Читати книгу - "Я хочу доторкнутися до тебе, Черниговчанка Тата"

Чи то Ангели з неба,

Як тепер мені бути,

Чи є в мені потреба?

Щоб Душа засвітилась,

Посміхнулося небо,

Так скажіть мені зараз,

Є в мені та потреба?

              ***

Твої руки замкнуть мене в коло

Я щаслива там бути всередині,

Бо забуду всі муки до того,

Як зустрілись ми долею зведені.

Я на грудях твоїх задихнусь,

Та без них мені волі не треба.

І мені все одно, що комусь

Не сподобалась моя потреба.

Ти потрібен, як кисень, як світ

Для Душі для моєї і тіла.

Хоч стою я у райських воріт

Та з тобою я б бути хотіла.

Подивись, посміхнись і скажи,

Що я краща за всіх і що любиш,

І не буде такої межі,

Що для мене ти не переступиш.

                ***

Якби зустрів ти по дорозі Бога,

Що б ти сказав про себе і про світ?

Чи запитав у нього ти про долю,

Чи розповів про марність своїх літ.

Як пояснив, чому так плачуть діти,

Чому в коханих сльози на очах?

Мабуть спитав би, як це все змінити?

І може на коліна навіть впав.

Ти не подумав, як це чути Богу?

Який подарував тобі весь світ,

І сонце, і веселку, і дорогу,

І місяць, і дощі, і плинність літ.

А обернися, що там за тобою,

Що в лісі, що на озері, що скрізь,

Де ти пройшов і все молив до Бога

Дай! Прибери!Допоможи! Зігрій!

Подумай,що чекає Бог від тебе

І чи є сльози в нього на очах,

Коли тебе він бачить на колінах,

А мріяв з посмішкою на вустах.

А може встанеш з тих колін назавжди,

Та скинеш зброю з всієї Землі,

І витреш сльози своєю рукою

З очей коханої й дітей своїх.

               ***

Кінець