Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

Жоден з нас на рівні свідомості не знав про наше глибоке й напружене спілкування в другій увазі. Оскільки всі ми займалися академічним навчанням, ми виявилися більше ніж шоковані тим, що зустрічались раніше. Це було і, звісно, лишається інтелектуально неприйнятним для нас, і все ж ми знаємо, що це невід’ємна складова нашого досвіду. Отже, нам лишилося тривожне знання, що людська психіка безмежно складніша, аніж випливає з повсякденних або академічних міркувань.

Якось ми в один голос попросили дона Хуана пролити світло на наші труднощі. Він сказав, що має два варіанти пояснень. Один — щоб заспокоїти нашу вражену раціональність і підлатати її, сказавши, що друга увага — стан усвідомлення так само ілюзорний, як слони, що пурхають у небі, і все, що ми начебто пережили в тому стані — лише продукт гіпнотичного навіювання. Другий варіант — пояснити так, як це розуміють маги-сновидці: як енергетичну конфігурацію свідомості.

Під час виконання завдань уві сні бар’єр другої уваги, однак, лишався незмінним. Щоразу, поринаючи в сон, я також входив у другу увагу, і пробудження від сну не обов’язково означало, що я з неї вийшов. Роками я міг пригадати лише уривки пережитого вві сні. Значна частина того, що я робив, була енергетично мені недоступна. Знадобилося п’ятнадцять років безперервної праці з 1973-го до 1988-го, щоб накопичити достатньо енергії, аби лінійно перерозподілити все в моїй голові. Тоді я одну за одною пригадував низки пережитих уві сні подій і зміг заповнити хоча б деякі уявні лакуни в моїй свідомості. Таким чином, я вловив цілісність, властиву урокам дона Хуана з мистецтва сновидінь, цілісність, що була для мене втрачена, адже він змусив мене метатися між усвідомленням нашого повсякденного життя й усвідомленням другої уваги. Наслідком цього перерозподілу і є ця книга.

Усе це підводить мене до кінцевої частини обґрунтування причин для написання цієї книги. Маючи в розпорядженні більшість фрагментів уроків дона Хуана з мистецтва сновидінь, я хотів би далі роз’яснити теперішню позицію й зацікавленість останніх чотирьох його учнів: Флорінди Доннер-Ґрау, Тайші Абеляр, Керол Тіґґз і мене. Але перш ніж описати й пояснити результати наставництва та впливу на нас дона Хуана, я мушу переглянути у світлі того, що знаю тепер, раніше недоступні мені частини уроків зі сновидінь дона Хуана.

Остаточне обгрунтування цього твору, однак, надала Керол Тіггз. Вона вірить у те, що пояснення світу, залишеного нам у спадок доном Хуаном — найбільший вираз нашої вдячності йому й нашої відданості його пошукам.

Маги прадавніх часів. Вступ

Дон Хуан знову й знову наголошував, що все, чого він навчав мене, було передбачене й відпрацьоване людьми, яких він називав магами прадавніх часів. Він чітко дав зрозуміти, що існує глибока різниця між тими магами й магами теперішніми. Прадавніх магів він класифікував як людей, що жили в Мексиці, мабуть, за тисячі років до іспанського завоювання, людей, чиїм найбільшим звершенням було будівництво структур магії з наголосом на практичності й конкретиці. Він розповідав про них як про людей блискуче обдарованих, але недостатньо мудрих. Сучасних магів, на противагу їм, дон Хуан змальовував як людей, уславлених здоровим розумом і вмінням виправляти хід магії, як вони вважали за потрібне.

Дон Хуан пояснив мені, що передумови для магії, властиві сновидінням, природним чином передбачили й розвинули маги прадавніх часів. З необхідності — оскільки ці передумови є ключем до пояснення й розуміння сновидінь — я мушу знов описувати й обговорювати їх. Тож значна частина цієї книги є повторним представленням і уточненням того, що я вже виклав у своїх попередніх творах.

Під час однієї з наших розмов дон Хуан заявив, що для оцінювання положення сновидців і сновидінь треба зрозуміти боротьбу сучасних магів за те, щоби перевести магію з площини конкретики в площину абстрактного.

— Що ви називаєте конкретикою, доне Хуане? — спитав я.

— Практична частина магії, — пояснив він. — Одержима зацикленість розуму на практиках і техніках, самовільний вплив на людей. Усе це було у світі магів минулого.

— А що ви називаєте абстрактним?

— Пошук свободи, свободи сприйняття без одержимості всього, що в людських можливостях. Я кажу, що сучасні маги шукають абстрактного, тому що вони шукають свободи — конкретні досягнення їх не цікавлять. Для них не існує соціальних функцій, як було в магів минулого. Тож ти ніколи не побачиш їх у ролі офіційних провидців чи тимчасово працевлаштованих чаклунів.

— Ви маєте на увазі, доне Хуане, що минуле не становить цінності для теперішніх магів?

— Воно, безумовно, становить цінність. Лише смак минулого нам не до вподоби. Особисто я ненавиджу темряву й хворобливість розуму. Мені до вподоби неосяжність думки. Однак незалежно від того, що мені подобається, а що ні, я мушу віддати належне магам прадавніх часів, адже вони першими винайшли й робили все, що знаємо та робимо сьогодні ми.

Дон Хуан пояснив, що їхнім найважливішим досягненням було сприйняття енергетичної сутності речей. Розуміння цієї сутності було настільки важливим, що стало основною передумовою магії. У наш час після безперервної дисципліни й тренування маги дійсно набувають здатності сприймати сутність речей — якість, яку вони називають баченням.

— Що це означало б для мене — сприймати енергетичну сутність речей? — якось спитав я дона Хуана.

— Це означало б, що ти сприймаєш енергію безпосередньо, — відповів він. — Відокремивши соціальну сторону сприйняття, ти усвідомиш сутність усього. Усе, що ми сприймаємо — це енергія, та оскільки ми не здатні відчути її безпосередньо, то заганяємо власне сприйняття у певний шаблон. Цей шаблон і є соціальною стороною сприйняття, який ти маєш відокремити.

— Чому я маю його відокремити?

— Бо він навмисне звужує обсяг того, що можна сприйняти, і змушує нас вірити, що, крім шаблону, куди ми втискаємо наше сприйняття, нічого іншого не існує. Я переконаний, що зараз людині для виживання потрібно, аби її сприйняття змінилось у своїй соціальній основі.

— Що таке соціальна основа сприйняття, доне Хуане?

— Фізична впевненість, що світ складається з конкретних об’єктів. Я називаю це соціальною основою, адже кожен докладає серйозних і несамовитих зусиль, щоб змусити нас сприймати світ так, як ми це робимо.

— То як тоді ми повинні сприймати світ?

— Усе є енергією. Цілий всесвіт є енергією. Соціальною основою нашого сприйняття має бути фізична впевненість, що енергія — це все, що є. Потрібно докласти чималих зусиль, щоб скерувати