Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

(убік)

Що ж, доведеться йти на плаху: Про честь тут йдеться, як-не-як. Я не боюсь, сеньйори, ні. Лише корюся у шанобі. Сам дідько не страшний мені, Якби в жіночій був подобі І у жіночому вбранні. Це ж він, лихий, скажу я вам, Придумав різні викрутаси, Спідниці, шпильки та прикраси, Якими наділяє дам, А часом і вживає сам. До пастуха давно колись В подобі юної красуні Диявол раптом заявивсь – Наряджений, у гарній сукні, Й причарував сердегу біс. А вдовольнивши власну хіть, Прибрав звичайний вид умить І закричав: «Дивись, нещасний! Ось образ юний і прекрасний, Який кохав ти самохіть, Твоя любов – плід скверноти! Ти гріх вчинив тяжкий. Тремти, Бо будеш проклятий навіки!» Пастух не знітився ніскільки: «Чого це розкричався ти? Не псуй собі даремно кров, Мене тобі не залякати! На жінку обернися знов Та надягни жіночі шати – І спалахне в мені любов! І знов з тобою наодинці Я даруватиму як жінці Тобі любов, повір мені: Радий мужчина й Сатані, Якщо, звичайно, той в спідниці!»

Донья Анхела

Спокійно дух переведи, Варення з’їж, попий води – Страх спрагу викликати може.

Косме

Не хочу пити.

Донья Беатріс