Читати книгу - "Зірки Егера"

— Руки у вас не сверблять?

— Ще й як сверблять, хай йому біс! Пане лейтенант, дозвольте шаблею попрацювати!

— Давай! Сто чортів їм у печінку, цим бусурманським виплодкам! Але дивіться: порубали — і негайно назад!

— Зрозумів, пане лейтенант!

Пролом закладали муляри, але яма була ще така велика, що в неї вільно могла в'їхати підвода.

З дозволу Гергея Гашпарич вискочив, простромив списом переднього турка, озброєного дюжиною ятаганів, і тут же гайнув назад до фортеці.

Турок упав. Решта продовжували підтягувати хмиз.

За прикладом сміливця Гашпарича в пролом вискочило ще троє. Списами проштрикнули ще трьох турків і знову пірнули в пролом.

Почулася лайка. Передні турки, налякавшись, поспинялися, але знизу, підштовхуючи їх, лізли інші.

І тут уже вихоплюється десять угорців — хто з шаблею, хто зі списом рубають підношувачів хмизу, потім повертаються і один за одним стрибають назад у пролом.

Турки покидали хмиз, і чоловік тридцять накинулися на трьох угорців, які не встигли повернутися до фортеці.

Гергей наказав стріляти з мурів. Турки перевертом попадали один через одного, але все ж молодший сержант Кальман повернувся з кривавою раною в грудях. Груди йому прокололи списом.

— Стріляйте й ви! — гукнув униз Гергей.

З нижньої пробоїни на турків градом посипалися кулі.

Під час спалахів було видно, що перед проломом лежить близько сорока закривавлених турків. Решта, озброївшись списами і шаблями, цілим загоном кинулася до пролому.

— Вогонь! — крикнув Гергей солдатам, що стояли на мурі.

Саме в цей час підійшов Добо.

Перед проломом у калюжі крові лежав Кальман. Якийсь яничар з усієї сили вдарив списом в яму пролому — не зачепив нікого — і тут же, гигикаючи, заскочив до фортеці.

Добо, він стояв саме біля пробоїни, зацідив йому в ніс кулаком, і так вдало, що кров бризнула навсібіч, і тут же Гашпарич докінчив турка списом.

Решта бусурманів, не наважившись піти слідом за своїм товаришем, повернули назад і кинулися по насипу навтікача.

— Викиньте пса! — наказав Добо мулярам і піднявся на мур.

— Турки припинили рити підкоп,— повідомив Добо Гергея.

— Так я й думав,— сказав Гергей.

— Ти щось хочеш мені сказати?

— Подивися наші кварти.

Біля високого ліхтаря під нижнім склепінням вежі працювало п'ять солдатів, поміж ними й циган.

Перед ними вже лежала ціла гора — кілька сотень череп'яних кварт і обрізки рушничних стволів. Їх наповнювали порохом.

Один солдат насипав у кварту пригорщу пороху, другий напихав туди ганчір'я, третій знову досипав пригорщу пороху. Четвертий сидів біля обрізків іржавих стволів і затикав з обох боків дерев'яними затичками. П'ятий обв'язував їх дротом. Циган обмазував готові гранати глиною.

— Триста кварт уже готові,— доповів Гергей.

— Додавайте й сірки,— сказав Добо,— причому кладіть великими шматками.

— Що ж, так буде ще краще,— погодився Гергей.

Зброєносець Балаж побіг по сірку.

Деякий час Добо задоволено спостерігав за роботою працюючих, потім озирнувся.

— Гашпарич тут?

— Тут,— відповів хтось унизу.

— Іди сюди.

Хлопець вибіг і, зупинившись перед Добо, клацнув підборами.

— Ти перший вискочив з пролому?

— Так, пане капітан.

— Від сьогоднішнього дня ти — молодший сержант!

І тільки вранці обложенці побачили, яким надійним захистом виявилися для турків накриття першої ночі. Від будинку протоієрея Хецеї до південно-західного муру фортеці, тобто до того місця, де й нині ще стоять ворота, тягнувся широкий вал.

Невдовзі з ровів почали підкочувати до стін бочки. Тисячі й тисячі рук витягували і складали порожні бочки.

Турки порозбивали міські льохи, вино з бочок повипускали, а бочки й чани, в яких винороби чавили виноград, теж взялися підтягувати до мурів фортеці.

Було видно, як просто на очах росте стіна з бочок. Бочки передавали з рук у руки і ставили їх, як воно й має бути, на днище.

Того ж дня виклали гору з бочок; опертям їм слугував сам фортечний мур. А із зовнішнього боку гори турки спорудили сходи з мішків з піском.

З фортеці стріляли з ранку й до ночі, але