене має почуття, але те почуття - то не кохання, воно не має назви… На прощання вiн зняв перстеника з руки моєї i мовив: "Поважана сеньйорито, як вам хто докорятиме за мене, скажiть, що я ваш вiрний наречений, бо з iншою я вже не обмiняюсь обручками - даю вам слово честi".

А н н а

Коли вiн се казав, - чи то ж не значить, що вiн одну тебе кохає справдi?

Д о л о р е с

(сумно хитає головою)

Словами серденька не одурити…

Мене з коханим тiльки мрiя в'яже.

Такими нареченими, як ми, пригiдно бути в небi райським духам, а тут - яка пекельна з того мука!

Тобi того не зрозумiти, Анно, - тобi збуваються всi сни, всi мрiї…

А н н а

"Всi сни, всi мрiї" - се вже ти занадто!

Д о л о р е с

Чому занадто? Що тобi бракує?

Все маєш: вроду, молодiсть, кохання, багатство, хутко будеш мати й шану, належну командоровiй дружинi.

А н н а

(засмiявшись, устає)

Не бачу тiльки, де тут сни i мрiї.

Д о л о р е с

(з блiдою усмiшкою)

Та їх для тебе мовби вже й не треба.

Обидвi панни походжають мiж пам'ятниками.

А н н а

Кому ж таки не треба мрiй, Долорес?

У мене є одна - дитяча - мрiя…

Либонь, вона повстала з тих казок, що баяла менi, малiй, бабуся, - я так любила їх…

Д о л о р е с

Яка ж то мрiя?

А н н а

Ет, так, химери!.. Мариться менi якась гора стрiмка та неприступна, на тiй горi мiцний, суворий замок, немов гнiздо орлине… В тому замку принцеса молода… нiхто не може до неї доступитися на кручу…

Вбиваються i лицарi, i конi, на гору добуваючись, i кров червоними стрiчками обвиває пiдгiр'я…

Д о л о р е с

От яка жорстока мрiя!

А н н а

У мрiях все дозволено. А потiм…

Дол о р е с

(переймає)

…Один щасливий лицар злiз на гору i доступив руки i серця панни.

Що ж, Анно, мрiя ся уже справдилась, бо та принцеса - то, звичайно, ти, убитi лицарi - то тi панове, що сватались до тебе нещасливо, а той щасливий лицар - дон Гонзаго.

А н н а

(смiється)

Нi, командор мiй - то сама гора, а лицаря щасливого немає нiде на свiтi.

Д о л о р е с

Се, либонь, i краще, бо що ж ти можеш лицаревi дати у надгороду?

А н н а

Шклянку лимонади для прохолоди!

(Уриває. Iншим тоном).

Глянь лишень, Долорес, - як блимає у сiй гробницi свiтло, мов заслоняє хто i вiдслоняє…

Ну що, як там хто є?

Д о л о р е с

То кажани навкруг лампади в'ються.

А н н а

Я загляну…

(Заглядає крiзь гратчастi дверi у гробницю, сiпає Долорес за рукав i показує щось. Пошепки).

Дивись - там злодiй! Я кликну сторожу.

(Кидається бiгти).

В ту хвилину одчиняються дверi.

Долорес скрикує i млiє.

Д о н Ж у а н

(вийшовши з гробницi, до Анни)

Прошу вас, сеньйорито, не втiкайте i не лякайтесь. Я зовсiм не злодiй.

Анна вертається i нахиляється до Долорес.

Д о л о р е с

(очутившись, стиснула Аннi руку)

Вiн, Анно, вiн!.. Чи я збожеволiла?

А н н а

Ви - дон Жуан?

Д о н Ж у а н

(уклоняючись)

До вашої послуги.

Д о л о р е с

Як ви могли сюди прибути?

Д о н Ж у а

1 2 3 ... 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Камінний господар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Камінний господар"