Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

Книжка Томаша Седлачека спонукає до роздумів. Щиро раджу прочитати її всім, хто цікавиться не лише економічними, а й ширшими суспільними проблемами та викликами.

Іван Міклош, словацький політик і економіст, колишній віце-прем’єр і міністр фінансів Словаччини

Передмова. Вацлав Гавел

Я отримав можливість прочитати книгу Томаша Седлачека ще до її видання — й одразу ж зрозумів, що йдеться про неординарний погляд на наукову дисципліну, яку — за панівним стереотипним переконанням більшості — вважають сухою. Однак книга мене захопила, тому дуже вже кортіло дізнатися, чи зацікавить вона й інших читачів. І, на повне здивування автора й видавця, вона відразу ж викликала такий інтерес, що вже за кілька тижнів стала в Чеській Республіці бестселером, про який говорили й фахівці, і широкий загал читачів. За збігом обставин, на той час Томаш Седлачек був членом Національної економічної ради при чеському уряді. Ця інституція своєю поведінкою та орієнтацією на довгострокові цілі разюче контрастувала із розсвареним політичним бомондом, який зазвичай здатен думати щонайбільше про наступні вибори.

Замість самовпевнених і самоцентричних відповідей автор смиренно ставить основні запитання: що таке економіка, у чому полягає її значення, звідки походить ця нова релігія, як він її часто називає, які в неї можливості, обмеження та де проходять її кордони, якщо такі взагалі є. Чому ми настільки залежні від безперервного зростання, зростання і зростання, зростання, зростання, звідки взялися уявлення про прогрес і куди він нас веде, чому так багато економічних дебатів супроводжуються одержимістю і фанатизмом? Усі ці питання час від часу турбують кожну тямущу людину, проте лиш зрідка можна дочекатися відповідей на них від самих економістів.

Більшість наших політичних партій поводяться вузько матеріалістично, коли в своїх програмах ставлять на перше місце економіку та фінанси, і лише десь наприкінці, як доліпок чи пожертву для кількох божевільних, можна знайти культуру. Байдуже — праві це сили чи ліві — більшість з них цим самим, свідомо чи несвідомо, приймають та поширюють марксистську тезу про економічну базу й духовну надбудову.

Можливо, все це пов’язано з тим, що економіку як наукову дисципліну часто замінюють звичайнісінькою бухгалтерією. Але яка ж це бухгалтерія, якщо багато що з того, що співтворить наше життя, дуже складно підрахувати або й зовсім неможливо? Я от думаю, що б робив такий собі економіст-бухгалтер, якби отримав завдання оптимізувати роботу симфонічного оркестру. Спершу він би прибрав усі паузи з концерту Бетховена. Вони ж усе одно нікому не потрібні, тільки забирають час, а музикант оркестру не може отримувати зарплату за те, що не грає.

Пошуки автора цієї книги розвінчують стереотипи, намагаються вийти за межі вузької спеціалізації та зруйнувати кордони між науковими дисциплінами. Вилазки за кордони економіки та поєднання її з історією, філософією, психологією чи давніми міфами — це не лише симпатично й свіжо, а й просто необхідно для розуміння світу двадцять першого століття. Разом з цим книга написана легко й доступно, її зрозуміють і неспеціалісти, економіка в ній стає пригодницькою подорожжю та довгими пошуками, у кінці яких ми знайдемо не точну відповідь, а лиш наступні аргументи для глибших роздумів про світ та про роль людини в ньому.

У моїй Адміністрації Президента Томаш Седлачек належав до покоління молодих співробітників, від яких я очікував нового, необтяженого чотирма десятиріччями тоталітарного комуністичного режиму погляду на проблеми сучасного світу. Мені здається, що мої очікування справдилися, і вірю, що ви теж оціните цю книгу.

Подяки

У першому виданні цієї книги я написав дуже коротку подяку. Це була не надто хороша ідея, тому цього разу я буду більш багатослівним. Цю книгу я писав багато років, на основі незліченної кількості розмов, лекцій і книг, прочитаних безсонними ночами.

Цією книгою я завдячую своїм чудовим учителям, професорові Мілану Сойці (який був науковим керівником моєї роботи) та Г. Е. Мілану «Майку» Місковському (який багато років тому захопив мене цією ідеєю). Цю книгу я присвячую їхній пам’яті. Нікого з них уже немає серед нас.

Великої подяки заслуговує мій чудовий професор Любомир Млчох, мені випала велика честь працювати асистентом на його лекціях з бізнесетики. Велика подяка належить також професорові Карелу Коубі, професорові Мілану Мейстршіку та професорові Мілану Жаку за їхні настанови. Дякую слухачам курсу економічної філософії 2010 року за їхні коментарі та ідеї.

Я б також хотів подякувати професорці Кетрін Ленглоу (Catherine Langlois) та Стенлі Ноллену (Stanley Nollen) з Джорджтаунського університету за те, що мене навчили, як писати, а також професору Говарду Г’юсоку (Howard Husock) з Гарвардського університету. Я б хотів висловити безмежну подяку Єльському університету за пропозицію надати щедру стипендію, під час якої я написав більшу частину цієї книги. Дякую стипендійній програмі Yale World Fellows та всім з Betts House.

Величезна подяка чудовому Джеррі Руту (Jerry Root), що покликав мене в свій підвал, де я провів півтора місяці в абсолютному спокої, пишучи цю книгу, а також за люльку й тютюн. Дякую Девіду Свіну (David Sween), завдяки якому все це могло відбутися, і Джеймсові Гельману (James Halteman) за всі книги. Дякую Душану Драбіну за підтримку в кризові моменти.

Є багато філософів, економістів і мислителів, яким би я хотів подякувати: професор Ян Швейнар, професор Томаш Галік, професор Ян Сокол, професор Еразім Когак, професор Мілан Маховец, професор Зденєк Нойбауер, Давід Бартонь, Мірек Замечнік та мій молодший брат, чудовий мислитель Лукаш. Прийміть мої подяку та визнання. Я ніколи не стомлюся дякувати своїй родині, передусім татові й мамі.

І найбільша подяка за цілком конкретну роботу над цією книгою належить команді, яка долучилася до підготовки англійської та чеської версій. Томашу Брандейсові за ідеї, віру та відданість; Їржі Надобові за редактуру й менеджмент; Б’єтці Сочувковій за терпеливість і стійкість; Мілану Старому за ілюстрації, креативність та люб’язність; Дуґу Арелансу (Doug Arellanes) за старанний переклад англійської версії та Джефрі Остерроту (Jeffrey Osterroth) за детальну коректуру.

Два надзвичайні мозки допомогли мені написати та відредагувати частину цієї книги: Мартін Поспішіл та Лукаш Тот, мої хороші колеги. У мене не вистачає слів належним чином подякувати їм за чудові думки, запальні дискусії та дослідження, а також за їхню копітку роботу над окремими розділами, співавторами