розмірковувала, чому, але так і не змогла зрозуміти причини, їй так і не вдалося з’ясувати для себе, що тоді трапилось. Коли вони зупинились на набережній у Пестумі і вона знову чекала в автомобілі, поки він розглядався по нових готелях і домовлявся про ночівлю, у неї майнули деякі припущення, бо не було нікого третього і не було сварки, в кожному разі для неї чогось такого не було, вона б такого ніколи не допустила, хоч і знала людей, з якими траплялися огидні речі або вони любили театральні сцени чи, може, просто вплутувались у такі історії, щоб пережити душевні потрясіння, how abominable, який несмак, біля себе вона ніколи не допускала нічого бридкого, але в них так нічого й не вийшло, бо вона не могла слухати, що він каже, хіба що коли вони лежали поряд і він її раз за разом запевняв, як дуже йому те чи те в ній, і вигадував для неї багато дрібних імен, що починалися на та petite cherie, а вона для нього багато великих, що закінчувалися на mon grand cheri, і вони сплітались одне з одним, до нестями, вона, мабуть, і досі не відплелася, це найкраще слово, від чоловіка, що став привидом, але коли вони підводились уже майже в полудень чи під вечір, бо ж не можна весь час сплітатись, він вів мову про щось, що її не цікавило, чи переповідав їй ніби склеротичний, але ж не міг він у тридцять уже хворіти на важку форму артеріосклерозу, три чи чотири важливі події зі свого життя, зупиняючись принагідно на кількох дрібніших пригодах, вона знала їх усі напам’ять від перших днів, і в разі, якби їй, як іншим, довелося викладати правду про своє приватне життя в судах цього світу, постати перед суддею, щоб захищатися чи позиватися, то не виявилося б нічого іншого, а тільки, що чоловік просто не в стані змиритися з тим, що його не слухає жінка, але й вона не була в стані миритися з тим, що мусила слухати, що він розказує, бо здебільшого він її або повчав, або щось пояснював, що таке термометр і що таке барометр, як виготовляють бетон, а як пиво, що таке реактивний двигун і чому літають літаки, якою була ситуація в Алжирі раніше й потому, а вона по-дитячому робила великі очі й удавала, ніби слухає, але думками була десь інакше, зосереджена на ньому чи на своїх почуттях до нього, кілька годин тому чи через кілька годин, лише тієї миті не могла нічого йому вділити, а уваги, то й поготів, і щойно тепер, через багато років, коли й так уже запізно, вона видобула в собі відповідь на неважливе вже питання, на чимдалі тихіше, вже майже безгучне чому. Відповідь з’явилась, бо вона шукала її не французькою, а рідною мовою, а ще тому, що тепер вона розмовляла з чоловіком, який повернув їй ту мову і був, у цьому вона не мала жодного сумніву, terribly nice, вона ще ні разу не сказала до нього Людвіґ, бо складно в’явити, щоб його так називали друзі чи родичі. Міркувала, як вона обходитиметься ці три чи чотири дні без його імені, просто казатиме йому darling чи caro, чи дорогий, а коли він відчинив дверцята з її боку, вона зрозуміла й висіла з авта, він знайшов дві кімнати на одному поверсі. Витягнув її сумку, хустку і плед, і перш ніж прийшов прислужник з готелю, вона накинулась на нього ззаду, обняла незграбно й енергійно мовила, I’m simply glad we’ve met, you are terribly nice to me, and I do not even deserve it.
У ресторані, де вже прибирали, вони були останні, застали ще рештки літеплого супу. Ця панірована риба, це — тріска, морожена? Вона знехотя колупалась у рибі, невже в них тут уже немає риби, за два кроки від моря? У Руркелі було відчуття, що від тебе справді щось залежить, це був його найкращий час, в Індії, попри все, виделкою на білій скатертині він провів лінію, як проходила залізнична колія Калькутта — Бомбей, приблизно тут можеш собі уявити, починали практично на голому місці з одним бульдозером, не було навіть де жити, самі будували перші бараки, через три роки щонайпізніше всі були геть виснажені, рівно двадцять один раз мені довелось літати з Європи до Калькутти й назад, а тоді з мене було досить. Коли вино все ж таки принесли, вона як дитині почала пояснювати, в кабіні їх завжди було двоє, не так, як перший і другий пілот, ні, звичайно, тільки щоб відразу мінятися що двадцять хвилин, так найефективніше, довше не можна перекладати, хоч інколи доводилось витримувати і по тридцять, а то й по сорок, справжнє божевілля, до полудня ще можна було, але пополудні ставало чимдалі важче концентруватися, мусиш фанатично вслухатися в кожне слово, цілком і повністю розчинятись у чужому голосі, пультом було легко вправляти, але голова, just imagine, t’immagini! В перервах вона пила з термоса теплу воду з медом, у кожного своя метода, як протриматися день, але ввечері навіть газета випадає з рук, важливо регулярно читати всі великі газети, стежити за виразами й висловами, за новими зворотами, а термінологія, з нею якраз нічого складного, існують звіти, переліки термінів, їх їй треба було наперед вчити напам’ять, хімії вона не любила, сільське господарство — дуже, проблеми біженців, може бути, коли працювала для Об’єднаних Націй, але Всесвітній поштовий союз, а ще Міжнародний союз морського страхування були для неї найбільшим кошмаром, тим, що лише з двома мовами, легше, а вона, вона вчила з самого ранку, коли робила зарядку й дихальні вправи, колись вона лежала в лікарні, і один лікар навчив її автогенного тренінгу, дещо з того вона тепер використовує, не строго за правилами, але він їй дуже допомагає. Тоді мені було дуже погано.
Але містер Франкель, якому вочевидь ніколи не було погано, не дивувався, що вона часто закінчувала реченням: тоді мені взагалі не було добре, або: тоді мені було погано. Actually, basically, звучить аж надто однозначно, ніби так буває! Одна росіянка, старша жінка, до речі, вона дивувалась їй найбільше, в неї було тринадцять мов, she really does them, бачиш, не знаю, як сказати, зізналася вона зніяковіло, згодом вона хоче відмовитись від однієї мови, від російської або італійської, це мене руйнує, приходжу в готель, випиваю віскі, не можу
