Читати книгу - "11/22/63"

Тайгер поршневими ударами правої руки обробляв живіт старому боксеру, проте під жировою подушкою в того, мабуть, залишилися достатньо пружні м’язи, бо на Кейса ті удари мало справляли враження. У якийсь момент Тайгер відштовхнув Кейса і почав манити до себе обома рукавицями підходь, давай, підходь. Публіка на це відгукнулася схвальними криками. Кейс лише стояв і дивися на нього, отже, Тайгер сам рушив уперед. Кейс умить зчепився з ним в клінчі. Натовп простогнав. Брязнув гонг.

— Моя бабуся могла б завдати Тайгеру більше жару, — пробурчав аматор сигар.

— Можливо, — зауважила Сейді, підкурюючи собі вже третю від початку бою сигарету, — але він усе ще тримається на ногах, хіба ні?

— Це ненадовго, цяцю. Якийсь з наступних отих лівих хуків його проб’є, і Кейсу гаплик, — фиркнув він.

Третій раунд теж минув здебільшого в клінчах та шарканнях, але в четвертому Кейс дозволив злегка ослабти своєму захисту і Тайгер завдав йому серію лівих і правих ударів у голову, від чого публіка з ревінням підхопилася на рівні. І дівчина Аківи Рота разом з усіма. Сам містер Рот залишився сидіти, але не полінувався рукою з винизаними перснями пальцями обхопити задок своєї леді-подружки.

Кейс відвалився на канати, відбиваючись від Тайгера правою, і один з тих його ударів таки поцілив. На позір той удар здався нікчемним, але я помітив, як з волосся Тайгера бризкає піт, коли він затряс головою. На обличчі в нього був здивований вираз: «звідки це воно прилетіло?» Він зразу ж ринувся вперед, знову взявшись до роботи. З тріщини під лівим оком у Кейса почала сочитися кров. Перш ніж Тайгер встиг перетворити ту цівочку крові на потік, пролунав гонг.

— Якщо віддасте мені десятку вже зараз, — сказав пухкенький сигарник, — ви з вашим хлопцем встигнете поїхати звідси раніш, аніж виникнуть вуличні затори.

— От що я вам скажу, — відповіла Сейді. — Даю вам шанс відмовитися від парі й зберегти свої сорок доларів.

Кругловидий аматор сигар розсміявся.

— Вродлива та й ще чутяумору має. Якщо цей ваш довжелезний гелікоптер з вами нечемний, гайда зі мною, до мене додому.

У кутку Кейса тренер гарячково обробляв йому поранене око, вичавлюючи щось із тюбика, розмазуючи ту субстанцію пучками. Мені ця річ здалася схожою на суперклей, хоча на той час його напевне ще не вигадали. Потім він поляскав Кейса по щелепах мокрою ганчіркою. Брязнув гонг.

Дік Тайгер замолотив руками, пресуючи правою, посилаючи хуки лівою. Кейс ухилився від одного лівого хука, і вперше за весь матч Тайгер правим аперкотом поцілив старому в голову. Кейс ухитрився відхилитися вчасно, щоб не прийняти всю його потугу собі на щелепу, але йому зачепило щоку. Від сили удару все його обличчя перекосилося в гримасу ніби щойно з кімнати жахів. Він поточився назад. Тайгер напосідав. Публіка знову підхопилася з місць з кровожерливим ревом. Ми підхопилися разом з усіма. Сейді затуляла собі рота долонями.

Тайгер загнав Кейса в один з нейтральних кутів і молотив його справа і зліва. Я побачив, що Кейс підпливає; я побачив, що світло згасає в його очах. Ще один лівий хук — або той прямий гарматний постріл правою — і вони заплющаться.

— ВАЛИ ЙОГО! — верещав пухкенький аматор сигар. — ВАЛИ ЙОГО, ДІКІ! ВІДБИЙ ЙОМУ ДОВБЕШКУ!

Тайгер вдарив низько, нижче пояса. Мабуть, ненавмисно, але реф втрутився. Поки він відчитував Тайгера за неспортивний удар, я уважно дивився, яким чином Кейс скористається тимчасовим відпочинком. І помітив, як щось виринуло на його обличчі, таке, що я впізнав. Цей самий вираз я бачив на обличчі в Лі того дня, коли він завдавав жару Марині за розстебнутий зіпер у неї на спідниці. Вираз цей виник у той момент, коли Марина у відповідь спершу напосіла на нього зі звинуваченнями, що він привіз її з дитиною у цей «свіінюшник», а потім ще й покрутила пальцем собі біля вуха, показуючи «дурнуватого».

Раптом і враз це перестало бути для Тома Кейса просто відроблянням гонорару.

Рефері відступив убік. Тайгер кинувся вперед, але цього разу Кейсі ступив йому назустріч. Те, що відбулося в наступні двадцять секунд, було найнапруженішим, найзахопливішим видовищем, яке я будь-коли спостерігав із залу. Ці двоє просто стояли носок до носка, гатячи один одного в обличчя, в груди, у плечі, в живіт. Жодних ухилів, присідань чи елегантних пританцьовувань. То були два бики на пасовищі. Зі зламаного носа в Кейса ринула кров. Нижня губа Тайгера, стукнувшись йому об зуби, тріснула; кров лилася по обох боках його підборіддя, роблячи його схожим на вампіра щойно після ласого обіду.

Весь зал був на ногах і кричав. Сейді стрибала. З неї скотився, відкривши понівечену щоку, капелюшок. Вона цього не помічала. Та й ніхто поряд також. На великих екранах у повному розпалі точилася Третя світова війна.

Кейс нахилив голову, щоб прийняти один з тих реактивних ударів, і я побачив гримасу на лиці Тайгера, коли його кулак зіткнувся з твердою кісткою. Він зробив крок назад, і Кейс вгатив монструозний аперкот. Тайгер відвернув голову, уникнувши найгіршого, але з рота в нього вилетів і покотився підлогою загубник.

Кейс рушив уперед, гамселячи безперестану лівою й правою. Жодного артистизму не було в тих його ударах, лише дика, люта снага. Тайгер позадкував, перечепився об власну ступню й упав. Кейс застиг над ним, явно не знаючи, що йому робити далі або, ймовірно, не певний навіть, де він зараз перебуває. Нарешті краєм ока він помітив гарячкові сигнали тренера й посунув назад до свого кута.

На рахунку чотири Тайгер підвівся на коліно. На шість він уже стояв на рівних. Після обов’язкового рахунку вісім бій відновився. Я поглянув на великий годинник у кутку екрана і побачив, що до кінця раунду лишається п’ятнадцять секунд.

«Обмаль, обмаль часу».

Кейс поплентався вперед. Тайгер швиргонув той свій розгромний хук. Кейс відсмикнув голову вбік, і коли кулак в рукавці промчав повз його обличчя, він сам хльоснув правою. Цього разу лице Діка Тайгера скорчило гримасу, а коли він упав, то вже не піднявся.

Пухкенький чоловічок подивився на зажовані рештки своєї сигари і кинув її на підлогу:

— Ісус ридав би!

— Ага, — цвірінькнула Сейді, нацуплюючи знову свою федору на голову тим, нібито недбалим, манером. — Над стосом млинців із чорницями, ще й апостоли приказували б, що кращого ніц ніколи не куштували! А тепер платіть!

12

Коли ми врешті приїхали в